Постанова № 35231980, 14.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 916/1832/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Величко Т.А., Таран С.В., згідно розпоряджень заступника голови суду від 13.09.2013 р. № 697, в. о. голови суду від 14.10.2013 р. № 815

секретар судового засідання: Ільченко А.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник Н.Ю.

від відповідача - Колечко Д.М.

від третьої особи - не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро"

на рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2013 р.

у справі № 916/1832/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро"

до Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4

про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. Публічне акціонерне товариство „Банк Кредит Дніпро" звернулось до господарського суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про:

- зняття арешту з автомобілю марки MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23.12.2011 р.;

- зобов'язання відповідача прийняти постанову про зняття арешту, накладеного на вказаний автомобіль;

- зобов'язання відповідача зняти заборону на відчуження вказаного автомобілю (а. с. 2-5).

В обґрунтування позову позивач послався на відсутність у відповідача правових підстав для залишення під арештом автомобіля, який перебуває у заставі ПАТ „Банк Кредит Дніпро", чим перешкоджає останньому виконати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.07.2011 р.

Відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог про зобов'язання прийняти постанову про зняття арешту зі спірного майна і заборони відчуження спірного автомобілю. При цьому, він не заперечував проти задоволення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, наголошуючи на відсутність будь-яких порушень з його боку при накладенні арешту на це майно (а. с. 111-115).

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2013 р. (суддя Желєзна С.П.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 27.08.2013 р., в позові відмовлено, стягнуто з ПАТ „Банк Кредит Дніпро" до державного бюджету України судовий збір в сумі 1147 грн. (а. с. 130-136).

Рішення суду мотивовано тим, що шляхом пред'явлення даного позову ПАТ „Банк Кредит Дніпро" як стягувач за виконавчим провадженням намагається реалізувати свої права щодо оскарження окремих дій відповідача - органу державної виконавчої служби. Проте, в даному випадку у зв'язку з відсутністю спору щодо права власності на арештоване майно, позивач вправі оскаржити законність арешту майна шляхом подання відповідної скарги на дії органу державної виконавчої служби до суду, яким було видано відповідний виконавчий документ.

Крім того, вказаним рішенням суду відмовлено у задоволенні клопотання Відділу ДВС Іллічівського МУЮ про визнання його неналежним відповідачем по справі та про залучення ОСОБА_4 в якості належного відповідача, з посиланням на той факт, що ПАТ „Банк Кредит Дніпро" заперечувало проти заміни неналежного відповідача по справі на належного, в той час як відповідно до статті 24 ГПК України вчинення такого роду процесуальної дії здійснюється виключно за згодою позивача.

Також даним рішенням суду відмовлено у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, з посиланням на той факт, що рішення суду по даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки ОСОБА_5, оскільки виконавче провадження ВП № 38353937 щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 1519/2-5124/11, виданого 20.03.2012 р. Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів відкрито після закінчення виконавчого провадження із примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно, належне ОСОБА_4, стягувачем за яким є ПАТ „Банк Кредит Дніпро".

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач 06.09.2013 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначив, що з укладанням договору застави він у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання має право одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (а. с. 143-147).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2013 р. представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін як законне і обґрунтоване, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

16.04.2008 р. між ЗАТ комерційний банк „Кредит-Дніпро" (банк), правонаступником якого є ПАТ „Банк Кредит Дніпро", та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № 160408-АК/1, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит у сумі 33000 доларів США на придбання автомобілю MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також не поновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 67659,90 грн. на оплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених п. п. 3.6 та 4.9 договору; позичальник, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит у визначені договором строки та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, визначених цим договором (а. с. 11-16).

Того ж дня між тими ж сторонами укладено договір застави № 160408-3/1, за умовами якого з метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань заставодавцем (ОСОБА_4) за вищевказаним кредитним договором останній надав в заставу заставодержателеві (ЗАТ КБ „Кредит-Дніпро") автомобіль MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний заставодавцю на праві власності (а. с. 17-20).

