Ухвала суду № 35193958, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К/800/42166/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Луцак А.В.,

та представників сторін:

позивача - Левченка О.В.,

відповідача - Манікало І.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013

у справі №2а-0870/11255/11

за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - Товариство)

до СДПІ

та Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області

про стягнення заборгованості з податку на додану вартість.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність СДПІ, що полягала у ненаданні органові державного казначейства висновку про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за жовтень 2009 року, а також стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з ПДВ за вказаний період у сумі 12 819 149 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013, позов задоволено повністю. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування ПДВ підтверджується документально та податковим органом не заперечується, тоді як у останнього відсутнє право самовільно змінювати обраний платником напрям бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність порушень прав Товариства, позаяк належну йому суму бюджетної заборгованості було використано на погашення його зобов'язань перед бюджетом.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якій позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог СДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у поданій до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року Товариством було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 12 819 149 грн.

За наслідками проведення СДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування ПДВ порушень з боку позивача у формуванні даних податкового обліку та розрахунку зазначеної суми бюджетного відшкодування виявлено не було, у зв'язку з чим податковим органом було складено довідку від 18.12.2009 № 206/08-08/00186542.

Правомірність формування Товариством від'ємного значення ПДВ у вказаній сумі була підтверджена і результатами планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, оформленої актом від 11.11.2011 № 237/08-08/00186542, та СДПІ не заперечується.

Втім оспорювану суму бюджетного відшкодування було зараховано податковим органом на погашення податкових зобов'язань Товариства з ПДВ за січень 2010 року.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, за змістом підпункту 7.7.1 цього пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 названого Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

За змістом підпункту 7.7.4 пункту 7.7 цієї ж статті Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, як вірно зазначили суди, визначення напряму використання належних платникові сум бюджетного відшкодування ПДВ є виключною компетенцією платника.

Як встановили суди, Товариством було подано до контролюючого органу заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 12 819 142 грн. шляхом його перерахування на розрахунковий рахунок платника.

А відтак у податкового органу були відсутні підстави для зарахування цієї суми у зменшення податкових зобов'язань Товариства з ПДВ наступних звітних періодів.

Протиправність дій податкового органу щодо зміни визначеного позивачем способу отримання бюджетного відшкодування встановлена і постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 0870/747/12 (яку було залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012).

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід наголосити, що зазначене звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Однак для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС.

Втім податковим органом не подано будь-яких доказів, що могли б слугувати належним спростуванням преюдиційних обставин, які встановлені в адміністративній справі № 0870/747/12 та які мають вирішальне значення для розв'язання даного спору.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо необхідності стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 12 819 142 грн. та правомірно задовольнили позов у цій частині.

У той же час рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності СДПІ, що виразилась у ненаданні органові державного казначейства висновку про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за жовтень 2009 року є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому єдиним способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити СДПІ її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 225, 228, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 у справі №2а-0870/11255/11 змінити в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби, що полягала у ненаданні органові державного казначейства висновку про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за жовтень 2009 року.

4. У цій частині провадження у справі закрити.

5. В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 у справі №2а-0870/11255/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько