Ухвала суду № 35230392, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18098/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012

у справі № 2а-2845/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» (надалі - позивач, ВАТ «Харківська ТЕЦ-5») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 № 0000280843.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012, адміністративний позов ВАТ «Харківська ТЕЦ-5» задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 26.11.2010 № 0000280843.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень, позивач вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими, скаргу просить відхилити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, за результатами якої 17.11.2010 складено акт № 4179/43-010/05471230 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.12.5 п. 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, у результаті чого підприємством в декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року завищено значення рядка 26 декларації на суму 75 679,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 75 679,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 №0000280843, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79 462,95 грн., у т.ч. 75 679,00 грн. - основного платежу та 3 783,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства № 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з п. 4.11 цього ж Порядку на підставі висновків акта перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, яке є обов'язковим для виконання з боку платника податків відповідно до ч. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для проведення камеральної перевірки від 17.11.2010 стали висновки іншої перевірки позивача, викладені в акті перевірки від 18.08.2010 № 3020/43-010/05471230, якою встановлено завищення ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 75 679,00 грн.

Тобто, висновки відповідача про заниження товариством податку на додану вартість у податковій декларації за вересень 2010 року ґрунтуються на тому, що підприємством не враховано висновки документальної перевірки від 18.08.2010 № 3020/43-010/05471230, якою виявлено завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 75 679,0 грн.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій зазначили, що чинними законодавством не встановлено обов'язку платника податків виконувати приписи акта перевірки, оскільки даний документ не є актом індивідуальної дії, а відповідно і не створює жодних прав та обов'язків для платника податків.

Відповідно до пп. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено, що заява про перегляд рішення контролюючого органу, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Аналізуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що у ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» обов'язок з відображення податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість (за відповідний період), визначених камеральною (документальною) перевіркою, виник би лише з моменту узгодження такого зобов'язання.

Разом з тим, податкові зобов'язання визначені позивачу на підставі висновків, викладених в акті перевірки від 18.08.2010 № 3020/43-010/05471230, станом на час розгляду справи, узгодженими не були.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» оскаржила в судовому порядку податкове зобов'язання з податку на додану вартість, нараховане податковим повідомленням-рішення від 26.08.2010 № 0000200843/0, прийняте на підставі висновків акта перевірки від 18.08.2010 № 3020/43-010/05471230.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011, податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 26.08.2010 № 0000200843/0, скасовано.

Отже, фактичні дані, на яких ґрунтувалися доводи податкового органу щодо порушення позивачем приписів п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.12.5 п. 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 не знайшли свого документального підтвердження.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2010 № 0000280843 обґрунтованими та законними.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень Ї без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі № 2а-2845/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна