Ухвала суду № 35215363, 14.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2220/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/4951/13 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 4 14.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

13 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сліпченка О.І.,

суддів: Олійника В.І., Іванової І.В.,

при секретарі : Власенко О.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 10 грудня 2012 року між ним та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу майнових прав від 17.09.2010 р., за яким відповідач продає, а він купує майнові права на об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1. Вказував, що повністю оплатив вартість майнових прав, будинок введено в експлуатацію, разом із тим акт приймання-передачі майнових прав на квартиру між сторонами досі не укладено. Просив визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача передати йому технічну документацію (технічні паспорти) на вказану квартиру.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов'язано відповідача передати позивачу технічну документацію (технічний паспорт) на квартиру за вказаною адресою.

Відповідач ТОВ "Аверс-Сіті" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач проінвестував будівництво квартири, яка як об'єкт та результат інвестицій є власністю позивача, а оскільки відповідач не визнає права позивача на спірну квартиру, за позивачем необхідно визнати право власності на спірне майно та зобов'язати відповідача передати позивачу технічну документацію на квартиру.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 лютого 2010 року між позивачем та ТОВ "Аверс-Сіті" було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу майнових прав від 17.09.2010 р., відповідно до якого він купив майнові права на об'єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_1 . Загальна вартість майнових прав за договором - 113298,97 грн. Стаття 3 договору встановлює порядок передачі майнових прав від продавця покупцю. Майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту. Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини Об'єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків. Встановлено, що згідно довідки ТОВ "Аверс-Сіті" від 15 жовтня 2012 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за договором. 16 вересня 2011 року будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, введено в експлуатацію. Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської від 22 вересня 2011 року №270 доручено КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати ТОВ "Аверс-Сіті" поквартирно свідоцтва про право власності товариству на квартири введеного в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_2.На час подачі позову до суду позивач право власності на квартиру не оформив, оскільки відповідач не виконує умови договору .

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права. Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Згідно зі ст. 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Статтями 181 та 182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, що розташовані на земельній ділянці, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтями 316-323, 325, 328, 331, 334, 379-382 ЦК України передбачено загальні засади права власності, зокрема, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва; житлом фізичної особи є квартира.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтями 526, 527, 530-532 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.ст. 610, 611, 612, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Так, відповідач по справі ТОВ "Аверс-Сіті" у порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав не виконав своїх зобов'язань щодо оформлення права власності на спірну квартиру.

Статтею 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" встановлено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Отже, встановивши, що позивач по справі ОСОБА_1 проінвестував будівництво відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" та має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України і об'єкт нерухомості зданий в експлуатацію, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру та зобов'язання ТОВ "Аверс-Сіті" передати позивачу технічні паспорти на вказані квартири.

Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача не виникло право, про визнання якого заявлено позов, є необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на вимогах ст. 331 ЦК України, якою передбачено саме виникнення права власності на новостворене майно у даному випадку. Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Майно є новоствореним, на підставі договірних відносин позивач свої обов'язки виконав повністю, але відповідач перешкоджає у реєстрації виниклих на цій підставі у позивача прав, у зв'язку з цим рішення суду є підставою для реєстрації таких прав на зазначене нерухоме майно у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про невідповідність довідки про відсутність заборгованості положенням п. 4.4 договору від 17 вересня 2010 року, а саме відсутність в ній підпису головного бухгалтера, оскільки дана довідка оцінена судом першої інстанції в сукупності і взаємному зв'язку із іншими доказами . Також, довідка на бланку юридичної особи за підписом керівника, завірена печаткою юридичної особи, є достатнім доказом визнання юридичною особою відсутності такого зобов'язання. Крім того, під час розгляду апеляційної скарги апелянтом не спростовувалось тих обставин, що позивач ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов'язання та не має заборгованості перед ТОВ "Аверс-Сіті".

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» - відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: