Ухвала суду № 35229754, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10396/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 р. № 0000512260 та № 0000522260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову перевірку ТОВ «Енерговентиляція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

Результати перевірки відображено в акті від 23.01.2013 р. № 226/22-621-19136446, в якому контролюючим органом встановлені порушення позивачем вимог пп.7.4.5. п.7.4, пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1., п.198.3, п.198.6. ст.198, п. 201.4., п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 339 242,00 грн., в т. ч.: грудень 2009 року - 2583,00 грн., жовтень 2010 року - 131901,00 грн., липень 2011 року - 37564,00 грн., серпень 2011 року - 66885,00грн., вересень 2011 року - 75101,00 грн., жовтень 2011 року - 25208,00 грн.; пп.5.2.1., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.134, п.138.2. ст.138, п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 363593,00 грн., а саме: 4 кв. 2010 року - 128125,00грн., 2-3 кв. 2011 року - 206479,00 грн., 4 кв. 2011року - 235468,00 грн..

До вказаних висновків відповідач прийшов, вважаючи, що господарські операції, за результатами яких позивачем у періоді, що перевірявся, сформовано податковий кредит та віднесено витрати на придбання товарів і послуг до валових, здійснені позивачем на підставі договорів з ПП «Еліт - Стиль, ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг», що не мали реального характеру.

Наведені твердження контролюючого органу ґрунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.12.2012 р. № 5475/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2012 р. №1335/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р., ДПІ у м. Хмельницьку від 03.03.2011 р. № 1508/23-4/31100290 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Еліт-Стиль» з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за серпень 2010 року - листопад 2010 року

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 08.02.2013 р. № 0000512260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (послугах) в розмірі 339 242,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 169 621,00 грн.; від 08.02.2013 р. № 0000522260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 363 593,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64 063,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до ДПС у м. Києві від 19.04.2013 р. 3639/10/12-1-03, первинна скарга позивача задоволена частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.2013 р. №0000512260 в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 2 583,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 267,00грн., а в іншій частині залишене без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.2013 р. №0000522260 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32 031,00 грн., а в іншій частині залишене без змін. В подальшому скарги позивача податковими органами було залишено без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, податковий кредит та валові витрати підприємством сформовано правомірно, оскільки їх формування підтверджується первинними документами, що доводять реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про фіктивність вчинених правочинів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень апелянт посилається на ту обставину, що договори позивача з його контрагентами не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків та спрямовані на отримання податкової вигоди, а підприємства, з якими позивач укладав договори, є фіктивними.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг», ПП «Еліт-Стиль».

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем з ПП «Еліт - Стиль» було укладено договір субпідряду від 27.09.2010 р. № 27/09/2010, за яким позивач як генпідрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті - Торговельний центр «Караван» у м. Харків, блок № 3, магазин «Спортмастер».

Вартість робіт по даному договору, згідно договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2010 року, становить 615 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 102 500,00 грн.

Фактичне виконання договору підтверджують наступні первинні документи: акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в за жовтень 2010 року на загальну суму 615 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 102 500,00 грн.; податкова накладна від 29.10.2010 р. № 2902 на загальну суму 615 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 102 500,00 грн.

Оплата підтверджується виписками банку.

Висновки податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з вказаним контрагентом ґрунтуються на положеннях, встановлених в акті ДПІ у м. Хмельницьку від 03.03.2011 р. № 1508/23-4/31100290 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Еліт-Стиль» з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за серпень 2010 року - листопад 2010 року, в якому зафіксовано, що у підприємства відсутні основні засоби (офісні, виробничі, складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, обладнання, інструменти і т.д.) та обладнання для самостійного виконання ремонтних робіт, ремонтно-будівельних робіт, будівельних робіт, будівельно-монтажних робіт, монтажних послуг, послуг по електромонтажу, проектно-пошукових робіт, проектно-монтажних робіт, послуг по фарбуванню, відновлювальних послуг, демонтажних послуг, земельних робіт, послуг по нанесенню написів, послуг по електрозахисту, послуг капітального ремонту, реконструкційних робіт, реставраційних робіт, послуг по благоустрою, інших видів будівельних робіт.

Посилання контролюючого органу на акт перевірки податковими органами контрагентів позивача не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «Енерговентиляція» з ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» було укладено наступні договори:

- субпідряду від 20.07.2011 р. № 08/11, за яким позивач як генпідрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті - Торговельний центр будівельних матеріалів на вул. Лавківській , 1 д в м. Мукачеві. В перелік робіт входить: постачання на об'єкт необхідного обладнання та матеріалів; монтажні роботи систем вентиляції та кондиціонування повітря. Вартість робіт по даному договору, згідно договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 4 за серпень 2011 року, становить 200950,80 грн. в т.ч. ПДВ - 33491,80грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року на загальну суму 200950,80 грн. в т.ч. ПДВ - 33491,80 грн.; податкова накладна від 29.08.2011 р. № 63 на загальну суму 200950,80 грн. в т.ч. ПДВ - 33491,80 грн.

- субпідряду від 20.07.2011 р. № 09/11, за яким позивач як генпідрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті - Торгівельний центр будівельних матеріалів по вул. Хмельницьке шосе, 11 в м. Кам'янці-Подільському. Вартість робіт по даному договору, згідно договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 5 за серпень 2011 року, становить 200359,20 грн. в т.ч. ПДВ - 33393,20 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року на загальну суму 200359,20 грн. в т.ч. ПДВ - 33393,20 грн.; податкова накладна від 29.08.2011 р. № 64 на загальну суму 200359,20 грн. в т.ч. ПДВ - 33393,20 грн.

- субпідряду від 02.09.2011 р. № 11/11, за яким позивач як генпідрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті - Торгівельний центр будівельних матеріалів на території Ульяновської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівській області (в районі перехрестя вулиці Кільцевої та вулиці Бєлова). Вартість робіт по даному договору, згідно договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 4 за вересень 2011 року, становить 450608,21 грн. в т.ч. ПДВ - 75101,37 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року на загальну суму 450608,21 грн. в т.ч. ПДВ - 75101,37 грн.; податкова накладна від 30.09.2011 р. № 78 на загальну суму 450608,21 грн. в т.ч. ПДВ - 75101,37 грн.

Крім того, ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» на користь позивача, на підставі рахунків-фактур № У-011 від 12.07.2011 р., № У-015 від 20.10.2011 р., № У-016 від 28.10.2011 р., здійснювало поставки товарів - повітроводи, вентилятори радіальні димовитягування, діфузор, на підтвердження виконання яких, включення позивачем витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні від 12.07.2011 р. № У-00000007 на загальну суму 225384,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37564,00 грн., від 20.10.2011 р. № У-00000017 на загальну суму 139136,76 грн., в т.ч. ПДВ - 23189,46 грн., від 28.10.2011 р. № У-00000018 на загальну суму 12112,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2018,80 грн.; податкові накладні від 12.07.2011 р. № 32 на загальну суму 225384,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37564,00 грн., від 20.10.2011 р. № 90 на загальну суму 139136,76 грн., в т.ч. ПДВ - 23189,46 грн., від 28.10.2011 р. № 95 на загальну суму 12112,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2018,80 грн.

Матеріали справи підтверджують, що виконані контрагентами роботи та поставлені товари, замовлялись позивачем на виконання взятих на себе договірних зобов'язань, укладеними з замовниками - ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Крона-Компані».

Висновки контролюючого органу про неможливість фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» грунтуються на положеннях Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.12.2012 р. № 5475/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року, в якому встановлено, що до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу; підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб; в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків; та акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2012 р. №1335/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р. зафіксовано, що підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у цих контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку, які не досліджувалися посадовими особами відповідача при складанні актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг».

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджено та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг, що надані позивачу його контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Виходячи з цього, висновки позивача про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання договорів не підтверджені належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для застосування до підприємства санкцій за порушення податкового законодавства за умова наявності первинних документів, що підтверджують реальне здійснення поставки товару.

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту у період, що перевірявся, колегія суддів виходить з такого.

До 01.01.2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Наведена правова позиція відображена також і в п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 р.V Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2011 року.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентамим, суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари та послуги, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Енерговентиляція» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, а висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 , п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є помилковим, а відтак зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість є протиправним.

Перевіряючи висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів виходить з наступного.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь - яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових - безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства - платника податку.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема, у ст.ст. 138, 139.

Оскільки, як встановлено вище, господарські операції позивача мали реальний характер, а позивач використовував товари для власної господарської діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

Також, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх прийняття в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.