05.12.2011 р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист по цивільній справі № 2-2396/2011 р. за позовом ПАТ „Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 160408-3/1 від 14.04.2008 р., а саме: на автомобіль марки MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер реєстраційного посвідчення НОМЕР_3, видане 10.04.2008 р. РЕВ № 3 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, номер двигуна, шасі, кузову НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_4, для погашення заборгованості перед банком за кредитним договором № 160408-АК/1 від 16.04.2008 р. в сумі 209898,03 грн., надано ПАТ „Банк Кредит Дніпро" право продажу автомобіля будь-якій особі-покупцю, з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу, з наданням банку права зняття автомобіля з обліку в органах УДАІ ГУМВС України в Одеській області за заявою банку, з наданням ПАТ „Банк Кредит Дніпро" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу автомобілю (а. с. 21-22).

Постановами Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції від 23.12.2011 р. відкрито виконавче провадження № В-10/663 по виконанню вищевказаного виконавчого листа (а. с. 23); винесено постанову про накладення арешту на вказаний автомобіль та оголошено заборону на здійснення його відчуження (а. с. 24-25).

08.11.2012 р. ПАТ „Банк Кредит Дніпро" звернулось до Відділу ДВС Іллічівського МУЮ із заявою про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження"; винесення постанови про скасування арешту та розшуку автомобіля MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 (а. с. 29-30).

Постановою Відділу ДВС Іллічівського МУЮ від 16.11.2012 р. ВП №30481979 стягувачеві ПАТ „Банк Кредит Дніпро" повернуто вищевказаний виконавчий лист (а. с. 27-28).

Листом від 16.11.2012 р. № 12824/10 Відділ ДВС Іллічівського МУЮ повідомив ПАТ „Банк Кредит Дніпро" про неможливість зняття арешту із автомобілю MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, до завершення зведеного виконавчого провадження № В-10/248/2012 із примусового виконання виконавчих листів по справі № 2-2396/2011 р., виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про звернення стягнення на заставлене майно, та по справі № 1519/2-5124/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми завданої шкоди в розмірі 21955 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 219 грн. та послуг ІТЗ в розмірі 120 грн. (а. с. 31, 108, 109).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 57 вказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частинами 1-5 статті 60 зазначеного Закону передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

З аналізу даних норм випливає, що пред'явлення позову про звільнення майна з-під арешту є одним із способів захисту права власності особи від незаконних посягань на майно, який застосовується у випадку, коли особа, яка вважає себе власником спірного майна, не може здійснювати свої правомочності власника через те, що майно було арештоване державним виконавцем, тобто, коли є спір про право.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у даній справі відсутній спір про право власності на арештоване майно - автомобіль MITSUBISHI L 200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. При цьому, банк у своїй позовній заяві вказує на ухилення Відділу ДВС від зняття арешту зі спірного автомобілю, що фактично є оскарженням дії органу ДВС в процесі здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи те, що позовні вимоги банку не є спором про право власності на спірне майно і направлені виключно на оспорювання законності окремих дій Відділу ДВС Іллічівського МУЮ, а також враховуючи неправомірність застосування положень ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" до позовів щодо оскарження дій органу державної виконавчої служби, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Банк Кредит Дніпро" про звільнення майна з-під арешту.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти постанову про зняття арешту зі спірного автомобілю та зняти заборону про його відчуження, суд також обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, посилаючись на те, що ці вимоги є похідними від позовної вимоги про звільнення майна з-під арешту, відмова у задоволенні якої тягне за собою відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Тобто, в даному випадку банк має право оскаржити законність арешту майна шляхом подання відповідної скарги на дії органу державної виконавчої служби до суду, яким було видано відповідний виконавчий документ.

Доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права, а саме: розгляд справи за відсутності його представника, що є, на думку позивача, підставою для скасування судового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, представник банку був присутній в судових засіданнях 24.07.2013 р. та 25.07.2013 р. (а. с. 98, 100), був повідомлений про відкладення розгляду справи на 22.08.2013 р. (а. с. 102), проте не заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання з поважних причин. Неявка сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті, тому місцевий господарський суд цілком правомірно визнав можливим та розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Інші доводи, викладені ПАТ „Банк Кредит Дніпро" в апеляційній скарзі, спростовано вищенаведеним.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2013 р. у справі № 916/1832/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 15.11.2013 р.

Головуючий суддя Туренко В.Б.

Суддя Величко Т.А.

Суддя Таран С.В.