Постанова № 35231985, 14.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 915/321/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників :

ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська атомна електрична станція" - Третьяк Л.В. (за дорученням),

КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" - Борець Ю.І. (за дорученням),

ВПВР Управління ДВС Головного УЮ у Миколаївській області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 р. про задоволення скарги Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" від 09.09.2013 р. № 03/1350 на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області по виконанню рішення господарського суду Миколаївської області від 13.05.2013 р. по справі № 915/321/13-г за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про стягнення 7631603,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

10.09.2013 р. Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" або боржник ) звернулось до господарського суду першої інстанції зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі ДВС) по виконанню рішення господарського суду Миколаївської області від 13.05.2013 р. по справі № 915/321/13-г за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про стягнення 7631603,77 грн., в якій просило місцевий господарський суд:

- скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 30.08.2013р. за виконавчим провадженням № 39271623 "Про арешт коштів боржника" в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26003060321214, відкритий в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", МФО 326610, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт з розрахункового рахунку № 26003060321214, відкритого в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", МФО 326610, в частині, необхідній для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету.

Скарга вмотивована тим, що постанова відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 30.08.2013 р. за виконавчим провадженням № 39271623 "Про арешт коштів боржника" в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26003060321214, відкритий в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", МФО 326610, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб, суперечить ст.ст. 19, 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.13 р. зазначена скарга була прийнята до розгляду.

ДВС не погоджуючись з вимогами КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" викладеними у скарзі надала до місцевого господарського суду відзив на скаргу в якому зазначила, що вимоги викладені в скарзі не визнає, оскільки скаржник не надав належних доказів того, що саме на цьому рахунку у нього находяться виключно кошти для виплати заробітної плати та не надав доказів розміру заборгованості по заробітній платі, податкам та зборам. Крім того ДВС послався на норми чинного законодавства України.

17.10.2013 р. не погоджуючись з вимогами викладеними в скарзі ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська атомна електрична станція" (позивач/ стягувач) надало відзив в якому зазначило, що вимоги є не обґрунтованими, оскільки боржник не зазначив, яку саме суму потрібно звільнити з арешту.

Ухвалою суду від 17.10.13р. провадження по скарзі в частині вимоги боржника про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт з розрахункового рахунку № 26003060321214, відкритого в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", МФО 326610, в частині, необхідній для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету, було припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 121-2 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 р. скаргу КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" в частині вимог про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 30.08.2013р. за виконавчим провадженням № 39271623 "Про арешт коштів боржника" в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26003060321214, відкритий в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", МФО 326610, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб, задоволено.

В обґрунтування своєї позиції місцевий господарський суд зазначив, що вимоги в скарзі є обґрунтованими, а дії ДВС такими, що порушують права працівників КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на отримання заробітної плати, оскільки ДВС не мав законних підстав для накладення арешту на поточний рахунок № 26003060321214 з якого здійснюються нарахування на заробітну плату працівників боржника.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою місцевого господарського суду ДВС звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні скарги КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на дії органу ДВС в повному обсягу.

Обґрунтовуючи свою позицію апелянт зазначив, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначивши ті ж самі доводи, що і у відзиві на наданому у місцевому господарському суду. Крім того апелянт послався на норми чинного законодавства України, а також на ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, в якій зазначено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на першочерговість порядку оплати праці та неможливість поставлення своєчасності та обсягу виплати заробітної плати в залежності від здійснення інших платежів, як на підставу для скасування поставити про арешт коштів.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, передбаченого ст. 93 ГПК України, в зв'язку з тим, що копія зазначеної ухвали була отримана 25.10.2012 р..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 06.11.2013 р. клопотання скаржника задоволено, відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2013 р. о 10:00, про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про розгляд апеляційної скарги, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи вказані обставини та те, що для розгляду скарг на ухвали місцевого господарського суду ст.102 ГПК України встановлено скорочений (15-денний) строк , що унеможливлює відкладення розгляду скарги, колегія суддів ухвалила розглянути скаргу за відсутністю представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області .

Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська атомна електрична станція" в усних поясненнях наданих суду просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представник КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" в усних поясненнях наданих суду просив ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини матеріали оскарження ухвали і наявні ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали оскарження ухвали, рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.05.13 р. у справі № 915/321/13-г позов стягувача до боржника був задоволений частково, а саме стягнуто з боржника на користь стягувача основний борг в сумі 6 540 850,16 грн., штраф в сумі 228 929,75 грн., 3 % річних в сумі 141 227,69 грн., пеню в сумі 245 831,73 грн. та судовий збір в сумі 68 819,97 грн., в іншій частині позову - відмовлено.

28.05.13 р., на виконання даного рішення, господарським судом першої інстанції був виданий відповідний наказ.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 30.08.13р. у виконавчому провадженні № 39271623 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 28.05.13р. у справі № 915/321/13-г був накладений арешт на кошти у межах суми 7 225 659,30 грн., що належать боржнику та містяться на всіх рахунках, які відкриті та будуть відкриватись у банківських установах, в т.ч. у Філії "Миколаївське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", МФО 326610, та належать боржнику.

Скасовуючи вказану постанову як це проси боржник в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26003060321214, відкритий в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", МФО 326610, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб, місцевий суд послався на принцип верховенства права , чинне законодавство України та міжнародні договори (конвенцію) які регулюють витання оплати правці та встановлюють гарантії цієї оплати.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Дійсно , як вірно зазначив місцевий господарський суд, ст.8 Конституції України встановлено, що в Україні діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 цього Кодексу заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно з ч. 2 ст. 55, п. 9 розділу VI Бюджетного кодексу України захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду в т.ч. на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату.

Відповідно ч.2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 р. заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Проте приписи та положення вищевказаних правових норм що містяться в Конституції та законах України свідчать про те, що незважаючи на те, що держава і гарантує та захищає право громадян на своєчасне одержання винагороди за працю, вона (держава) не встановила прямої заборони на накладення арешту на грошові кошті що знаходяться на рахунках боржника (юридичної особи), в т. ч. які (рахунки) використовуються для виплати заробітної плати його працівникам.

Слід також зазначити, що частиною 1 ст. 10 вищевказаної Конвенції встановлено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством, тобто ця Конвенція передбачає можливість накладення арешту на заробітну плату в межах встановлених національним законодавством .

Водночас згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтями 4-5 та 115 ГПК України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження " Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Слід зазначити, що Закон України „Про виконавче провадження", яким повинні керуватись державні виконавці при здійсненні процесуальних дій при виконанні судових рішень, в тому числі при накладанні арешту на грошові кошти боржника які знаходяться на його поточних рахунках, передбачає лише один випадок коли не підлягають стягненню в порядку встановленому цим Законом кошті, що перебувають на спеціального рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України „Про впорядкування питань, пов'язаних зі забезпеченням ядерної безпеки", а вищезазначений рахунок боржника не таким рахунком.

Будь-яка правова норми яка б встановлювала заборону накладати арешт на грошові кошті що знаходяться на рахунках боржника (юридичної особи), в т. ч. які (рахунки) використовуються для виплати заробітної плати у зазначеному Закону не міститься.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ДВС мав всі правові підстави накласти арешт на вказані у постанові грошові кошти і накладання цього арешту відповідає вимогам Закону України „Про виконавче провадження" та не суперечить вимогам чинного законодавства України та вказаної Конвенції.

Слід зазначити, що такої правової позиції, щодо можливості накладення арешту на грошові кошти які знаходяться на банківських рахунків боржників і які використовуються для оплати заробітної плати, соціальних виплат та інших обов'язкових платежів, притримуються і Вищій господарський суд України (наприклад постанова від 16.04.2013р. по справі №5016/3660/2011 (12/205) та постанова від 25.12.2012р. по справі 5016/2496/2011 (13/163).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що з наявної матеріалах оскарження виписки з банку, вбачається, що поточний рахунок 26003060321214, на грошові кошті які знаходяться на ньому ДВС було накладено арешт, постановою що оскаржується боржником, застосовується не тільки на виплати заробітної плати працівникам боржника і для інших потреб, тобто на ньому акумулюються грошові кошті на інші потреби боржника, тобто цей рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання.

При цьому відокремити (встановити) які саме грошові кошті і в яких саме обсягах (сумах) що знаходяться на вказаному рахунку призначені для виплати заробітної плати працівниками боржника, а які на інші цілі неможливо , а відтак вимога боржника про зняття арешту в межах грошових коштів тільки необхідних для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованою і банк не зможе реально виконати постанову ДВС з урахуванням ухвали місцевого господарського суду, оскільки не має права визначати які кошті та яка сума що знаходиться на вказаному рахунку буде використовуватись боржником для виплати заробітної плати його працівникам.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги боржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,101-106, 121-2 ГПК України та Законом України „Про виконавче провадження" колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:.

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 р. по справі № 915/321/13-г про задоволення скарги Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" від 09.09.2013 р. № 03/1350 на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - скасувати.

3. Скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"" від 09.09.2013 р. № 03/1350 (вх. № 17610/13 від 10.09.2013 р.) про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 30.08.2013р. за виконавчим провадженням № 39271623 "Про арешт коштів боржника" в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26003060321214, відкритий в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", МФО 326610, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб - залишити без задоволення.

4. Стягнути з Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на користь Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області -573,50 грн. - відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати наказ відповідно до пункту чотири резолютивної частини цієї постанови з зазначенням в ньому всіх необхідних реквізитів Комунального підприємства „Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 14.11.2013р.

Головуючий суддя: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В. В.