Постанова № 35200699, 12.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.Справа № 915/984/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Разюк Г.П.

(Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням голови суду № 951 від 11.11.2013р.)

При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення останні повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 13"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.07.2013р.

по справі № 915/984/13

за позовом Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 13"

про стягнення заборгованості у сумі 102 949,13 грн.

Встановила:

У червні 2013 року Дочірнє підприємство „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 13" заборгованості у сумі 102 949,13 грн., з яких: 81 267,00 грн. - основного боргу, 162,53 грн. - інфляції за період з листопада 2012р. по травень 2013р., 14 628,60 грн. - пені, 1 202,31 грн. - 3% річних за період з 21.11.2012р. за 180 днів, 5 688,69 - 7% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 174, 193, 229, ч. 2 ст. 231 ГК України, ст.ст. 525, 530, 610, 625, ЦК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.07.2013р. (Дубова Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Будівельно-монтажне управління № 13" на користь Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК" Автомобільні дороги України" заборгованість в сумі 88 639,72 грн., з яких: 81 267,00 грн. - основного боргу, 162,53 грн. - інфляції, 6 007,88 грн. - пені, 1 202,31 грн. - 3% річних та 1 772,80 грн. - судового збору.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність порушень умов договору з боку відповідача.

В частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 % штрафу, місцевий суд виходив з того, що не має правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції.

Щодо заявленої до стягнення позивачем пені, місцевий суд частково задовольнив вимогу посилаюсь на приписи ч.6 ст. 232, ч.2 ст. 343 ГК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ „Будівельно-монтажне управління № 13" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, розрахунок за виконані роботи повинен бути здійснений після отримання коштів від управління житлово-комунального господарства, про що сторони зазначили в п. 5.2 договору № 9 від 07.06.2013 року укладеного між сторонами. Однак кошти відповідачем отримані не були, що підтверджується довідкою виданою управлінням житлово-комунального господарства Первомайської міської ради № 785/04.03.01 від 18.07.2013 року.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

22 жовтня 2013 року до канцелярії апеляційної інстанції надійшла заява від ТОВ „Будівельно-монтажне управління № 13", в якій відповідач просить залишити без розгляду апеляційну скаргу у зв'язку з укладанням сторонами мирової угоди.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

За змістом ст. 78 ГПК України у разі укладення між сторонами мирової угоди суд затверджує її за умови, що дії сторін не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Проте, відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" від 20.10.2006 року № 01-8/2351 затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це тягне за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 02/44-20(8/62-20) від 30 березня 2011р. Отже, з урахуванням вимог процесуального закону, судова колегія відмовляє у задоволенні заяви відповідача.

В судове засідання призначене на 12.11.2013р. представники сторін не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, оскільки сторони не заявили клопотання про відкладення справи, явка сторін не визнана обов'язковою, матеріали справи надають можливості зробити висновки щодо правовідносин сторін.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2010 року між ТОВ „Будівельно-монтажне управління № 13" (замовник) та ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК "Автомобільні дороги України" (підрядник) був укладений договір на виконання робіт (динамічний) № 9, за умовами якого підрядник зобов'язався за завданням замовника виконати роботи по експлуатаційному утриманню доріг м. Первомайська (ямковий ремонт доріг вулиць Вознесенська, Київська).

Відповідно до п.п. 4.1, 5.1, Договору, вартість об'єму робіт, який передається позивачу складає 81 267,00 грн. Позивач надає відповідачу для здійснення приймання виконаних робіт - акт виконаних робіт по формі № 2, довідку форми № 3 та розрахунок про вартість виконаних робіт. Отримавши зазначені документи, відповідач зобов'язаний приступити до їх прийняття, прийняти роботи протягом 5 днів та передати позивачу підписаний акт форми № 2.

За умовами п. 5.2 Договору замовник оплату здійснює протягом 15 днів після отримання коштів від Управління житлово-комунального господарства. У випадку збільшення обсягів робіт складається додаткова угода до даного договору.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлено, що він набирає сили з дня підписання і діє до повного виконання договірних зобов'язань. Строк дії договору може бути змінений тільки за згодою сторін.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт позивачем було повністю виконано свої зобов'язання по Договору на виконання робіт (динамічний) № 9 від 07.06.2010 року на загальну суму 81 267 грн. (а. с. 8-12)

З матеріалів справи вбачається, що оплату за надані послуги замовник не здійснив. Заборгованість відповідача становить 81 267 грн.

Рекомендованим листом з повідомленням 05.11.2012р. позивач направив відповідачу претензію № Юр/1847-1 з вимогою погасити заборгованість до 10.11.2012 року, яку відповідач отримав 13.11.2012р. Однак відповіді відповідач не надав позивачу.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду, який повинен відповідати нормам глави 61 ЦК України.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Несплатою позивачу суми заборгованості за проведені роботи відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 ЦК України. Доказів погашення боргу відповідач апеляційній інстанції не надав. Тому судова вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача щодо стягнення 3 % річних також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судова колегія зазначає, що нарахована позивачем інфляція є меншою, ніж слід було нарахувати.

Згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання заінтересованої сторони в матеріалах справи відсутнє, суд не вправі розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції вірно зроблений перерахунок пені за період з 21.11.2012 р. по 20.05.2013р., тому зазначена вимога позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 6 007,88 грн.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 7% штрафу у сумі 5 688,69 грн., передбаченої ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Довід скаржника про те, що розрахунок з позивачем повинен бути здійснений після отримання коштів від Управління житлово-комунального господарства, спростовується таким.

Як зазначалось вище, сторони у п. 5.2 договору № 9 визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від замовника робіт - Управління житлово-комунального господарства, тобто, особи яка не є стороною цього договору.

Статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 13" та не вбачає підстав щодо зміни або скасування оскаржуваного рішення, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Оскільки рішення суду прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права при повному з'ясуванні обставин справи, що мають істотне значення у справі, воно залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 13"- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.07.2013р.

по справі № 915/984/13 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13.11.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Г.П. Разюк