Ухвала суду № 35194016, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/35703/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 р.

у справі № 2-а-79/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Систем»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Систем» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - відповідач). Визнано протиправними дії відповідача з надання статусу «невизнана ДПІ як податкова звітність» податковій декларації позивача з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 р., відповідно до повідомлень від 09.08.2010 р. №17047/10/28-317. Визнано протиправними дії відповідача з надання статусу «невизнана ДПІ як податкова звітність» податковій декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 р., відповідно до повідомлення від 02.11.2010 р. №23718/10/28/317. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 р. №0009921501/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи Харківською міською радою 06.11.2009 р. (ідентифікаційний код 36816313), та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 09.11.2009 р. та є платником податку на прибуток.

Позивачем 30.07.2010 р. на поштову адресу відповідача було направлено декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 р., яка отримана відповідачем 03.08.2010 р.

Листом від 09.08.20110 р. № 317047/10/28317 позивача повідомлено про те, що подана ним декларація з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 р. надана з порушенням пп.4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а саме - встановлено відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації, було запропоновано позивачу надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності подання податкової звітності.

За результатами перевірки складено акт від 28.10.2010 р. №6330/15-1/36816313, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп.4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - неподання податкової звітності - декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 р.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 р. №0009921501/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170, 00 грн.

Крім того позивачем 29.10.2010 р. було подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, яка отримана відповідачем за вхідним №123855.

У той же час, листом від 02.11.2010 р. №23718/10/28-317 контролюючий орган повідомив позивача про те, що декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року також була надана з порушенням пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, та Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а саме - встановлено відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації. Та запропоновано позивачу подати нову декларацію.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, наведеним нормативним положеннями передбачено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності платника податків, серед яких відсутні такі підстави як відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації.

Слід також зазначити, що наведені контролюючим органом факти не впливають на показники поданих позивачем декларацій, не призводять до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у них даних, відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.

Наведене дозволило судам дійти обґрунтованого висновку стосовно відсутності підстав у податкового органу для неприйняття податкових декларацій позивача з податку на прибуток за І півріччя 2010 р. та за 9 місяців 2010 р., що у свою чергу свідчить про безпідставність висновку податкового органу стосовно необхідності застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 р. у справі № 2-а-79/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.