Рішення № 35212067, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19181/13 11.11.13За позовом Публічного акціонерного товариства «МЛИБОР»

До Аграрного фонду

Про стягнення 668 951,29 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Боброва О.Ю. - по дов. №08 від 15.04.2013р.

Від відповідача Козій І.П. - по дов. №321 від 05.08.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «МЛИБОР» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості з Аграрного фонду у розмірі 668 951,29 грн. основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна №161/11від 06.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19181/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 28.10.2013 р. за участю представників сторін.

24.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення до додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 11.11.2013р.

Позивач в судовому засіданні 11.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне.

06 травня 2011 року між ПАТ «Млибор» та Аграрним фондом було укладено договір складського зберігання зерна № 165/11.

Договір було погоджено обома сторонами з повним розумінням сторонами того факту, що Аграрний фонд зможе здійснювати оплату послуг за зберігання виключно за умови його належного фінансування з державного бюджету.

Аграрним фондом до Державної казначейської служби України передано та зареєстровано акти виконаних робіт до Договору складського зберігання на загальну суму 668 951,29 грн.

Відповідно до п .4.4 Договору складського зберігання Поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з дати передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу згідно актів передавання-приймання до договору складського зберігання на підставі актів виконаних робіт.

Підписані акти наданих послуг зберігання партії зерна за березень - серпень 2013 року на загальну суму 668 951, 29 грн. до Договору зберігання відсутні, а отже у Аграрного фонду не має підстави для оплати послуг за зберігання зерна.

В судовому засіданні 11.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

06.05.2011 між Публічним акціонерним товариством «МЛИБОР» (зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №165/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов»язується передати, а зберігач зобов»язується прийняти на зберігання зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 668 951,29 грн. (за період з березня 2013 року по серпень 2013року).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати, а зберігач зобов'язується прийняти на зберігання зерно пшениці,жита, ячменю, кукурудзи.

Відповідно до матеріалів справи позивач зберігав продукцію відповідача в кількості та за найменуванням, вказаних у складських квитанціях.

Розмір відшкодування витрат визначено сторонами в п. 4.3 договору.

Відповідно до п.4.4 Договору, відповідач відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна відповідачем на зберігання позивачу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк ------.

В матеріалах справи містяться акти наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання зерна за період з березня 2013 року по серпень 2013 року в сумі 668 951,29 грн.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Вищезазначені документи (акти наданих послуг та розрахунок) були отримані Аграрним фондом України,що підтверджується відміткою на супровідних листах.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 26.06.2013р. направив на адресу відповідача претензію за №496 від 25.06.2013р. про сплату заборгованості за послуги за договором складського зберігання зерна на суму 530 543, 95 грн., що виникла станом на 01.07.2013р.

На дану претензію відповідач надав відповідь, що оплата послуг за зберігання зерна буде проведена після приведення показників борошна вищого ґатунку в норму.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за обумовлені договором послуги за період з березня 2013року по 01.07.2013р. в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно наданих позивачем документів складає 510 383,95 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 510 383,95 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 158 567, 34 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не направлялась на адресу відповідача письмова вимога про сплату боргу, відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору , відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «МЛИБОР» (14026,м. Чернігів, вул. Елеваторна, 1, ЄДРПОУ 14226133) 510 383 грн. 95 коп. основного боргу, 10 208 грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13. 11.2013 р.

Суддя Т. Ю. Трофименко