Постанова № 35212095, 13.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.11.2013 р. справа №905/5824/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Марченко О.А., Радіонова О.О.

за участю представників сторін: від позивача:Калінич О.В. довіреність від відповідача:Федоренко Д.А. довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський на рішення господарського судуДонецької областівід08.10.2013р.по справі№ 905/5824/13 (суддя: Огороднік Д.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп», м.Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт.Миронівськийпростягнення 129' 899,25 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м.Дніпропетровськ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", смт.Миронівський (далі - «Відповідач») 169' 899,25 грн., яка складається з: суми боргу у розмірі 145' 361,83 грн., пені - 18' 455,39 грн., 3% річних - 5' 385,80 грн., індексу інфляції - 696,23 грн..

Позивач неодноразово звертався до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, заявою від 04.10.2013р. - остаточно визначився з розміром позовних вимог та остаточно просив суд стягнути з відповідача: суму основного боргу у розмірі 105' 361,83 грн., пеню у розмірі 18' 455,39 грн., 3% річних у розмірі 5' 385,80 грн., індекс інфляції у розмірі 696,23 грн. Заява судом прийнята, справа розглянута в межах заявлених зменшень, що відповідає статті 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. у справі № 905/5824/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності заявлених вимог.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а не повне дослідження матеріалів та доказів по справі привело до невірно зроблених висновків.

Наполягає на тому, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача за спірними специфікаціями 165' 000,00 грн., а не 142' 793,82 грн., як зазначив у рішенні від 08.10.2013р. суд першої інстанції. Встановлення невірної суми боргу призвело до невірно нарахованих та стягнутих сум пені, річних та інфляційних.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 27.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп", як постачальником та Приватним акціонерним товариством "Бетон Нова", як покупцем укладено договір поставки № ДОН/134/П (далі - договір).

Відповідно до предмету договору постачальник зобов'язався у порядку та строки, встановлені договором, передати чорний металопрокат у власність покупця, асортимент, кількість, та ціна якого визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах визначених у цьому договору.

Пункт 2.6 договору передбачає, що право власності на поставлену партію товару та ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі-приймання партії товару, в пункті поставки та посвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Дата отримання партіє товару Покупцем вказується у накладній.

Оплата здійснюється покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у встановлених специфікацією/ях строки. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що порядок розрахунків, у вигляді 100% передплати, якщо інше не встановлено у специфікації.

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012.

На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 248' 155,65грн., що підтверджується матеріалами справи та Відповідачем не спростовується..На оплату цієї суми Відповідачу були виставлені відповідні.

Як встановлено місцевим господарськм судом та підтверджується матеріалами справи на день звернення позивача з позовом відповідачем було частково перераховано на рахунок позивача в оплату за отриманий товар суму 142' 793,82 грн..

В обґрунтування вимог позову Позивач послався на факт неналежного виконання Відповідачем умов договору, що також призвело до нарахування додаткових сум, як наслідків порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України»), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегією суддів в процесі розгляду справи досліджено та встановлено, що за договором поставки № ДОН/134/П від 27.10.2011р. здійснювалися поставки товару не тільки за спірними специфікаціями, про які йдеться в позові. При цьому оплата Відповідачем боргу відбувалась без зазначення номеру специфікацій за постачання товару. У призначення платежу у відповідних платіжних документах зазначалося лише посилання на договір поставки № ДОН/134/П від 27.10.2011р. У зв'язку з чим Позивач зараховував усі платежі Відповідача в рахунок погашення існуючої заборгованості за попередні поставки, що не суперечить нормам діючого законодавства.

З урахування вище наведеного колегія суддів вважає висновк суду першої інстанції щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі саме 105' 361,83 грн. цілком обгрунтованим.

Відтак, з урахуванням норм діючого законодавства - цілком вірним та обгрунтованим є додатково стягнуті з Відповідача на користь Позивача суми 3% річних у розмірі 5' 385,80 грн., інфляційних у розмірі 696,23 грн. та пені у розмірі 18' 455,39 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", смт.Миронівський - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.10.2013 року по справі № 905/5824/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: О.А. Марченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС