Ухвала суду № 35230397, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18404/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі № 2270/4992/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Каньйон»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р.Груп»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Каньйон» (надалі -позивач, ТОВ «Підприємство «Каньйон») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ Хмельницької області), у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області від 25.01.2011 № 0000012343.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2011 у задоволенні позову ТОВ «Підприємство «Каньйон» відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2011 та ухвалено нову, якою адміністративний позов ТОВ «Підприємство «Каньйон» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області від 25.01.2011 № 0000012343.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Підприємство «Каньйон» зареєстроване виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради 23.08.1996, починаючи з 17.07.2007 перебуває на обліку в Кам'янець-Подільській ОДПІ як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду.

У період з 02.12.2010 по 08.12.2010 працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дослідження правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» за період діяльності з 01.03.2010 по 30.04.2010, за результатами якої 08.12.2010 складено акт № 2676/234/14149467 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що виразилося у заниженні податку на додану вартість на суму 23 769,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на 13 509,00 грн. і квітень 2010 року 10 260,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2011 № 0000012343, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 711,00 грн., у тому числі 23 769,00 грн. за основним платежем та 5 942,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування підстав правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач вказав на безпідставне включення до податкового кредиту податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за операціями з поставки будівельних матеріалів на суму 81 056,22 грн., у тому числі податок на додану вартість 13 509,37 грн., та дверей металевих на суму 61 560,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 10 260,00 грн., які не мали реальних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Підприємство «Каньйон», суд першої інстанції виходив з того, що наявні у позивача податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», є недостатньою підставою для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями з поставки будівельних матеріалів та металевих дверей, оскільки викладені в них відомості не відповідають дійсності.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем в ході судового розгляду було надано всі необхідні докази на підтвердження реальності господарських операцій. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області від 25.01.2011 № 0000012343.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приписами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вищевказаних положень, наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцем товару, є достатньою підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаного товару. Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися такими податковими накладними.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження правомірності нарахування позивачем податкового кредиту ним надано договір поставки від 01.03.2010 № 03/10-54, укладений між ТОВ «Підприємство «Каньйон» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»; видаткові накладні від 04.03.2010 та від 31.03.2010; податкові накладні; платіжні доручення від 12.03.2010 № 159 та від 10.04.2010 № 188; товарно-транспортні накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2010, укладений між ТОВ «Підприємство «Каньйон» та ПП ОСОБА_5; ліцензію на здійснення вантажних перевезень ПП ОСОБА_5; акти передачі матеріальних цінностей в монтаж; акти прийому-передачі виконаних робіт та фототаблиці. Вказані первинні документи оформлені у відповідності до вимог, встановлених нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За наведених обставин та виходячи з аналізу вказаних вище норм, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що надані позивачем первинні документи та встановлені фактичні обставини підтверджують факт товарності господарських операцій, з огляду на що обґрунтованих підстав вважати, що господарські операції з придбання позивачем послуг реально не були проведені немає. Тому, віднесення ТОВ «Підприємство «Каньйон» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених у ціні придбаного у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» товару є правомірним.

Доказів, які б підтверджували факт відсутності господарських операцій відповідачем надано не було.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції, якими визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.01.2011 № 0000012343 обґрунтованими та законними.

Оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2270/4992/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна