Постанова № 35219654, 13.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 925/986/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

при секретарі Танцюрі Ю.Б.

за участю представників:

від позивача: Сіндряков О.В. - представник за дов. №14-151 від 22.08.2013р.;

від відповідача: Чорний С.Г. - представник за дов. №779 від 16.09.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Черкаської області

від 06.08.2013р. (дата підписання - 07.08.2013р.)

у справі №925/986/13 (суддя - Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго»

про стягнення 9 556 812,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013р. Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості у розмірі 9 556 812,89 грн., з яких: 7 584 055,43 грн. основного боргу, 710 197,03 грн. пені, 1 076 563,74 грн. 7% штрафу, 43 957,28 грн. інфляційних втрат та 142 039,41 грн. 3% річних , за поставлений позивачем відповідачу протягом жовтня-грудня 2012р. природний газ.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором купівлі-продажу природного газу №156/02-БО-36 від 20.07.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості переданого позивачем у власність відповідачу протягом спірного періоду природного газу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.06.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №925/986/13.

Відповідач позов у заявленому до стягнення розмірі не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення, Комунальне підприємство вказало на часткове погашення заявленої до стягнення суми основного боргу згідно платіжних документів від 29.05.2013р. на суму 1 584 052,43 грн., від 31.05.2013р. на суму 1 000 000,00 грн., від 17.06.2013р. на суму 300 000,00 грн. та від 26.06.2013р. на суму 300 000,00 грн., всього на суму 3 184 052,43 грн., у зв'язку з чим станом на день порушення провадження у справі розмір допущеної ним заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу становив 4 400 003,00 грн.

Разом з тим, відповідач вказував на відсутність його вини у виникненні заборгованості перед позивачем, оскільки причиною несвоєчасної та неповної оплати вартості поставленого останнім природного газу було ненадання Комунальному підприємству з Державного бюджету субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася для бюджетних установ, на загальну суму 11 895 900,00 грн., в т.ч. за 2012р. у розмірі 6 936 200,00 грн. З огляду на наведені обставини, відповідач просив господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України зменшити на 50% розмір заявлених до стягнення із Комунального підприємства пені та штрафу.

Під час розгляду справи судом першої інстанції сторони провели звірку взаєморозрахунків за Договором купівлі-продажу природного газу №156/02-БО-36 від 20.07.2012р., за результатами якого склали Акт звірки (а.с.83-84).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.08.2013р. у справі №925/986/13 (суддя - Скиба Г.М.) позов задоволено частково. Припинено за відсутністю предмету спору провадження у справі в частині стягнення 900 000,00 грн. основного боргу; вирішено стягнути із Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» 4 100 003,00 грн. основного боргу, 13 122,66 грн. інфляційних, 142 039,41 грн. 3% річних, 355 098,52 грн. пені та 538 281,87 грн. штрафу. В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного Договору купівлі-продажу природного газу №156/02-БО-36 від 20.07.2012р. між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, зокрема, у відповідача виник обов'язок з оплати вартості переданого йому у власність позивачем протягом жовтня-грудня 2012р. природного газу.

Висновок місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі згідно п.1-1 ст.80 ГПК України на суму 900 000,00 грн. основного боргу мотивований відсутністю предмету спору у цій частині вимог, оскільки вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду згідно платіжних документів від 17.06.2013р. на суму 300 000,00 грн., від 26.06.2013р. на суму 300 000,00 грн., від 24.07.2013р. на суму 130 000,00 грн. та від 25.07.2013р. на суму 170 000,00 грн.

Відмова у задоволенні позову про стягнення із відповідача 1 584 052,43 грн. та 1 000 000,00 грн. основного боргу з поисланням на ту обсатвину, що ця сума боргу була сплачена Комунальним підприємством до звернення позивача до суду згідно платіжних документів від 29.05.2013р. та від 31.05.2013р.

З огляду на відсутність доказів погашення решти основного боргу на суму 4 100 003,00 грн., господарський суд визнав позов у цій частині вимог обгрунтованим і задовольнив його.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у цій частині вимог, здійснивши власний перерахунок інфляційних, що підлягали до стягнення із відповідача. Натомість, виконаний позивачем розрахунок 3% річних суд першої інстанції визнав арифметично вірним і стягнув із Комунального підприємства 3% річних у заявленому позивачем розмірі.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пені та штрафу), господарський суд вказав на непомірність розміру нарахованих санкцій у порівнянні з сумою основного боргу, виключність даного випадку у зв'язку з відсутністю у відповідача можливості отримати альтернативне постачання газу в Уманському районі Черкаської області та намагання боржника повністю погасити заборгованість до початку опалювального сезону 2013р. У зв'язку з цим господарський суд задовольнив клопотання відповідача і, застосувавши п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшив на 50% заявлені до стягнення суми пені і штрафу та стягнув із боржника 355 098,52 грн. пені та 538 281,87 грн. штрафу.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення в частині зменшення розміру пені та штрафу, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2013р. у даній справі в частині зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки і відмови у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 355 098,51 грн. пені та 538 281,87 грн. штрафу. Заявник апеляційної скарги просив прийняти у цій частині новий судовий акт про задоволення позову. В іншій частині скаржник просив прийняте судом першої інстанції рішення залишити без змін.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на невірне застосування місцевим господарським судом положень п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, вважаючи, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та важкий фінансовий стан підприємства не є тими винятковими випадками, які у розумінні вказаних правових норм дають підстави для зменшення розміру нарахованої неустойки. До того ж, за поясненнями апелянта, ПАТ НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником і законодавчо зобов'язаний надавати природний газ споживачам незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів. Разом з тим, за поясненнями апелянта, він несе обов'язок з своєчасного розрахунку з газовидобувними підприємствами за укладеними із останніми договорами. Несвоєчасність розрахунків споживачів за поставлений їм природній газ, вказував апелянт, і, як наслідок - нестача у кредитора коштів, призводить до виникнення заборгованості ПАТ НАК «Нафтогаз України» перед газовидобувними підприємствами за договорами, які передбачають жорсткі фінансові санкції.

За таких обставин, поряд із арифметично та законодавчо вірно виконаним позивачем розрахунком розміру неустойки, скаржник вказував на відсутність законних підстав для задоволення клопотання відповідача і зменшення розміру заявлених до стягнення пені і штрафу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. №925/986/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Отрюх Б.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 30.10.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. у зв'язку із зайнятістю судді Гончарова С.А. в іншому судовому процесі здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Гончарова С.А. замінено суддею Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. у зазначеному складі суду апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

30.10.2013р. до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану. За оцінкою відповідача, суд першої інстанції належним чином дослідив всі фактичні обставини справи та дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування положень п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України в частині зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу. Крім того, відповідач просив апеляційний господарський суд взяти до уваги часткове погашення суми основного боргу перед позивачем у розмірі 900 000,00 грн. після прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі

У судовому засіданні 30.10.2013р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва на 13.11.2013р.

У судове засідання 13.11.2013р. з'явилися представники обох сторін, які підтримали раніше висловлені ними правові позиції, представник позивача просив про задоволення апеляційної скарги, натомість, представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив і просив апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.07.2012р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець, позивач, Компанія) та Уманським комунальним підприємством «Уманькомунтеплоенерго» (далі - покупець, відповідач, Комунальне підприємство) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №156/02-БО-36 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 27 11 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під ст.10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору продавець зобов'язувався передавати покупцю в період з 01 серпня 2012р. по 31 грудня 2012р. природний газ обсягом до 2 330,00 тис. куб.м. згідно наведеного у цьому пункті помісячного графіку. Разом з тим, у п.2.1.1 Договору сторони передбачили можливість зміни обсягів газу, що планується передати за цим Договором, протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

На виконання умов Договору, позивач протягом жовтня-грудня 2012р. передав у власність відповідачу 3 299,089 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 15 379 481,95 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями двосторонньо підписаних Актів приймання-передачі природного газувід 27.11.2012р. (а.с.15), від 30.11.2012р. (а.с.16), від 31.12.2012р. (а.с.17).

