Ухвала суду № 35233790, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 821/1647/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про захист порушеного конституційного права, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про захист права, визначеного ст. ст. 36 та 57 Конституції України, шляхом заборони примушувати брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації та скасування вимоги від 12 квітня 2013 року № Ф-492 щодо сплати страхових внесків.

В обґрунтування заявлених вимог зазначалось, що Управління ПФУ в м. Херсоні в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вимагає від ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі страхових внесків у розмірі 4572 грн. 42 коп., які безпідставно нараховано позивачу, яка не є членом некомерційної самоврядної організації Пенсійного фонду України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, порушивши ч. 2 ст. 11 КАС України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем, знаходиться на спрощеній системі оподаткування та перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Херсоні як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. ст. 14 та 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У квітні 2013 року підприємцем отримано від пенсійного органу вимогу від 12 квітня 2013 року № Ф-492 на суму 4572 грн. 42 коп. про сплату боргу по страховим внескам за січень - грудень 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано послався на Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 названого Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені в статті 4 Закону та до них відносяться фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Таким чином, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім того, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Виходячи із змісту ч. 4 ст. 5 Закону обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 4 Закону фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої ст. 4 Закону).

Згідно ч. 9 ст. 9 Закону обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Таким чином, до обов'язків фізичних осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Статтями 6 та 9 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців - календарний рік. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1, як приватним підприємцем, за 2012 рік єдиний внесок самостійно не розрахований та не сплачений.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Управлінням ПФУ в м. Херсоні на виконання вимог ст. 25 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було надіслано на адресу відповідача вимогу від 12 квітня 2013 року № Ф-492 про сплату боргу на суму 4572 грн. 42 коп..

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача є обґрунтованим, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: