Ухвала суду № 35231694, 31.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3039/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Ескалада» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участі Прокуратури Оболонського району м. Києва, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Ескалада» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000412307/0 від 14 серпня 2009 року, № 0000412307/1 від 23 вересня 2009 року, № 0000412307/2 від 15 грудня 2009 року, № 0000412307/3 від 10 березня 2010 року; № 0000422307/0 від 14 серпня 2009 року, № 0000422307/1 від 23 вересня 2009 року, № 0000422307/2 від 15 грудня 2009 року, № 0000422307/3 від 10 березня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Ескалада» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09 березня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 425/23/7/34186166 від 03 серпня 2009 року.

У ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада»: - пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.4.2 п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 283 920,00 грн.; - п. 7.4.4 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 021 963,00 грн.; - пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не утримано податок з доходу платника податку, чим занижено податок з доходу фізичної особи в сумі 1 188,79 грн.; - пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не утримано податок з доходу платника податку, чим занижено податок з доходу фізичної особи в сумі 356,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000422307/0 від 14 серпня 2009 року, № 0000422307/1 від 23 вересня 2009 року, № 0000422307/2 від 15 грудня 2009 року, № 0000422307/3 від 10 березня 2010 року в частині донарахування 1 282 482,00 грн. податку на прибуток та застосування 1 264 982,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення-рішення № 0000412307/0 від 14 серпня 2009 року, № 0000412307/1 від 23 вересня 2009 року, № 0000412307/2 від 15 грудня 2009 року, № 0000412307/3 від 10 березня 2010 року в частині донарахування 1 011 073,00 грн. податку на додану вартість та застосування 505 537,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» отримувало рекламні послуги, які надавались ТОВ «Продснаб-Трейдінг» згідно з укладеним договором № 21 від 02 січня 2007 року, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 4 937 427,39 грн., крім того ПДВ 982 572,61 грн.: акт від 31 січня 2007 року б/н, акт від 28 лютого 2007 року б/н, акт від 31 березня 2007 року № 310302, акт від 30 квітня 2007 року б/н, акт від 31 травня 2007 року б/н, акт від 30 червня 2007 року б/н, акт від 31 липня 2007 року б/н, наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за отримані послуги здійснювались шляхом передачі простих векселів. Погашення векселів відбувалось відповідно до актів пред'явлення векселів до сплати. Акти про оплату і передачу векселів повернуто ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада».

Крім того, у податковому обліку витрати в розмірі 4 937 427,00 грн. відображено у складі валових витрат підприємства за І квартал 2007 року, за II квартал 2007 року, за III квартал 2007 року, про що свідчать відомості валових витрат та податкові декларації з податку на прибуток за відповідні періоди, наявні в матеріалах справи.

Також, постановою Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2008 року у справі № 1-252/08 засновник і директор ТОВ «Продснаб-Трейдінг» ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з позивачем, підписані іншою особою, ніж директором ТОВ «Продснаб-Трейдінг», а тому не доведено факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» у складі валових витрат задекларовано витрати на інформаційно-консультаційні послуги за грудень 2006 року, які надавались СПД ОСОБА_6. згідно з договором № 121-06 від 01 грудня 2006 року.

Факт виконання укладеного договору підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2006 року б/н, на суму 50 000,00 грн., крім того ПДВ 10 000,00 грн.

Згідно з платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» перераховано на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 60 000,00 грн. за отримані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Охоронна фірма «Ескалада» відповідно до договору № 12/04-07 від 12 квітня 2007 року орендувало жиле приміщення у ДП «Дитячий оздоровчий табір санаторного типу «Ювілейний».

Згідно з п. 2.1 укладеного договору передбачено, що орендна плата сплачується за орендовані ліжко-місця кількістю 25 шт.

Факт отримання послуг підтверджується актами наданих послуг на загальну суму 142 500,00 грн., крім того ПДВ 28 500,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0000412307/0 від 14 серпня 2009 року, № 0000412307/1 від 23 вересня 2009 року, № 0000412307/2 від 15 грудня 2009 року, № 0000412307/3 від 10 березня 2010 року; № 0000422307/0 від 14 серпня 2009 року, № 0000422307/1 від 23 вересня 2009 року, № 0000422307/2 від 15 грудня 2009 року, № 0000422307/3 від 10 березня 2010 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Ескалада» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.