Постанова № 35208217, 12.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 922/2659/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Лютко Р.Н. (довіреність №18-80С-26 від 01.08.2013 року);

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №2884 Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2013 року у справі №922/2659/13

за позовом ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Білоцерківський комбайно-тракторний завод", м.Київ

до ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод", м.Лозова

про стягнення 1 308 368,63 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Білоцерківський комбайно-тракторний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод", в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу у розмірі 1 270 346,16 грн., 30 383,90 грн. - 3% річних, 7 638,57 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2013 року у справі № 922/2659/13 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" на користь ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Білоцерківський комбайно - тракторний завод" 1 270 346,16 грн. заборгованості, 30 383,90 грн. - 3% річних, 5083,91 грн. інфляційних витрат, 26 116,28 грн. судового збору.

Відповідач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2013 року у справі № 922/2659/13 скасувати в частині стягнення з відповідача 5 083,91 грн. інфляційних нарахувань, оскільки сукупний індекс інфляції, на його думку, слід обраховувати не на час звернення позивача до суду, а на дату ухвалення рішення суду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що проти апеляційної скарги заперечує в повному обсязі, вимоги та доводи викладені в ній вважає незаконними, у зв'язку з чим, вказана апеляційна скарга, на його думку, не підлягає задоволенню. Просить рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2013 року у справі № 922/2659/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 06.11.2013 року відповідач не з'явився, про причини неможливості з'явитись в дане судове засідання суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.08.2012 року між ТОВ «Виробничо-торгівельною компанією «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» та ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель (а.с.11).

За цим договором позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти і оплатити комплекс будівель, який складається з складального корпусу з побутовими приміщеннями, адміністративними приміщеннями, тепло генераторною, літ.» 4-О», загальною площею 7318,6 кв.м., прохідної, літ.»Ж», загальною площею 24,2 кв.м., з допоміжною спорудою огорожі, літ. «№1», ворота, літ «№2-№6», що розташований за адресою: Харківська область, м.Лозова, вул.Свободи, буд 24/5 (п.1.1 договору).

Сторони узгодили, що договірна вартість комплексу нежитлових будівель складає 2 703 500 грн. (п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору відповідач повинен був сплатити вищезазначену суму, за мінусом завдатку, у строк до 30.08.2012 року (п.3.1. договору).

Попереднім договором купівлі-продажу, укладеним сторонами 24.05.2012 року, пунктом 2.4 передбачено сплату відповідачем завдатку у розмірі 200 000 грн. у термін один день після підписання даного договору (а.с.43).

До матеріалів справи надано довідку ПАТ «Укрсоцбанк» №06.301-186/6274 від 24.07.2013 року (а.с. 36).

ПАТ «Укрсоцбанк» підтверджує факт перерахування відповідачем у травні 2012 року на розрахунковий рахунок позивача 200 000 грн. завдатку.

Також, протягом вересня 2012 року та впродовж лютого-травня 2013 року відповідачем було частково проведено розрахунок з позивачем у загальному розмірі 1 233 153,84 грн.

Таким чином, загальний розмір сплачених відповідачем на користь позивача коштів (з врахуванням завдатку) складає 1 433 153,84 грн. Несплаченою залишилася сума 1270346,16 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Приписами ст.655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати повної вартості комплексу нежитлових приміщень у встановлений договором купівлі-продажу строк, а саме до 30.08.2012 року. Вказані зобов'язання відповідачем не виконані в повному обсязі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач направив відповідачу лист №01/03-10 від 03.10.2012 року з пропозицією щодо добровільної оплати боргу протягом 7-ми робочих днів (а.с.15).

Відповідач отримав цей лист 11.10.2012 року, але відповіді стороні не направив, борг не сплатив.

Не отримавши суму боргу, позивач звернувся із позовом до суду, в якому крім заборгованості просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 02.08.2012 року і тому вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості 1 270 346,16 грн. є обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки зобов'язання не виконано відповідачем на момент подання позову, вимоги позивача про стягнення 3% річних, обрахованих з 31 серпня 2012 року по 17 червня 2013 року, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 7638,57 грн. інфляційних нарахувань.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (пункт „2" листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/950/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Згідно даних Державного комітету статистики України сумарний індекс інфляції за період з вересня 2012 року по травень 2013 року склав 100,4 %, тому сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції за вказаний період становить 1275430,07 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 7638,57 грн., заявлені позивачем за період з вересня 2012 року по травень 2013 року, підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100% ( у листопаді 2012 року та лютому 2013 року на рівні 99,9%).

Таким чином, за вказаний позивачем період існування заборгованості розмір інфляційних втрат становить 5 083,91 грн., що вірно встановив суд першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд повинен був визначити розмір інфляційних нарахувань станом на дату ухвалення рішення по даній справі, а не на дату звернення позивача із позовом до суду розрахунку та врахувати червень, липень та серпень місяці 2013 року при визначенні сукупного індексу інфляції.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Статтею 22 ГПК встановлено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також змінити предмет або підставу позову. Кожна особа, яка звернулась до суду за захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Отже, згідно закріпленого в процесуальному законі принципу диспозитивності тільки позивач має право визначити предмет позову, збільшити позовні вимоги, а отже і період за який він вважає за необхідне стягнути борг, в тому числі з інфляційними нарахуваннями.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення з відповідача, зокрема, інфляційних втрат за період з вересня 2012 року по травень 2013 року, тобто на час звернення до суду із позовом.

Суд має розглянути справу в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Таким чином, вимоги заявника апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2013 року прийняті при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для їх скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2013 року по справі № 922/2659/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі №922/2659/13 підписано 11.11.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.