Ухвала суду № 35234906, 14.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа№ 348/1690/13-ц

Провадження № 22ц/779/2859/2013 Категорія 45

Головуючий в 1 інстанції - Флоряк Д.В.

Суддя-доповідач - Вакарук В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Вакарук В.М.

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом громадської організації «За справедливість і демократію» до ОСОБА_2, Гвіздської сільської ради Надвірнянського району про визнання недійсним рішення сільської ради та недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою громадської організації «За справедливість і демократію» на рішення Надвірнянського районного суду від 17 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Надвірнянського районного суду від 17 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні позову громадської організації «За справедливість і демократію» до ОСОБА_2, Гвіздської сільської ради про визнання недійсними рішення Гвіздської сільської ради №970-39/2010 від 29.10.2010 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,0800 га, яка розташована в с. Гвізд, Надвірнянського району, урочище «Скрушники», виданого на ім'я ОСОБА_2

В апеляційній скарзі представник громадської організації «За справедливість і демократію», посилаючись на неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки висновок суду про те, що спірна земельна ділянка, надана відповідачці у власність, розташована в урочищі «Скрушники», а не «Луги», є безпідставним і необґрунтованим. Спірна земельна ділянка фактично знаходиться в урочищі «Луги» на землях сільськогосподарського призначення, які використовувалися та повинні використовуватися для потреб сільського господарства, зміна цільового призначення земель не проводилась. Вказані факти підтверджені в судовому засіданні допустимими доказами, яким суд не надав належної оцінки, натомість в оскаржуваному рішенні прийшов до протилежного висновку, який не ґрунтується на жодних картографічних матеріалах чи документах. Крім того, рішення Гвіздської сільської ради прийнято без розгляду відповідних графічних матеріалів та проекту землеустрою на засіданні земельної комісії. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В засіданні апеляційної інстанції представник апелянта Прокопюк М.В. вимоги скарги підтримав, інші сторони в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги з таких підстав.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Стаття 81 ЗК України передбачає набуття права власності на земельні ділянки шляхом приватизації земельних ділянок, які були раніше надані у користування.

У відповідності із ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають в користуванні громадян.

Встановлено, що рішенням сесії Гвіздської сільської ради від 09.10.2007 року № 260-13/2007 надано ОСОБА_2 дозвіл для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку та по господарських споруд і будівель, площею 0,0800 га в урочищі «Скрушники» в с. Гвізд. /а.с.56/.

Рішенням сесії Гвіздської сільської ради №956-39/2010 року від 29.10.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки та передано даний проект ОСОБА_2 /а.с.57/. На підставі даного рішення сільської ради 21.10.2010 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0800 га в урочищі «Скрушники» с. Гвізд. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд /а.с.54/.

Встановлено, що на підставі рішення виконкому Гвіздської сільської ради №66 від 26.06.1991 року було виділено під першочергову забудову 5.2 га меліорованих земель в урочищі «Скрушники» в с. Гвізд. 31.07.1992 року затверджено рішення виконкому сільської ради № 20 від 24.04.1992 року та виділено під будівництво в урочищі «Скрушники» в с. Гвізд, площею 10,5 га землі. На підставі цих рішень за період з 1991 року по даний час було виділено 105 земельних ділянок під будівництво, в т.ч. і відповідачці по справі. /а.с.65/

Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка, надана ОСОБА_2 у власність, розташована в урочищі «Скрушники», а не «Луги», і, згідно генерального плану, відноситься до земель громадської і житлової забудови с. Гвізд.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Надвірнянського районного суду від 11.03.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області, в задоволенні позову прокурора Надвірнянського району в інтересах державного агентства водних ресурсів України в особі Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів до ОСОБА_2 та Гвіздської сільської ради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та вилучення земельної ділянки відмовлено та встановлено, що Гвіздською сільською радою було прийнято в 1991 році ряд відповідних рішень, якими змінено цільове призначення земель в урочищі «Скрушники» в с. Гвізд та передано їх під забудову. Вказані рішення сільської ради були прийняті у відповідності до ст.9 Земельного кодексу України (в ред. 1990 року) і на сьогоднішній день ніким не скасовані /а.с.67-70/.

Згідно з вимогами ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Що стосується посилання апелянта про порушення Гвіздською сільською радою вимог земельного законодавства при вирішенні питання про передачу спірної земельної ділянки у власність відповідачки, оскільки сільською радою з 1992 року не вирішувалося питання про зміну цільового призначення земель, про їх вилучення із земель пасовища і переведення в житловий фонд, та розміщення на меліоративних землях, то такі не приймаються судом до уваги, оскільки дані твердження повністю спростовані і вже були предметом розгляду судом при вирішенні вищезазначеної справи.

З цих підстав також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що спірна земельна ділянка, яка виділена відповідачці ОСОБА_2, відноситься до урочища «Луги», а не до урочища «Скрушники», оскільки даний факт встановлений вищезазначеним рішенням суду, яке вступило в законну силу.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, а також бере до уваги довідку Гвіздської сільської ради від 14.08.2013 року, згідно якої вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_2, так як і земельні ділянки площею по 0,0800 га, які передані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не знаходяться в межах громадського пасовища «Луги».

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд дав об'єктивну оцінку поясненням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, не взявши їх до уваги, оскільки дані пояснення спростовуються іншими доказами по справі.

За наведених обставин, суд першої інстанції, прийшов до обґрунтовано висновку, що Гвіздська сільська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах своїх повноважень і компетенції відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому представником позивача не представлено доказів щодо порушення законних прав та інтересів громадської організації при вирішення питання про надання земельної ділянки ОСОБА_2, дії якої стосовно приватизації нею спірної земельної ділянки були легальними та добросовісними, а видачі Державного акту право власності на земельну ділянку передувало виготовлення та видання нею органу місцевого самоврядування цілого пакету відповідних документів. Тому, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Державного акту від 21.12.2010 року на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на її ім'я.

Враховуючи вищезазначені обставини, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд не залучив до участі у розгляді даної справи управління Держкомзему в Надвірнянському районі, оскільки дане процесуальне порушення не є правовою підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Що ж стосується клопотання апелянта на допит в судовому засіданні в якості свідка колишнього землевпорядника Гвіздської сільської ради - ОСОБА_9 та витребування інших доказів у Гвіздської сільської ради, то вони не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції задовольни в клопотання щодо виклику зазначеного свідка, який не з'явився з невідомих суду причин і колегія суддів не вважає за необхідне викликати зазначеного свідка під час розгляду справи в апеляційному порядку. Крім того, із врахуванням обставин, встановлених рішенням Надвірнянського районного суду від 11.03.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області, ці обставини не доказуються при розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини/а.с.64-70/.

Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильність висновку суду першої інстанції.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу громадської організації «За справедливість і демократію» відхилити, рішення Надвірнянського районного суду від 17 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Вакарук В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Проскурніцький П.І.