Ухвала суду № 35230247, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К-42976/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 по справі №2а-7513/09/0670 за позовом Державного підприємства «Городницьке лісове господарство» до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державного підприємства «Городницьке лісове господарство» (далі - ДП «Городницьке лісове господарство», позивач) до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Новоград-Волинська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2009 №0005002320/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 150092,00грн., у тому числі 100061,00грн. основного платежу та 50031,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю нарахування податкових зобов'язань з огляду на наявність преюдиційного факту щодо притягнення посадових осіб позивача до відповідальності за порушення ведення податкового обліку, що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2009 №0005002320/3.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано безпідставністю визначення позивачеві податкових зобов'язань, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що ціни на експортну продукцію позивача не відповідають рівню звичайних цін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 27.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), ст. 274 Митного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом планової виїзної документальної перевірки ДП «Городницьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, складено акт №721/05-53/23-20/13552379 від 13.05.2009.

На підставі акту перевірки та за результатами адмінітсратвиного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.11.2009 №0005002320/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 150092,00грн., у тому числі 100061,00грн. основного платежу та 50031,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.1.20.5 п.1.20, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7, Закону України №334/94-ВР та ст. 274 Митного кодексу України, в результаті чого за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 100061,00грн., в тому числі за ІІ півріччя 2007 року - 50648,00грн. та за 2008 рік - 49413,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем не включено до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої на експорт лісопродукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною (контрактною) вартістю загальною сумою 252963,00грн., в т.ч. за II півріччя 2007 року в сумі 175499,00грн. та 2008 рік в сумі 77464,00грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №334/94-ВР дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (абз. 1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР).

Відповідно до абз. 2 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 цього Закону справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997, митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України №334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п. 1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України №334/94-ВР.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Частина 4 статті 70 КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обов'язок доведення факту неправомірного визначення підприємствами звичайної ціни покладається виключно на податковий орган, чого зроблено не було, колегія суддів погоджується з обґрунтованим та правомірним висновком суду апеляційної інстанції, про безпідставність нарахування податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв