Ухвала суду № 35194020, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/1451/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 р.

у справі №2а-728/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд-Нафта»

до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд-Нафта» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено: визнано нечинними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.02.2010 р. №0000042310/1 та № 0000052310/1.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 18.01.2010 р. № 59/23/31878917.

Вказаною перевіркою встановлено порушення пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, у результаті чого позивачем занижено суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 113 679,00 грн. та завищено рядок 26 декларації за березень 2009 року на 113 679,00 грн.

На думку контролюючого органу, наслідком неправомірного завищення від'ємного значення в рядку 26 декларації за березень 2009 року є заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27 декларації) за квітень 2009 року на суму 113 679,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 05.02.2010 р. №0000042310/1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170 518,50 грн., у тому числі основного платежу - 113 679,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 56 839, 50 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000052310/1 про заниження суми бюджетного відшкодування на 113 679, 00 грн. за березень 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року позивачем відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду складає від'ємне значення та становить 113 679,00 грн., яка віднесена до рядка 22.2 та зарахована позивачем до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У наступному звітному періоді (березень 2009 року) в декларації з податку на додану вартість позивачем також задекларовано від'ємне значення у розмірі 164 119,00 грн. та перенесено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 113 679,00 грн. (рядок 23 та 24 декларації), яка віднесена також до рядка 26 декларації як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У той же час, податковий орган дійшов висновку, що позивачем при складанні декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року не враховано пп. 7.7.2 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та від'ємне значення податку за лютий 2009 року визначено як неоплачену суму постачальникам товарів.

При цьому, відповідач зазначає, що позивачем відображено в рядку 24 декларації «Залишок від'ємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» суму фактично сплачену постачальникам товарів, робіт (послуг), а саме - позивачем оплачено ТОВ «Юніком Трейд» згідно платіжного доручення від 25.02.2009 р. №131, у т.ч. ПДВ - 433 333,33 грн. за придбання ПММ, яка на думку податкової інспекції, підлягає бюджетному відшкодуванню та повинно бути відображено позивачем у рядку 25.1 або 25.2, як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, тоді як віднесення такої суми до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26) відповідач вважає неправомірним.

Із наведеними доводами податкового органу обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції зважаючи на таке.

Так, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системний правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що сума бюджетного відшкодування формується за підсумком суми податкового кредиту попередніх податкових періодів, який, у свою чергу, формується з сум податку, що були фактично сплачені у попередніх податкових періодах, однак не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів.

Порядок відображення в податкових деклараціях розміру податку на додану вартість, податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - Порядок) на момент виникнення спірних правовідносин було визначено наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, яким затверджено форму податкової декларації та Порядок її заповнення і подання.

Відповідно до пунктів 5.11 та 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

За змістом пп. 5.12.3 Порядку, значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду) (пп. 5.12.4 Порядку).

Таким чином, наведеним нормативним актом визначено порядок дій платника податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку.

Відтак, враховуючи встановлений судом апеляційної інстанцій факт, що позивачем було подано декларацію без додатку №4 (заява про повернення сум бюджетного відшкодування), тобто товариством не приймалось рішення про зарахування частини належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкового зобов'язання по цьому податку наступних податкових періодів або про повернення повної суми бюджетного відшкодування, про що свідчить відсутність відображення вказаного рішення у податковій декларації, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 р. у справі №2а-728/10/2570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.