Постанова № 35200778, 12.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.Справа № 916/1961/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Разюк Г.П.

(Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням голови суду № 952 від 11.11.2013р.)

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_4, довіреність № 4620 від 19.12.2011р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд"

на рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2013 року

по справі № 916/1961/13

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд"

про стягнення 85 099,55 грн.

Встановила:

У липні 2013 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" про стягнення заборгованості у сумі 85 099,55грн. з яких: 80 400грн. - основний борг, пеня в сумі - 3 832,77грн., збитки від інфляції у сумі - 80,40грн., 3% річних у сумі - 786,38грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 720,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору про надання послуг укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11 вересня 2013 року (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2: 80 400 грн. - основного боргу, 3 832,77 грн. пені, 80,40 грн. - інфляційний витрат, 786,38 грн. - 3% річних; 1 720,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги СПД - ФОП ОСОБА_2 підлягають задоволенню, як обґрунтовані, законні та підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт у скарзі посилається на те, що заборгованість щодо оплати послуг сплачена готівкою особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" Туржанським Б.Д., що на його думку, підтверджується договором про співробітництво і взаємодопомогу від 16 квітня 2012р., і додатковою угодою від 20.04.2012р. до зазначеного договору, які укладені між відповідачем та Туржанським Борисом Дмитровичем.

Крім того, скаржник вважає, що оскільки позивач порушив умови п. п. 2.3., 4.2. Договору укладеного між сторонами, тому є недоречним застосування до відповідача п. 4.3 Договору щодо нарахування пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в разі нездійснення оплати послуг на протязі 5 днів за попередній місяць. Також відповідач вважає безпідставним нарахування суми збитків від інфляції та 3% річних.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

11 листопада 2013 року до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" про відкладення розгляду справи на більш пізнішу дату, у зв'язку з перебуванням представника скаржника в іншому суді. К заявленому клопотанню відповідач додав повістку про виклик до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, яку судова колегія не приймає до уваги, оскільки вона не засвідчена належним чином.

Крім того, слід зазначити, що відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідністю участь у судовому засіданні іншого свого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України. Доказів неможливості явки іншого представника товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, оскільки неявка цієї сторони не перешкоджає вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2011р. між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" був укладений договір про надання послуг № 071111.

Предметом договору є зобов'язання позивача надати відповідачу послуги автокрану КС 3575А на будування об'єктів в Ладижинському р-ні, Вінницької області (п.1.1).

Відповідно до п. 3.2 Договору, відповідач зобов'язвся провести оплату послуг позивача протягом 3 робочих днів після отримання від позивача рахунку до оплати, акту на суму виконаних робіт і відомостей робочих днів за підписом відповідального.

За умовами п.4.2 Договору, оплата за надання в оренду автокрану проводиться у кінці кожного місяця, після надання рахунку, акта виконаних робіт та копії відомостей робочих днів за підписами відповідального на дільниці.

За умовами п.5.3 договору, у випадку не підписання акту виконаних робіт замовником, доказами надання послуг являється відомість робочих днів за підписом особи, відповідальної на дільниці.

Згідно з додатком №1 до договору № 071111, вартість однієї години часу автокрану становить 150 грн.

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач отримав послуги по організації робіт автокрану об'ємом в 536 годин, що підтверджується змінними рапортами про роботу крану за листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р., березень 2012р. та квітень 2012 року. (а.с. 13-17)

Загальна вартість виконаних робіт складає 80 400 грн.

15.03.2013р. позивач цінним листом з описом вкладення надіслав відповідачу рахунок № 08 від 22.10.2012р. за виконанні роботи, акт виконаних робіт від 07.11.2011р. та копії відомостей робочих днів.

Згідно поштового повідомлення, зазначений лист відповідач отримав 20.03.2013р., однак акти виконаних робіт не підписав та грошові кошти позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 901 та ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а тому позовні вимоги СПД - ФОП ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 80 400 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Умовами п.5.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Як встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги СПД - ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія приймає до уваги розрахунки 3% річних та індексу інфляції, надані представником позивача до суду першої інстанції в позовній заяві, згідно з якими за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на виконання робіт від 07.11.2011р. було нараховано до сплати відповідачу 3% річних за період з 28.03.2013р. по 24.07.2013р. у розмірі 786,38грн. та інфляційні у розмірі 80,40 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 832,77грн. пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.3 Договору, в разі нездійснення оплати послуг на протязі 5 днів за попередній місяць, замовника нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, судова колегія дійшла висновку щодо правильності нарахування суми.

Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника про оплату послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували отримання коштів позивачем від Туржанського Б.Д.

Судова колегія погоджується з висновком першої інстанції відносно того, що посилання апелянта на пояснення свідків не може підтверджувати передачу коштів у рахунок сплати боргу згідно вимог чинного законодавства, оскільки приписами ч. 1 ст. 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Отже, відсутність такої розписки вказує на відсутність виконання.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід зазначити, що відповідачем не було надано до суду жодних належних доказів у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, які б свідчили про сплату відповідачем заборгованості позивачу, передбачену договором № 071111 від 07.11.2011р.

Оскільки доказів в обґрунтування апеляційної скарги суду не надано, судова колегія відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.

Отже, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2013 року по справі № 916/1961/13- залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13.11.2013 року

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Г.П. Разюк