Рішення № 35234991, 13.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру,20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 12 » листопада 2013 року Справа №927/1404/13

За ПОЗОВОМ: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18

В ОСОБІ: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 28

До ВІДПОВІДАЧА: Менської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№91)

15652, Чернігівська область, Менський район, смт. Макошине, провул. Леніна, 5

Про стягнення 5883,04 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Мова І.В. - юрисконсульт 1 категорії, довіреність № 1030 від 20.12.2012.

Від Відповідача: Єрош В.В. - юрисконсульт, довіреність №112 від 07.11.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством „Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" заявлено позов до Менської виправної колонії №91 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області про стягнення 5883,04 грн., в тому числі 5716,60 грн. основного боргу, 113,96 грн. пені та 52,48 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем типового договору №101 про надання послуг електрозв'язку від 05.04.2007.

У судовому засіданні представник Позивача підтримала позовні вимоги.

Представник Відповідача надала письмовий відгук на позов, у якому зазначено, що Відповідач є бюджетною установою та оплату проводить через казначейську службу. Станом на 11.11.2013 Відповідач зареєстрував на оплату платіжне доручення №808 від 04.11.2013 на суму 6022,73 грн., але оплату по платіжному дорученню казначейська служба не провела. Разом з тим, Відповідач просить задовольнити вимоги Позивача частково та не стягувати з нього суму судового збору, оскільки заборгованість виникла не з його вини.

До вищевказаного відгуку додана виписка з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що найменування Відповідача - Менська виправна колонія Управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№91).

З урахуванням викладеного, суд вважає правильним найменування Відповідача, визначене у вищевказаній виписці, а саме: Менська виправна колонія Управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№91).

У судовому засіданні представник Відповідача визнала позовні вимоги щодо стягнення 5716,60 грн. основного боргу, 113,96 грн. пені та 52,48 грн. - 3% річних.

Представник Позивача у судовому засіданні пояснила, що на думку Позивача, судовий збір має бути покладений на Відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

05.04.2007 між Позивачем та Відповідачем укладений типовий договір №101 про надання послуг електрозв'язку (далі - Договір).

Згідно п.1. Договору Підприємство зв'язку (Позивач) надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п.4.1. Договору послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

За умовами п.п.4.2.-4.3. Договору Споживач (Відповідач) сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитно-авансовою системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Згідно п.п.4.5.-4.6. Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг. У разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Відповідно до п.п.7.1.-7.2. Договору він набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

На виконання умов вищезазначеного Договору за період з 01.02.2013 по 30.09.2013 Позивачем надані Відповідачу послуги на загальну суму 6893,54 грн., що підтверджується рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за відповідний період.

Відповідач оплату за надані послуги здійснив частково, сплативши 3099,83 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними в матеріалах справи, з яких 1922,89грн. було зараховано в погашення заборгованості за попередній період, а 1176,94 грн. - в погашення заборгованості за поточний період.

З наданого на вимогу суду акту звірки взаєморозрахунків за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.02.2013 по 30.09.2013, підписаного між сторонами та скріпленого їх печатками, вбачається, що заборгованість Відповідача становить 5716,60 грн.

З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 5716,60 грн. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 5716,60 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання."

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року N1280-IV:

„У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня."

Відповідно до п.5.8. Договору, у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених Послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

На підставі зазначеного, Позивачем обґрунтовано нарахована Відповідачу пеня у розмірі 113,96 грн. за період з 21.03.2013 по 25.10.2013 згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути 3% річних у розмірі 52,48 грн. за період з 21.03.2013 по 25.10.2013 відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати за надані послуги, як і належних та достатніх доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач просить не стягувати з нього суму судового збору, оскільки заборгованість виникла не з його вини.

На підтвердження викладеного Відповідачем зазначено, що останній є бюджетною установою та оплату проводить через казначейську службу. Станом на 11.11.2013 Відповідач зареєстрував на оплату платіжне доручення №808 від 04.11.2013 на суму 6022,73грн., але оплату по платіжному дорученню казначейська служба не провела.

Представник Позивача у судовому засіданні пояснила, що на думку Позивача, судовий збір має бути покладений на Відповідача.

Відповідно абз. 2 ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог."

Разом з тим, ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Доказів того, що спір в даному випадку виник внаслідок неправильних дій саме Позивача, що дозволяло б покласти на нього судовий збір відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу Відповідачем суду не представлено.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість Відповідача за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.02.2013 по 30.09.2013 у сумі 5716,60 грн.

Як вбачається з листа Управління державної казначейської служби України у Чернігівській області від 01-41/1191 від 08.11.2013, копія якого надана Відповідачем, платіжне доручення на суму 6022,70 грн. було подано останнім на оплату лише 05.11.2013, в той час як заборгованість за Відповідачем рахується за період з 01.02.2013 по 30.09.2013.

Належного нормативно-правового обґрунтування з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, які б передбачали можливість в даному випадку покладення судом судового збору на Позивача або звільнення від його сплати Відповідача, останнім не наведено.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір в повному обсязі має бути покладений на Відповідача.

Керуючись ст.ст.33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Менської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№91) (15652, Чернігівська область, Менський район, смт. Макошине, провул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 08731849) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18, код 21560766) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425, р/р 26006413 в ЧОД АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348) 5716 грн. 60 коп. основного боргу, 113грн. 96 коп. пені, 52 грн. 48 коп. - 3% річних та 1720 грн. 50 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 листопада 2013 року.

Суддя І.В. Кушнір