Ухвала суду № 35232680, 24.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 816/3778/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/3778/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач) та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. від 08 липня 2013 року №19921/13) просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000301502 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 11 812 грн. 50 коп. та від 12 квітня 2013 року №0004971502 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 362 грн. 50 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 25 січня 2013 року №0000301502, від 12 квітня 2013 року №0004971502.

Стягнено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21049714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс" (код ЄДРПОУ 36984689) витрати зі сплати судового збору в розмірі 232 (двісті тридцять дві) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

24.09.2013 року у судовому засіданні представником Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби заявлено клопотання в якому просив замінити Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв"язку з тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.13 №229 утворено територіальні органи Міністерства доходів і зборів в тому числі і Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області. Реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів органи Державної податкової служби, в тому числі і ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби. ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області визначено правонаступником ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Клопотання було задоволено та змінено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Турбовентсервіс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36984689, з 26 лютого 2010 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 15 березня 2010 року №100274659 /а.с. 112-114/.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 25 грудня 2012 року по 29 грудня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Турбовентсервіс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Сіятс" (код ЄДРПОУ 37046433) за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 08 січня 2013 року №48/15-2/36984689 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2012 року в розмірі 9 450 грн. та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на вказану суму /а.с. 187-198/.

На підставі даного висновку Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 25 січня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000301502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 11 812 грн. 50 коп. (в т.ч., 9 450 грн. - основний платіж, 2 362 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 184/.

За наслідками звернення ТОВ "Турбовентсервіс" зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області, рішенням від 04 квітня 2013 року №761/10/10.2-07 його скаргу залишено без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення - без змін та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві винести нове податкове повідомлення-рішення на суму збільшення штрафних санкцій в розмірі 2 362 грн. 50 коп. /а.с. 229-234/.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 13 травня 2013 року №2386/6/99-99-10-01-15 повторну скаргу ТОВ "Турбовентсервіс" на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 січня 2013 року №0000301502 залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС у Полтавській області від 04 квітня 2013 року №761/10/10.2-07 - без змін /а.с. 223-228/.

Враховуючи рішення ДПС у Полтавській області від 04 квітня 2013 року №761/10/10.2-07 ДПІ у м. Полтаві 12 квітня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004971502 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 362 грн. 50 коп. /а.с. 220/.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Сіятс", зараховано до складу податкового кредиту за липень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 9 450 грн.

Позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТОВ "Турбовентсервіс" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищенаведеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту у вказаному періоді на 9 450 грн. та, як наслідок, заниження ПДВ на зазначену суму.

Вказаний висновок контролюючий орган мотивував відомостями, викладеними в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20 вересня 2012 року №3801/22-9/37046433 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіятс" за липень 2012 року. Зокрема, посилаючись на незнаходження ТОВ "Сіятс" за юридичною адресою та відсутність у останнього об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), що підпадали б під визначення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідач зазначив про здійснення вказаним платником податків діяльності, що спрямована на надання податкової вигоди третім особам в частині безпідставного формування останніми податкового кредиту. З огляду на викладене, відповідач стверджував про нікчемний характер господарських правовідносин позивача з його контрагентом.

Також, як вбачається з матеріалів справи, вказану податкову накладну позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року /а.с. 82/, а також, на її підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 9 450 грн., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 142-144/.

Оригінал вищевказаної податкової накладної, оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зауваження щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначеної податкової накладної ТОВ "Сіятс" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Сіятс" товарів загальною вартістю 56 700 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 450 грн.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

До матеріалів справи долучено копії: видаткової накладної від 30 липня 2012 року №73019 /а.с. 18/, рахунка-фактури від 30 липня 2012 року №30/07-2 /а.с. 19/.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Сіятс" у банку, що підтверджується копією виписки установи банку про рух коштів на рахунку /а.с. 93/.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця здійснювалося службою експер-доставки ТОВ "Делівері", /а.с. 21-22, 175-176/.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується у суді апеляційної інстанції, придбані товарно-матеріальні цінності позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації ТОВ "Тефф" та ТОВ "НВФ Техвагонмаш", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії договорів, податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, банківських виписок /а.с. 23-31, 68-77/.

Колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що у податковій накладній від 25 липня 2012 року №11 /а.с. 27/ помилково зазначено вартість одиниці товару 4 875 грн. без ПДВ, адже у видатковій накладній від 23 серпня 2012 року №РН-0000077, рахунку-фактурі від 18 липня 2012 року №СФ-0000091 /а.с. 28-29/ зазначено вартість одиниці товару 5 920 грн. без ПДВ. Крім того, загальна вартість товару у податковій, видатковій накладних та рахунку-фактурі складає 49 260 грн. (в т.ч., ПДВ - 8 210 грн.), зі змісту банківської виписки за 24 липня 2010 року встановлено, що ТОВ "Тефф" перераховано на розрахунковий рахунок позивача кошти в розмірі 49 260 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних буде встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, зважаючи на доведеність належними та допустимими доказами факту придбання позивачем у ТОВ "Сіятс" товарів (двигунів до вентиляторів) та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на окремі недоліки у оформленні первинних документів, складених в ході здійснення даних господарських операцій (відсутність прізвищ в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 липня 2012 року №Д-00039302 та калькуляції до договору від 01 квітня 2011 року №Д-3108, рахунках-фактурах №№СФ-0000091, СФ-0000071, довіреностях №№66, 92; відсутність печатки на вищевказаній калькуляції).

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20 вересня 2012 року №3801/22-9/37046433 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіятс" за липень 2012 року, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Щодо, тверджень відповідача про те, що договір поставки від 30 липня 2012 року №76, укладений між ТОВ "Турбовентсервіс" та ТОВ "Сіятс", є нікчемним, оскільки суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи ДПІ у м. Полтаві про нікчемність договору поставки від 30 липня 2012 року №76 є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окрім того, виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ТОВ "Турбовентсервіс" штрафні (фінансові) санкції загалом в розмірі 4 725 грн.

Аналіз ч.2 ст.71 КАСУ, всказує, що обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірної господарської операції, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 9 450 грн., наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 січня 2013 року №0000301502, від 12 квітня 2013 року №0004971502.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору загалом в розмірі 232 грн. 84 коп., сплата яких підтверджується квитанціями від 20 червня 2013 року №11212324 /а.с. 3/ та від 05 липня 2013 року №17865349 /а.с. 213/.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбовентсервіс" підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/3778/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 30.09.2013 р.