Рішення № 35199156, 12.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2013 Справа № 905/6828/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, м. Краматорськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Крараматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 2104,80грн.

від Прокурора - Блащик Г.Є.-

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Прокурором м. Краматорська в інтересах держави в особі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, м. Краматорськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2104,80 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №13-9 від 19.07.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати у період з січня 2013р. по вересень 2013р. в сумі 2104,80грн. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди завдає шкоди інтересам державі в тому числі місцевому бюджету та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться в комунальній власності.

Представник Управління міського майна Краматорської міської ради 14.10.2013р. надав письмові пояснення по справі, де позов прокурора підтримав у повному обсязі та підтвердив наявність за відповідачем заборгованості за договором оренди №13-9 від 19.07.2011р. по орендній платі в сумі 2104,80грн.

25.10.2013р. через канцелярію суду від Управління міського майна Краматорської міської ради надійшов лист, з якого вбачається, що плата здійснена ОСОБА_1 зарахована як заборгованість станом на 01.01.2013р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід.№02-26/48660 від 23.10.2013р., яке було отримано відповідачем 21.10.2013р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та усним клопотання представника прокурора та позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

Між Управлінням житлового та комунального господарства Краматорської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 19 липня 2011 року був укладений договір №13-9 оренди нежитлового приміщення міської комунальної власності.

За умовами укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, розмір приміщення 15,4кв.м, стисла характеристика приміщення: вбудоване в житловий будинок,1-й поверх, освітлення, водоканалізаційна система.

Відповідно до умов п.1.3. договору передане в орендне користування приміщення у відповідності з цим договором використовується Орендарем, починаючи з 19.07.2011 року, виключно за наступним призначенням: надання побутових послуг населенню, торгівля.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається згідно методики розрахунку орендної плати затвердженої рішенням міської ради.

Пунктом 3.2 визначено, що розмір початкової орендної місячної плати за користування приміщенням згідно цього договору складає: 210,00 грн. х К інф. зрост. з початку року + 20% ПДВ. Розрахунок місячної орендної плати згідно протоколу конкурсу на право оренди від 19.07.2011 року складає: 210,00-4,87=205,13; 16926/12 *0,03 *1,6*2,00*1,12*1,13*1,1*1,05=197,94; Кз.п = (ПЗ.д.*Д*1%)/12 = 10,27*568,68*0,01/12= 4,87.

Розмір орендної плати змінюється у відповідності з індексом інфляції, який визначається Міністерством статистики України. При цьому Орендар самостійно корегує орендну плату після відповідної публікації. Розмір орендної плати за кожен наступний визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно п.3.3. встановлену в п.3.2 цього договору орендну плату перераховує щомісячно з 01 по 26 число місяця в Управління житлового та комунального господарства.

Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що за порушення термінів внесення орендної плати, передбаченої цим договором, більше одного місяця Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф в розмірі 210,00 грн. за кожен місяць прострочення платежу. Оплата штрафу не звільняє Орендаря від обов'язків по сплаті орендної плати, передбаченої цим договором.

Термін договору оренди встановлено з 19.07.2011р. по 15.07.2014р. включно (п.7.1 договору). Договір підписано обома сторонами.

До укладеного договору 19.07.2011року сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення площею 15,4кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 2104,80грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.3 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був перераховувати орендну плату щомісячно з 01 по 26 число місяця в Управління житлового та комунального господарства.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №13-9 від 19.07.2011р. належним чином не виконав, орендну плату у період з січня 2013р. по вересень 2013р. не сплачував, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 2104,80грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2104,80грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги викладені у позовній заяві.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку задовольнити повністю позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст. 2, 10, 17, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11, 202, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, м. Краматорськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2104,80грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ (АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_1) на користь Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 23, р/р 35423052002516 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 26351530) заборгованість з орендної плати в сумі 2104,80грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ (АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький