Ухвала суду № 35224613, 22.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р.Справа № 820/6942/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі № 820/6942/13-а

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство (далі-позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати рішення УПФ України в Київському районі м. Харкова № 1835 від 20.05.2013 р. про застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 431 921,90 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 р. та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції наявності мораторію на задоволення кредиторських вимог згідно рішення господарського суду, відсутність обов'язку сплачувати спірні страхові внести до моменту виплати заробітної плати щодо якої такі внески нараховано відповідачем, що привело до неправильного вирішення справи.

УПФ України в Київському районі м. Харкова подано заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, винесеною на підставі всебічного, повного і правильного з'ясування обставин справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 1835 від 20.05.2013 р. до позивача накладено штраф у розмірі 401 550,80 грн. та застосовано пеню в сумі 30 371,10 грн. (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що при винесенні спірного рішення відповідач діяв правомірно й обґрунтовано, в межах повноважень, на підставі, і в порядку, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Порядок обчислення i сплати страхувальниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI від 08.07.2010 р.)

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за N 994/18289 (далі - Інструкція №21-5).

Відповідно до ст. 6 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 р. платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6).

Згідно з ч. 8 ст.9 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 р. платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (абз.1 ч.8 ст.9).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 р. зазначено, що пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Позивачем не оскаржується розмір фінансових санкцій, проте на думку позивача пенсійний орган не мав права застосовувати фінансові санкції під час дії мораторію на виконання зобов'язань по кредиторським вимогам.

Відповідно до п. 6.2. Інструкції №21-5 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 р. та п.7.1., п.7.2. Інструкції №21-5 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Судом встановлено, що за період з 22.04.2013 р. по 30.04.2013 р. позивач має недоїмку по єдиному внеску, що підтверджується даними картки особового рахунку платника єдиного внеску (а.с. 18).

Доказів сплати недоїмки по єдиному внеску на пенсійне страхування позивачем не надано, обставина непогашення недоїмки не заперечується.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне рішення відповідача відповідає вимогам Закону № 2464-VI від 08.07.2010 р та Інструкції №21-5, оскільки прийняте на виконання повноважень щодо контролю своєчасності сплати єдиного внеску, із застосуванням правильного відсотку штрафних санкцій та пені, права позивача не порушено, доводи позивача щодо протилежного є безпідставними.

Доводи апелянта щодо відсутності обов'язку сплачувати спірні страхові внести до моменту виплати заробітної плати , щодо якої такі внески нараховано, колегія суддів не бере до уваги, оскільки не виплата заробітної плати не є підставою для звільнення страхувальника від обов'язку сплачувати єдиний внесок на пенсійне страхування.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції того, що оскаржуване рішення прийняте в період дії мораторію на задоволення вимог його кредиторів, а тому підлягає скасуванню, колегія суддів вважає помилковими.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Колегія суддів зазначає, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення господарської діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, тому дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 25.06.2011 р.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.10.12 р. по справі № 5023/4852/12 порушено провадження у справі про банкрутство щодо позивача, введено мораторій на виконання зобов'язань по кредиторським вимогам (а.с. 7).

Недоїмка щодо сплати єдиного внеску на пенсійне страхування, за яку на позивача накладено штраф та застосовано пеню, виникла за період з 22.09.2011 р. до 25.10.2012 р., тобто, до введення відповідного мораторію, порушення справи про банкрутство, що сторонами не заперечується.

Вказана недоїмка в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є поточними платежами, на які не розповсюджується дія мораторію господарського суду щодо нарахування штрафу, пені.

З цих підстав колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що штрафні санкції та пеню позивачу за їх несплату відповідачем нараховано правомірно.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі № 820/6942/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.