Ухвала суду № 35205866, 14.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р.Справа № 821/2979/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Жука С.І.судді -Шляхтицького О.І.розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Реєстраційної служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" до Реєстраційної служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Агро.Плюс» про визнання протиправними дій та рішення і зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

Позивач ТОВ "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" 02.08.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області, в якому просив визнати незаконними дії та рішення відповідача від 30.07.2013 року № 4559533 про відмову у державній реєстрації права власності ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, 36-«б», також позивач просив зобов'язати відповідача зареєструвати право власності ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» на вказане нерухоме майно.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 30.07.2013 року ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» звернулось до відповідача із повним пакетом документів для реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, 36-«б». Того ж дня державним реєстратором Реєстраційної служби Нижньосірогозького РУЮ було прийнято рішення №4559533 про відмову у державній реєстрації речових прав, яке мотивоване тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, позивач вважав таке рішення незаконним, оскільки подані документи відповідали вимогам, що висуваються законодавством; крім того, навіть якщо документи і не відповідали тим чи іншим вимогам, то державний реєстратор повинен був зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію речового права та запропонувати позивачу надати додаткові документи, яких, на його думку, не вистачало.

Справа була розглянута в порядку письмового провадження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області від 30 липня 2013 року №4559533 про відмову у державній реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» на нерухоме майно.

Зобов'язано Реєстраційну службу Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» (код ЄДРПОУ 36419799) право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, 36-«б», на підставі поданої 30 липня 2013 року заяви про державну реєстрацію речового права.

В апеляційній скарзі Реєстраційна служба Нижньосірогозького РУЮ Херсонської області, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 30.07.2013 року ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» звернулось до відповідача із заявою встановленої форми про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, 36-«б».

До заяви було додано:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №940631 від 05.12.2012 року, видане Верхньосірогозькою сільською радою, відповідно до якого ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» є власником нерухомого майна - нежитлових будівель «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «е», «Ж»,«З», «И», «К», «Л», «Н», «н», «н1», «О», «Ф», «Х», «П», «Р», «С», «Т»,«У», «Ц», «Ч», «Ш», «№2», «№3», «;№4»,«;№6», «;№7», «№8», №№ 11-19, які розташовані на території комбікормового заводу за адресою: Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, 36-«б»;

- витяг про державну реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно №36558706, виданий 05.12.2012 року Генічеським державним бюро технічної інвентаризації;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 236852-236853, виданий 04.06.2013 року державним реєстратором виконавчого комітету Херсонської міської ради;

- довіреність на представника, видана 01.07.2013 року ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ»;

- копія паспорта громадянина України;

- копія картки фізичної особи - платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду поданих документів державним реєстратором Реєстраційної служби Нижньосірогозького РУЮ було прийнято рішення №4559533 про відмову у державній реєстрації речових прав, яке мотивоване тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с. 6).

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 19 вищевказаного Закону передбачені підстави для державної реєстрації прав: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Згідно п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

повноважень заявника;

відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ст. 24 цього ж Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з п.п. 16, 23 Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, зі змісту оскарженого рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у державній реєстрації прав слугувало те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нерухомого майна - нежитлових будівель «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «е», «Ж»,«З», «И», «К», «Л», «Н», «н», «н1», «О», «Ф», «Х», «П», «Р», «С», «Т»,«У», «Ц», «Ч», «Ш», «№2», «№3», «№4»,«№6», «№7», «№8», №№ 11-19, які розташовані на території комбікормового заводу за адресою: Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, 36-«б», що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС №940631 від 05.12.2012 року, виданим Верхньосірогозькою сільською радою (а.с. 37-38).

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що вказане Свідоцтво є чинним і ніким не скасовано.

На підставі цього Свідоцтва Генічеським державним бюро технічної інвентаризації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445, було зареєстровано за ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» право власності на вищевказане нерухоме майно. Про таке свідчить Витяг про державну реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно №36558706, виданий 05.12.2012 року Генічеським державним бюро технічної інвентаризації (а.с 39).

З 01.01.2013 року, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно», змінено процедуру державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зокрема повноваження щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюють органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційних служб міських, районних, міськрайонних управлінь юстиції.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Судом 1-ї інстанції було обґрунтовано визнано, що на час видачі позивачу Свідоцтва про право власності серії САС №940631 від 05.12.2012 року та первісної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно порядок державної реєстрації речових прав визначався, окрім Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», також Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445, а також Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №7/5 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за № 67/7388.

При цьому реєстрація прав власності здійснювалась у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, держателем якого було Міністерство юстиції України, а його користувачами - реєстратори бюро технічної інвентаризації.

З 01 січня 2013 року державна реєстрація речових прав здійснюється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що право власності позивача на нерухоме майно було належним чином зареєстровано відповідно до законодавства, яке діяло на той час.

Судом 1-ї інстанції було правильно встановлено, що 30.07.2013 року позивач при зверненні до відповідача надав усі передбачені законодавством документи, що необхідні для проведення державної реєстрації речового права.

При цьому в якості правовстановлюючого документу позивачем було надано Свідоцтва про право власності серії САС №940631 від 05.12.2012 року та Витяг про державну реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно №36558706, виданий 05.12.2012 року Генічеським державним бюро технічної інвентаризації.

Доказів скасування державної реєстрації права власності позивача у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а так само доказів визнання недійсними правовстановлюючих документів, на підставі яких таку реєстрацію було здійснено, сторонами не надано.

Крім того, у згаданих Свідоцтві та Витягу наведені ідентифікуючи ознаки об'єкта нерухомості, в тому числі ї їх площі.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та встановлених обставин справи, суд 1-ї інстанції дійшов правомірного висновку, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації речового права позивача, враховуючи те, що таке право вже було за ним зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що з огляду чисельну кількість складових частин об'єкта нерухомості необхідно провести ретельний розгляд для встановлення площі складових об'єкту на підставі технічної документації і це унеможливлює встановлення відповідності заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вичерпний перелік документів, які подаються державному реєстратору для здійснення державної реєстрації речового права визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Об'єкт, право власності на який просив зареєструвати позивач, не є реконструйованим або новоствореним, тому відсутні підстави вимагати від позивача надати технічну документацію.

Відповідні відомості в силу вимог зазначеного Закону та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень повинні міститись у реєстраційній справі на об'єкт нерухомості, ведення якої відноситься до повноважень саме державного реєстратора.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідач без належних на те підстав прийняв рішення про відмову у державній реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, а тому таке рішення є незаконним.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно і в достатньому об'ємі встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" до Реєстраційної служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Агро.Плюс» про визнання протиправними дій та рішення і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/С.І. ЖукСуддя:/підпис/О.І. Шляхтицький