Ухвала суду № 35193956, 04.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/16673/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 р.

у справі №2а-9147/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування акта,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (далі - відповідач) про скасування акта.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу у порядку письмового провадження, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкового органу було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України, за результатами якої складено акт від 17.10.2008 р. №5665/220/32495200.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Так, податковим органом встановлено, що позивачем був укладений імпортний контракт від 17.07.2007 р. № 40 ВПЛ-07 із фірмою «DEGANI ALDO», Італія, предметом якого було придбання обладнання.

Відповідно до умов укладеного договору позивачем здійснено на користь нерезидента передплату:

п/д № 22 від 21.09.2007 р. на суму 160 254,00 євро (граничний термін надходження товару - 20.12.2007 р.)

п/д № 11 від 02.07.2008 р. на суму 320 508,00 євро (граничний термін надходження товару - 29.12.2008 р.)

У зв'язку із закінченням законодавчо встановленого строку, передбаченого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» (товар станом на 21.12.2007 р. не надійшов) та умовами наведеного контракту від 17.07.2007 р. № 40 ВПЛ-07, позивач листом від 26.10.2007 р. №5-272-1 звернувся до Міністерства економіки України з проханням надати висновок про продовження термінів розрахунків для імпорту обладнання.

Міністерством економіки України надано висновок від 05.03.2008 р. №86, яким продовжено строк розрахунків з 20.03.2008 р. по 21.04.2008 р.

У зв'язку із ненадходженням товару у строк, вказаний у висновку Міністерства економіки України від 05.03.2008 р. №86, позивач повторно звернувся щодо продовження такого строку.

У відповідь на повторне звернення Міністерство економіки України надало висновок від 16.05.2008 р. № 172, яким продовжено строк з 07.05.2008 р. по 21.07.2008 р.

Судовими інстанціями встановлено, що відвантаження товару було здійснено нерезидентом 15.07.2008 р. (ВМД (ІМ-40) від 15.07.2008 р. на суму 534 180,00 євро).

Відповідачем за результатами перевірки за періоди з 21.12.2007 р. (термін поставки) по 19.03.2008 р. (до висновку Мінекономіки), та з 22.04.2008 р. по 06.05.2008 р. (між висновками Мінекономіки) нарахована пеня, про що 01.12.2008 р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57 896,89 грн.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог та залишаючи у силі спірне рішення, відхилили доводи позивача стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин 180-денного строку розрахунків та вказали на те, що 90-денний термін розрахунків за імпортним контрактом від 17.07.2007 р. № 40 ВПЛ-07 у сумі 160 254,00 євро закінчився 20.12.2007 р., тобто на період до набрання чинності нової редакції Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою збільшено строк розрахунків до 180 днів.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись із наведеним застосуванням норм матеріального права та вважає висновки судових інстанцій передчасними з огляду на таке.

Так, згідно ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З 01.01.2008 р., згідно із Законом України від 31.05.2007 №1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строк відстрочення імпортних поставок збільшено до 180 днів.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується із тим що, оскільки, 90-денний граничний термін розрахунків за експортними операціями позивача закінчився у 2007 році норми Закону України від 31.05.2007 року № 1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на період з 21.12.2007 р. по 31.12.2007 р. не поширюються зважаючи приписи ст. 58 Конституції України.

Так, рішенням Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 р. у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України вказано, що наведені положення Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відтак, суд касаційної інстанції вважає висновки судових інстанцій щодо необхідності застосування до позивача ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» без урахування змін внесених Законом України від 31.05.2007р. № 1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за період з 21.12.2007 р. по 31.12.2007 р. обґрунтованими.

У той же час, починаючи з 01.01.2008 р. зазначені зміни набули законної сили та мали застосовуватися відповідачем.

Крім того, наведеними змінами була також змінена редакція ст. 6 цього Закону, відповідно до якої строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Відтак, за період з 01.01.2008 р. по 19.03.2008 р. та з 22.04.2008 р. по 06.05.2008 р. до спірних відносин слід застосовувати зміни у законодавстві, якими строк розрахунків в іноземній валюті збільшено до 180 днів, а також врахувати наявність у позивача висновків Міністерства економіки України від 05.03.2008 р. №86 та від 16.05.2008 р. № 172 щодо продовження таких строків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 р. у справі №2а-9147/09/0470 скасувати.

Справу №2а-9147/09/0470 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.