Ухвала суду № 35234367, 12.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

УХВАЛА

"12" листопада 2013 р. Справа № 927/642/13

Суддя Лавриненко Л.М., розглянувши матеріали

За заявою боржника: публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод"

вул. Б.Хмельницького, 37, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Стягувач: закрите акціонерне товариство "Торгове представництво "Сніжнянськхіммаш",

вул. Мічуріна, 39-а, м. Бєлгород, Російська Федерація, 308002

Про розстрочку виконання рішення

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від стягувача: Асауленко В.В., довіреність №1006 від 10.06.2013 року, представник

від боржника: Кубрак Н.О., довіреність №796 від 13.06.2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Боржник звернувся із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 року у справі № 927/642/13, строком на шість місяців, починаючи з листопада 2013 року по квітень 2014 року включно, з наступними платежами: - до 30.11.2013 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.12.2013 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.01.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 29.02.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.03.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 30.04.2014 року в сумі 216 666,65 рос.руб.

В обгрунтування поданої заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 року у справі № 927/642/13 боржник посилається на тяжке фінансове становище, спричинене накопиченими за останні роки боргами як перед юридичними особами-контрагентами, так і перед державними установами та працівниками, а також ту обставину, що на виконанні відділу Державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції знаходяться виконавчі листи щодо примусового стягнення заборгованості по заробітній платі, а тому стягнення позивачем заборгованості в примусовому порядку одноразово в повному обсязі призведе до блокування рахунків, що не дасть можливості виконувати зобов"язання по укладеним договорам розстрочення з контрагентами та спричинить численні позови з їх сторони. Тому усі ці наслідки ускладнять фінансову ситуацію і можуть призвести до банкрутства.

В судовому засіданні 12.11.2013 року представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

До початку розгляду заяви від стягувача надійшов відзив на заяву про розстрочку виконання рішення, який залучено судом до матеріалів справи.

Також представником стягувача подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

Представник боржника щодо залучення документів до матеріалів справи не заперечувала.

Суд задовольнив клопотання стягувача, документи залучено судом до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

В судовому засіданні 12.11.2013 року суд перейшов до розгляду заяви по суті.

Представник боржника виклала заяву про розстрочення виконання рішення суду, строком на шість місяців, починаючи з листопада 2013 року по квітень 2014 року включно, з наступними платежами: - до 30.11.2013 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.12.2013 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.01.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 29.02.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.03.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 30.04.2014 року в сумі 216 666,65 рос.руб.

Представник стягувача у відзиві на заяву про розстрочення виконання рішення суду, проти розстрочки заперечує та зазначає, що неповернення відповідачем грошових коштів, отриманих по контракту №12-197 від 03.12.2012 року значно зменшило розмір обігових коштів позивача, що негативно впливає на його господарську діяльність та можливість виконання ним своїх зобов'язань. Невиконання боржником своїх зобов'язань щодо поставки товару зумовила замовлення аналогічної продукції у іншого контрагента, тому в матеріальних інтересах стягувача є якнайшвидше повернення грошових коштів для подальшого використання їх для оплати. Крім того, боржником не подано жодних доказів щодо співвідношення боргових зобов'язань та дійсної ринкової вартості його активів, не надано розшифровки наявної у нього кредиторської та дебіторської заборгованості, доказів відсутності на рахунках боржника у банківських установах грошових коштів та відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення. Разом з тим, боржником не доведено можливість сплачувати щомісячні платежі у запропонованому ним розмірі у випадку надання розстрочки. Також стягувач вказує на те, що додатковими угодами №1 від 27.03.2013 року, №2 від 09.04.2013 року та №3 від 30.04.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року відповідачу тричі збільшувався строк повернення попередньої оплати, однак до цього часу відповідачем не здійснено навіть часткового погашення заборгованості перед позивачем, тому розстрочка виконання даного рішення є черговою спробою відповідача затягнути час з метою безпідставного та незаконного користування грошовими коштами позивача.

Крім того, стягувач, в якості доказів, які підтверджують його матеріальні інтереси стосовно якнайшвидшого стягнення грошових коштів з боржника, надав довідку вих 0811-1 від 08.11.2013, за підписом директора В.С.Чернякова, згідно якої товариство стягувача має заборгованість по контракту, строк оплати якої 22.12.2013 року, а залишок грошових коштів на розрахункових рахунках станом на 08.11.2013 року становить 3003750,80 руб.РФ., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку від 08.11.2013 року.

Дослідивши матеріали справи та докази ускладнення виконання рішення, вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 року у справі № 927/642/13, з урахуванням ухвали господарського суду Чернігівської області від 20.06.2013 року, позовні вимоги були задоволені повністю; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" на користь закритого акціонерного товариства "Торгове представництво "Сніжнянськхіммаш" 1300000,00 рос. рублів Російської Федерації боргу та 6631,04 грн. судового збору. У задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року, рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 року у справі № 927/642/13 залишено без змін.

Наказ про примусове виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у справі № 927/642/13 видано господарським судом Чернігівської області 03.10.2013 року.

Як вбачається з наданих представником боржника документів, відділом Державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції 17.10.2013 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Чернігівської області, виданого 03.10.2013 р. у справі № 927/642/143.

Із матеріалів справи слідує, що наказ господарського суду Чернігівської області від 03.10.2013р. у справі № 927/642/143 на даний час не виконано.

Згідно ст. 36 Закону України „Про виконавче провадження" та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обстави, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей, тощо).

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.2 постанови "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2010 року N 9, визначив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд не зобов'язаний за заявою сторони надати розстрочку виконання рішення, але може розстрочити виконання рішення згідно зі статтею 121 ГПК України в порядку статті 43 ГПК України.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обгрунтування заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 року у справі № 927/642/13, боржник посилається на збиткову діяльність підприємства, спричинену накопиченими за останні роки боргами як перед юридичними особами-контрагентами, так і перед державними установами та працівниками, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 9 місяців 2013 року, доданим боржником до матеріалів справи. Крім того, боржник вказує на те, що на виконанні відділу Державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції знаходяться виконавчі листи щодо примусового стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме: ВП №39840317, № 39968632, №39969787, №39970525, № 40055170, № 40055013, №40050496, № 40055309, №40227617, № 40063146, №39968401, № 40134554, № 40301347, № 40323683, № 40301728, № 40134430, копії яких додано до матеріалів справи, а також відкрито виконавче провадження № 40290302 з виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 03.10.2013 року у справі №927/642/13, а тому стягнення позивачем заборгованості в примусовому порядку одноразово в повному обсязі призведе до блокування рахунків, що не дасть можливості виконувати зобов"язання по укладеним договорам розстрочення з контрагентами та спричинить численні позови з їх сторонни, а усі ці наслідки ускладнять фінансову ситуацію і можуть призвести до банкрутства. Також відповідач зазначає, що з 2013 року на підприємстві були вжиті заходи щодо стабілізації ситуації на заводі, в тому числі: проведено реоганізацію виконавчого органу; суттєво погашена заборгованість перед працівниками по заробітній платі; розробляється план модернізації виробництва з можливістю запуску нової продукції з метою отримання додаткових доходів; укладено ряд договорів про реструктуризацію заборгованості. В рамках даних заходів боржником було укладено з управлінням Пенсійного фонду України в м. Ніжині договір про розстрочення від 28.08.2009 року про розстрочення сплати нарахованих штрафів та пені; прийнято рішення від 01.02.2011 року про розстрочення суми заборгованості зі сплати пільгових пенсій.

Відповідно до приписів ст.ст. 32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Частиною 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Боржником не надано ні до заяви про відстрочку виконання рішення суду, ні на вимогу суду доказів, які беззаперечно підтверджують наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме не надано суду доказів відсутності коштів на банківських рахунках, а також майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Заяв та клопотань від боржника в судовому засіданні щодо необхідності надання додаткових документів, які б підтверджували наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, також до суду не надходило.

Посилання боржника на скрутне матеріальне становище та на наявність на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції виконавчих листів щодо примусового стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення заборгованості у справі №927/642/13, не може бути винятковою обставиною, в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, яка б свідчила про неможливість виконання рішення в силу якихось об'єктивних обставин, які б унеможливили б виконання рішення суду у встановлений судом спосіб у справі № 927/642/13 та за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки як вбачається із наданих стягувачем документів, сума заборгованості в розмірі 1300000 рос. рублів Російської Федерації є для стягувача також суттєвою, і несвоєчасне її повернення боржником може привести до порушення останнім взятих на себе зобов»язань перед своїми контрагентами.

Як вбачається із матеріалів справи та як зазначає стягувач в поданих поясненнях, рішення суду у справі № 927/642/13 на даний час не виконано і після винесення рішення (дата рішення 18.06.2013 року) - на протязі майже 5 місяців, боржник не вчинив жодних дій на погашення заборгованості, навіть часткової.

Крім того, боржником не подано жодних належних доказів, які б підтверджували його посилання, що на підприємстві були вжиті заходи щодо стабілізації ситуації на заводі (суттєве погашення заборгованості перед працівниками по заробітній платі; виконання плану модернізації виробництва з можливості запуску нової продукції з метою отримання додаткових доходів), які б підтверджували його спроможність у випадку надання розстрочки строком на шість місяців, починаючи з листопада 2013 року сплачувати щомісячний платіж в сумі 216 666,67 рос.руб. та до 30.04.2014 року в сумі 216 666,65 рос.руб.

Посилання боржника на укладений з управлінням Пенсійного фонду України в м. Ніжині договір про розстрочення сплати нарахованих штрафів та пені, а також прийняте рішення про розстрочення суми заборгованості зі сплати пільгових пенсій, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки договір про розстрочення датований 28.08.2009 року, а рішення про розстрочення - 01.02.2011 року, тобто до дати підписання контракту №12-197 від 03.12.2012 року; додатку та додаткових угод до нього та виникнення спірної заборгованості щодо стягнення якої боржник просить розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_005), учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах № 5019/2088/11 від 29 липня 2013 року та № 5023/463/12 від 17 липня 2013 року.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що заява боржника про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 року у справі №927/642/13, строком на шість місяців, починаючи з листопада 2013 року по квітень 2014 року включно, з наступними платежами: - до 30.11.2013 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.12.2013 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.01.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 29.02.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.03.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 30.04.2014 року в сумі 216 666,65 рос.руб. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви боржника про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 року у справі №927/642/13, строком на шість місяців, починаючи з листопада 2013 року по квітень 2014 року включно, з наступними платежами: - до 30.11.2013 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.12.2013 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.01.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 29.02.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 31.03.2014 року в сумі 216 666,67 рос.руб.; - до 30.04.2014 року в сумі 216 666,65 рос.руб., відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя Л.М. Лавриненко