Вказані Акти підписані без будь-яких зауважень з боку покупця.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ.

Відповідно до п.5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавкидо завтердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цльової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2% і ПДВ - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

Таким чином, до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того, ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн.

У п.5.3 Договору сторони домовились, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію.

Згідно п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

За приписами ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач всупереч наведених правових норм та умов укладеного між сторонами Договору взяті на себе грошові зобов'язання належним чином не виконав, за поставлений йому протягом жовтня-грудня 2012р. природний газ розрахувався із позивачем частково.

Звертаючись до господарського суду з позовом, ПАТ НАК «Нафтогаз України» зазначило, що станом на 18.05.2012р. розмір заборгованості відповідача за поставлений йому природній газ становила 7 584 055,43 грн.

Утім, як вірно встановив суд першої інстанції, частина суми заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 2 584 052,43 грн. була сплачена відповідачем у травні 2012р. (платіжні доручення від 29.05.2013р. №605 на суму 1 584 052,43 грн. та від 31.05.2013р. №621 на суму 1 000 000,00 грн., а.с. 56, 57), тобто до звернення ПАТ НАК «Нафтогаз України» з даним позовом до суду, а частина - на суму 900 000,00 грн. вже після звернення Компанії до суду з позовом (платіжні доручення від 17.06.2013р. №667 на суму 300 000,00 грн., від 26.06.2013р. №707 на суму 300 000,00 грн., від 24.07.2013р. №783 на суму 130 000,00 грн., від 25.07.2013р. на суму 170 000,00 грн., а с.58,59, крім того, акт звірки взаєморозрахунків за Договором - а.с.83-84).

Доказів сплати решти основного боргу у розмірі 4 100 003,00 грн. відповідач господарському суду не надав.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про стягнення із Комунального підприємства 4 100 003,00 грн. основного боргу, відмову у задоволенні вимог про стягнення частини основного боргу у розмірі 2 584 052,43 грн., адже спір у цій частині вимог був відсутній між сторонами на момент порушення провадження у справі, та припинення на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині вимог про стягнення із відповідача 900 000,00 грн. основного боргу, оскільки спір в цій частині припинив існувати в процесі розгляду справи судом першої інстанції.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем встановлених Договором строків оплати вартості переданого йому у власність позивачем протягом жовтня-грудня 2012р. природного газу, позивач нарахував та просив стягнути із Комунального підприємства 43 957,28 грн. інфляційних втрат та 142 039,41 грн. 3% річних за весь час прострочення.

Перевіривши правильність виконаного судом першої інстанції перерахунку інфляційних на загальну суму 13 122,66 грн., що підлягали до стягнення із відповідача, з урахуванням часткових погашень основного боргу, які здійснювались покупцем протягом заявленого періоду нарахування, судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Водночас, господарський суд правомірно визнав вірним і обгрунтованим виконаний позивачем розрахунок 3% річних на суму 142 039,41 грн., які підлягали до стягнення із Комунального підприємства.

Пунктом 7.2. Договору, зокрема, передбачено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

На підставі п.7.2 Договору, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача 710 197,03 грн. пені та 1 076 563,74 грн. 7% штрафу.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача неустойки (пені та штрафу), господарський суд взяв до уваги подане Комунальним підприємством клопотання про застосування п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України і зменшив розмір заявлених позивачем пені і штрафу вдвічі.

Як вбачається зі змісту прийнятого судом першої інстанції рішення, господарський суд врахував виключність даного випадку, у зв'язку з відсутністю у боржника можливості отримати альтернативне постачання газу в Уманському районі Черкаської області та його намагання повністю погасити заборгованість до початку опалювального сезону 2013р. Крім цього, за оцінкою господарського суду, нараховані кредитором санкції мали непомірно великий розмір порівняно із сумою основного боргу.

Між тим, судова колегія не може погодитися з мотивами, наведеними судом першої інстанції в обгрунтування можливості зменшення розміру штрафних санкцій до 50 відостків від нарахованих кредитором.

Статтею 233 ГК України та статтею 83 ГПК України встановлено режим зменшення розміру штрафних санкцій, якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому за законом вимагається брати до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, врахування не тільки майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія вважає, що невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржником фактично дозволяє йому неправомірно користуватися чужими грошовими коштами, тоді як, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства, ніхто не вправі отримувати переваг від свої протиправної поведінки.

Поряд з цим, неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює боржника до належного виконання ним зобов'язань, але й мірою відповідальності за допущене правопорушення у зобов'язанні.

У зв'язку з цим завданням суду є встановлення такої величини неустойки, яка є достатньою для компенсації втрат кредитора, і у залежності від встановленого - розглянути питання про співрозмірність неустойки наслідкам порушення зобов'язання.

За змістом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судова колегія вважає, що звертаючись із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, боржник мав би посилатися зокрема, на середній розмір плати по короткостроковим кредитам у даній місцевості у місті знаходження боржника у спірний період і доводити, що такий середній розмір є меншим, ніж розмір неустойки, заявленої до стягнення, або доводити, які наслідки подібні правопорушення мають для кредитора, який діє у цивільному обороті розумно та обачно за однорідних обставин, у т.ч. заснованих на середніх показах по ринку.

Відсутність такого документального обґрунтування не надавало господарському суду права зменшувати розмір штрафних санкцій лише на підставі доводів боржника про непомірність розміру нарахованих санкцій у порівнянні з сумою основного боргу, виключність даного випадку у зв'язку з відсутністю у відповідача можливості отримати альтернативне постачання газу в Уманському районі Черкаської області та намагання боржника повністю погасити заборгованість до початку опалювального сезону 2013 .

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання боржника і зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, адже вимоги у цій частині позову заявлені у відповідності до умов Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а за змістом ч.2 ст.218 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення Комунального підприємства від відповідальності за порушення зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012р. у справі №3-28гс12).

За таких обставин, перевіривши арифметичну правильність та обґрунтованість вимог Компанії про стягнення із відповідача пені у розмірі 710 197,03 грн. та 7% штрафу у розмірі 1 076 563,74 грн., судова колегія задовольняє апеляційну скаргу позивача і скасовує рішення господарського суду у частині відмови у стягненні 355 098,51 грн. пені та 538 281,87 грн. штрафу з прийняттям у цій частині нового судового рішення про задоволення позову. Рішення місцевого господарського суду в іншій частині, а саме: в частині задоволених позовних вимог, а також в частині покладення на відповідача судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2013р. у справі №925/986/13 задовольнити.

2. Скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2013р. у справі №925/986/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» 355 098,51 грн. пені та 538 281,87 грн. штрафу.

3. Прийняти у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

4. Викласти резолютивну частину господарського суду Черкаської області від 06.08.2013р. у справі №925/986/13 в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення із Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» 900 000,00 грн. основного боргу припинити.

Стягнути із Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12-А, код ЄДРПОУ - 02082675) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДОРЛУ - 20077720) 4 100 003,00 грн. основного боргу, 13 122,66 грн. інфляційних, 142 039,41 грн. 3% річних, 710 197,03 грн. пені, 1 076 563,74 грн. штрафу та 68 820,00 грн. судового збору.

В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.».

5. Стягнути із Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12-А, код ЄДРПОУ - 02082675) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДОРЛУ - 20077720) 8 933,80 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

7. Матеріали справи №925/986/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх