Постанова № 35232726, 13.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лаптєв М.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року справа №243/5503/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання незаконними дій та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання незаконними дій та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме:

визнано неправомірними дії УПСЗН Слов'янської міської ради щодо виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі 90 грн.;

зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік у відповідності до ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмір 4446 грн. 00 коп.;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

ОСОБА_2 належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25.07.1994 року.

Позивач, як особа яка постраждала від авари на ЧАЕС щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення компенсацію на оздоровлення, відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач виплатив ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення, в розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат за 2012 рік, в сумі 90 грн.

Розділ 8 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій та компенсацій особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається після виникнення права на державну пенсію.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коптив місцевих бюджет на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладено обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема інвалідам 23 групи 1 категорії - у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Тобто нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Станом на 01.12.2012 року ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік» встановлена мінімальна заробітна плата в розмірі 1134 грн.

Встановлений законом розмір допомоги (4 мінімальних заробітних плат для інвалідів 3 групи) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно - правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України - це прямо заборонено.

Згідно ст. 16 Конституції України, подоланню наслідив Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийняття нових законів або внесенні змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.

Всупереч ст. 22 Конституції України, Постановою Кабінету Міністри України від 12 липня 2005 року № 562, на яку посилається відповідач у своєму запереченні, встановлено конкретні розміри такої допомоги у твердій сумі.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно - правовий акт, який підлягав застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не вказана постанова КМУ.

Під час судового розгляду з достовірністю було встановлено, що відповідач сплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному постановою КМУ, а саме 90 грн. Таким чином відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідності категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 із наступними змінами), статей 14, 22, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 із наступними змінами), статті 22 Закону України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20 із наступними змінами), статті 49 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793 із наступними змінами), статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 4, ст. 19 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425 із наступними змінами), статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 4, ст. 18 із наступними змінами), статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 5, ст. 21 із наступними змінами), статті 20 Закону України "Про захист рослин" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 50 - 51, ст. 310 із наступними змінами), статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 50, ст. 433 із наступними змінами), статей 6 1, 6 2, 6 3 та 6 4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 24, ст. 182 із наступними змінами), статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 33, ст. 430 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

З наведеного вбачається, що розрахунок та сплата позивачеві допомоги на оздоровлення за 2012 рік у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України є законним.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року - задовольнити.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання незаконними дій та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання незаконними дій та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

В.В.Попов