Ухвала суду № 35227828, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3330/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І. В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна 1» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.01.2013 р. №000041530 та №000031530, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна 1» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.01.2013 р. №000041530 та №000031530 задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.01.13р. №0000031530 винесене Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС у повному обсязі.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.01.13р. №0000041530 винесене Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС в частині зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 998 326,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток та від'ємного значення з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 13.07.2010р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 03.12.2012р. за № 1016/22-6/37201883 (далі - Акт перевірки), в я кому зафіксовано порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, п200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

На підставі Акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 28.03.2013р. № 0000031530, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 935 099,00 грн. (748 079,00 грн.- основний платіж, 187 020,00 грн. - штрафні санкції);

- від 28.03.2013р. № 0000041530, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 000 500,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням від 28.03.2013р. №0000031530 та податковим повідомленням - рішенням від 28.03.2013р. № 0000041530 в частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ в сумі 998 326, 00 грн. звернувся до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі не встановив факту придбання позивачем товарів (послуг) за цінами вищими рівня звичайних цін та вказав на використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Сбербанк» було укладено договір купівлі - продажу від 17.01.2011 р., відповідно до якого, позивач придбав паркомісця за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 1 (1 та 2 рівень) для подальшої їх реалізації юридичним та фізичним особам.

Відповідач, відповідно до матеріалів перевірки, вважає, що ціна, за яку позивач придбав паркомісця є вищою ніж ринкова посилаючись при цьому на лист спеціалізованої рієлторської організації ПП «Планета Оболонь», в якому зазначено, що станом на 02.02.11р. середньостатистичні ціни на машиномісця вартість за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима 1, 1 рівень становили від 15 000,00 дол. США до 16 500,00дол. США, 2-й рівень - від 13 500,00дол. США до 14 500,00дол. США, а тому відповідачем визначено, що станом на 02.02.11р. максимальна ціна придбання машиномісця за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима 1, 1-рівень становила 131 034,75грн. та 2 рівень- 115 151,75 грн.

Так, звичайна ціна, в розумінні пп. 14.1.71 ПК України - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 39.1 ст. 39 ПК України встановлено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Пунктом 39.2. ст. 39 ПК України встановлено методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

У разі ж відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (п. 39.3 ПК України ).

З матеріалів справи вбачається, що придбання паркомісць позивачем було здійснено за ціною визначеною звітом оцінки від 02.06. 10 р. складеного ТОВ «ДТЗ Консалтиг», що діє на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №6145/07 від 08.10.07 р. В той час, як ріелторська організація ПП «Планета Оболонь», на ціну якої посилається відповідач, не є суб'єктом оціночної діяльності, а тому її дані не можуть використовуватись для визначення вартості товарів (послуг).

В контексті вище викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що вартість товару придбаного позивачем не перевищувала рівня звичайних цін, а відтак, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту операцію з придбання паркомісць.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів звертає увагу, що факт використання позивачем придбаних паркомісць підтверджується матеріалами справи, зокрема, договорами купівлі - продажу про їх подальшу реалізацію, договором про надання послуг з утримання автостоянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень від 03.01.2013 р. №000041530 та №000031530.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС, - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.