Ухвала суду № 35209934, 06.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10187/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро судових експертиз ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро судових експертиз ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бюро судових експертиз ЛТД» подано до Окружного адміністративного суду міста Києва поозв про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 20.03.2013 №0003132208, №0003142208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бюро судових експертиз» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лоу Консалт» за період з 01.06.2010 по 31.12.2010, з результатом якої складено акт від 11.03.2013 №207/22-8/35851598 (далі Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 53416,67 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 53416,67 грн.: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено суму валових витрат в розмірі 267083,33 грн., що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2010 рік в сумі 66 770,58 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013:

- №0003132208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 59981,0 грн. (за основним платежем 53 417 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 6 564 грн.);

- №0003142208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 66772 грн. (за основним платежем 66 771 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень скарги залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт» укладено договори про надання послуг №151 від 02.09.2010, №201 від 05.10.2010, №276 від 03.12.2010 відповідно до яких ТОВ «Лоу Конслт» зобов'язується за завданням позивача протягом визначених у договорах строків надавати за плату консультаційно-інформаційні послуги з питань бухгалтерського обліку та податкової політики.

Суд звертає увагу, що спірні договори та інші бухгалтерські документи зі сторони ТОВ «Лоу Консалт» містять підписи директора ОСОБА_3

На підтвердження наданих послуг сторонами підписано:

- акти здачі-прийняття робіт, копії яких долучено до матеріалів справи,

- податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи,

- звіти про надання консультаційно-інформаційних послуг, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що звіти не містять підписи посадових осіб, що їх склали та не завірені печатками.

Відповідно до акту Бориспільської ОДПІ Київської області від 30.03.2011 №261/7/23-1/36429084»про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лоу Конслт» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період грудень 2010 року встановлено, що в періоді грудень 2010 року на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Лоу Консалт» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до протоколу допиту свідка громадянки ОСОБА_3 засновника та директора ТОВ «Лоу Консалт», проведеного в рамках кримінальної справи, встановлено, вона не мали відношення до зазначених обов'язків покладених на неї згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996, зокрема, фінансово-господарську діяльність не здійснювала, про те, що вона являється засновником та директором ТОВ «Лоу Консалт» вона дізналась від слідчого.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно із Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як зазначено вище громадянка ОСОБА_3 засновника та директора ТОВ «Лоу Консалт» заперечує свою участь у діяльності вказаного товариства та не має відношення до зазначених обов'язків покладених на них згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996.

Таким чином, бухгалтерські документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та валових витрат виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами.

Акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) не містять переліку послуг отриманих від виконавця, а містять лише загальну характеристику робіт, також не містять одного з обов'язкових реквізитів «місце надання послуг» тобто складені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996 та п. 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що первинні документи, надані позивачем, оформлені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки бухгалтерські документи надані ТОВ «Лоу Консалт» виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять всіх обов'язкових реквізитів та місять лише загальну характеристику наданих робіт та не містять конкретного переліку наданих послуг, а тому, на думку суду не є первинними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку та не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт, тощо) само по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

З наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено. що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 №0003132208, №0003142208.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро судових експертиз ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 07.11.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.