Рішення № 35222182, 14.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1023/1520/12 Головуючий у І інстанції Темерецька Н.Ф.Провадження № 22-ц/780/5948/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 26 14.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Кулішенка Ю.М.

при секретарі Бевзюк М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпня 2012 року позивач ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. В подальшому уточнивши позовні вимоги, просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06.05.2008 року в розмірі 75096,36 дол.США звернути стягнення на квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх малолітню дочку ОСОБА_4, які проживають в вищезазначеній квартирі, а також вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № CNNGGL 0000000001 від 6 травня 2008 року в розмірі 58373,67 дол. США, що складається з: 35510,08 дол.США поточної заборгованості за кредитом; 3160,92 дол. США простроченої заборгованості за кредитом; 428, 17 дол. США поточної заборгованості по процентам; 19274,50 дол. США простроченої заборгованості по процентам, звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру, загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1758, шляхом продажу будь-якій особі-покупцеві на підставі договору іпотеки від 06 травня 2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори, реєстр № 1277, із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид товару на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просив змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову..

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанкта» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CNNGGL 0000000001 від 06.05.2008 року відповідно до умов якого банк зобов'язався надати Позичальнику готівкою через касу кредитні кошти на строк до 30.04.2028 року у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користуванням кредитом відсотків у розмірі 1,32% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, і комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту(а.с.9-15).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору № CNNGGL 0000000001 від 06.05.2008 року, укладеного між ЗАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 134-138).

На забезпечення кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки квартири від 06 травня 2008 року, посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1276 (а.с.16-21). На укладення договору іпотеки надана письмова нотаріально посвідчена згода другого з подружжя іпотекодавця ОСОБА_2, - ОСОБА_3, що підтверджено копією її заяви (а.с.115).

З матеріалів справи встановлено, що на час оформлення договору іпотеки, в спірній квартирі проживав та був зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.41). Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.118).

Згідно довідки ЖКЦ від 08.08.2013 року №1381 відповідачка ОСОБА_3 разом з неповнолітньою донькою проживають та постійно зареєстровані в АДРЕСА_2 та займає площу з чотирьох кімнат 45,55 кв.м., на вказаній площі прожиає всього 3 особи (а.с.220 ).

З пояснень відповідачів дружина ОСОБА_2 разом з донькою вселилася у спірну квартиру після укладання договору іпотеки.

14 червня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу місця реєстрації ОСОБА_2, було направлено письмову вимогу про усунення порушень за основним зобов'язанням та добровільне виселення з житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31). Крім того, 10 липня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно на адресу місця реєстрації ОСОБА_2 направлено письмову вимогу про усунення порушень за основним зобов'язанням та добровільне виселення з житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка була одержана особисто ОСОБА_2 14 липня 2012 року, що підтверджено копією цієї вимоги і копією повідомлення про вручення поштового відправлення, а 21.03.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в третій раз надіслана письмова вимога про добровільне вмселення з квартири у зв»язку з прийнятим банком рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.149-150 зв.).

Відповідно до довідки форми 3 КП «ЖКЦ» № 1721 від 05.09.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.41).

Актом обстеження умов проживання від 12.06.2013 року, складеного спеціалістом Служби у справах дітей виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, підтверджено, що за вищевказаною адресою, крім ОСОБА_2, який є власником квартири, проживають без реєстрації його дружина ОСОБА_3, співвідповідачка у справі, та малолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Ч. 3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, а саме, якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернено стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя.

Також, слід зазначити, що п. 43 Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Згідно п.44 зазначеної постанови, у відповідності зі ст..32 ЦК України, ст..177 СК та ст..17 Закону України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов»язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов»язання.

У зв»язку з наведеним, суди повинні виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки.

Будь-які дії, вчиненні без згоди іпотеко держателя після укладання договору іпотеки (реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладання договору іпотеки) не є підставою для невизнання умов договору іпотеки недійсним із підстав невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вже зазначалося, по справі встановлено, що згідно довідки ЖКЦ від 08.08.2013 року №1381 відповідачка ОСОБА_3 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2

проживають та постійно зареєстровані в АДРЕСА_2 (а.с.220 ), у спірну квартиру вселилися після укладання договору іпотеки та проживають там без реєстрації. У зв»язку з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на спірну квартиру, позивачем на адресу відповідачів неодноразово (14.06.2012 року, 10.07.2013 року, 21.03.2013 року) згідно з умовами договору іпотеки (розділ 3,розділ 4) направлялися письмові вимоги про усунення порушень за основним зобов'язанням та добровільне виселення з житлової квартири.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині виселення, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано суду переконливих доказів на підтвердження наявних перешкод звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, в якій проживають відповідачі і яким чином права позивача будуть порушені. Посилання представника позивача на те, що наявність осіб, зареєстрованих в квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки, є припущенням і доказами не підтверджується. Сама по собі наявність мешканців у квартирі, на яку звертається стягнення, не вважається перешкодою для цього, оскільки не позбавляє права нового власника на укладення з ним договору найму цього жилого приміщення або для звернення до суду з позовом про виселення їх, якщо житлове приміщення буде потрібно новому власнику для власного проживання чи проживання членів його сім'ї, тобто для реалізації права володіння, користування і розпорядженя новим власником.

Даний висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Колегія вважає, що рішення суду в частині вимог про виселення відповідачів із спірної квартири, що є предметом іпотеки, необхідно скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо рішення суду в частині відмови позивачу у задоволенні вимог щодо отримання дублікатів правоустановчих документів на нерухомість у відповідних установах або організаціях, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та ін.., то суд обґрунтовано виходив з того, що такі повноваження іпотекодержателя не передбачені ні умовами договору іпотеки, ні положеннями Закону, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року скасувати в частині виселення та ухвалити нове.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх малолітню дочку ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді