Постанова № 35188650, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3145/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Менської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Менської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Менської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Менської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0001051700 від 25 червня 2013 року в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 24 249, 99 грн., в тому числі основного платежу - 16 166, 66 грн., штрафних санкцій - 8 083, 33 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Менської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0000711700 від 25 червня 2013 року в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 812, 50 грн., в тому числі основного платежу - 6 250, 00 грн., штрафних санкцій -1 562, 50 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сторони звернулися з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, при взаємодії з ПП «Шанті Компані Плюс», за результатами якої складено акт № 176/17-108/НОМЕР_3 від 17 червня 2013 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 19 916, 66 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 8 333, 33 грн., за липень 2011 року в сумі 7 833, 33 грн., за серпень 2011 року в сумі 3 750, 00 грн.; п. 177.1, п. 177.2, п. п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік на 19 091, 79 грн.

На підставі акту перевірки Менською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0001051700 від 25 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 29 874, 99 грн. (19 916, 66 грн. за основним платежем та 9 958, 33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0000711700, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 864, 74 грн. (19 091, 79 грн. за основним платежем та 4 772, 95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 червня 2011 року між позивачем (Покупець) та ПП «КЕШ-ТМ» (Постачальник) укладено договір поставки № 3.

Відповідно до вказаного договору Постачальник постачає, а Покупець приймає слідуючий товар: пиломатеріал. Асортимент, кількість і вартість товару визначається сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар. Покупець бере на себе зобов'язання сплатити вартість товару та прийняти цей товар. Так, протягом червня-серпня 2011 року ПП «КЕШ-ТМ» надано позивачу товар, а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП «КЕШ-ТМ» кошти за пиломатеріал. Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що не заперечується сторонами.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується податковими накладними № 15064 від 15 червня 2011 року на суму з ПДВ 50 000, 00 грн., № 06074 від 06 липня 2011 року на суму з ПДВ 47 000, 00 грн., № 23081 від 23 серпня 2011 року на суму з ПДВ 22 500, 00 грн.; видатковими накладними № РН-15064 від 20 червня 2011 року на суму з ПДВ 50 000, 00 грн., № РН-15075 від 20 липня 2011 року на суму з ПДВ 47 000, 00 грн., № РН-23081/1 від 31 серпня 2011 року на суму з ПДВ 22 500, 00 грн.; платіжними дорученнями № 52 від 15 червня 2011 року на суму 50 000, 00 грн., від 06 липня 2011 року на суму 47 000, 00 грн., № 83 від 23 серпня 2011 року на суму 22 500, 00 грн.; рахунками - фактури: № СФ-15064 від 15 червня 2011 року на суму з ПДВ 50 000, 00 грн.., № СФ-15075 від 06 липня 2011 року на суму з ПДВ 47 00, 00 грн., № СФ-23081/1 від 23 серпня 2011 року на суму з ПДВ 22 500, 00 грн.; товарно-транспортними накладними № 6 від 20 червня 2011 року, № 20 від 20 липня 2011 року, № 22 від 31 серпня 2011 року № 22.

В подальшому придбаний пиломатеріал позивачем було використано в своїй господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Вказана операція належним чином відображена в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідач, як на підставу правомірного збільшення позивачу сум з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1996/2201/36411187 від 28 листопада 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Шанті Компані Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України; п.1, п.5 ст.203, п. п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ПП «Шанті Компані Плюс» при визначенні податкових зобов'язань, у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкові зобов'язання та податковий кредит до 0 по декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року ПП «Шанті Компані Плюс».

Між тим, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст. 208 ГК України - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі довів реальність господарських операцій з ПП «КЕШ-ТМ» в подальшому зміненого на ПП «Шанті Компані Плюс».

Отже, доводи Менської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області є безпідставними, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Що стосується посилань ФОП ОСОБА_3 на часткову відмову в задоволенні його адміністративного позову, посилаючись на те, що податкові накладні № 23081 від 23 серпня 2011 року на суму з ПДВ 22 500, 00 грн. та видаткові накладні № РН-15075 від 20 липня 2011 року на суму з ПДВ 47 000, 00 грн., № РН-23081/1 від 31 серпня 2011 року на суму з ПДВ 22 500, 00 грн. є недостовірними, оскільки складені юридичною особою - ПП «КЕШ-ТМ», якої не існує, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2011 року була здійснена державна реєстрація змін до статуту ПП «КЕШ-ТМ» у зв'язку зі зміною найменування товариства на ПП «Шанті компані плюс» зі збереженням за ним коду юридичної особи в ЄДРПОУ та індивідуального податкового номера платника ПДВ в Реєстрі платників податку на додану вартість, які були присвоєні ПП «КЕШ-ТМ», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ ПП «КЕШ-ТМ» №100330962 дата анульовання - 13 червня 2012 року, та як зазначалось вище фактичним укладенням та виконанням сторонами господарських операцій та розрахунків за ними, реальність яких судом під сумнів не ставиться.

Крім того, безготівкові платежі у тому числі і після 18 липня 2011 року виконані та завершені саме на отримувача коштів - ПП «Кеш - ТМ», що підтверджується платіжним дорученням № 83 від 23 серпня 2013 року.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи аналогічну справу та скасовуючи рішення суду 1-ї інстанції та податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідком перевірки по взаємовідносинах платника податків з ПП «Шанті компані плюс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року такі ж висновки (у т.ч. щодо наявності в даному випадку перейменування юридичної особи, її належної правосуд»єктності, реальності господарських операцій, тощо) встановлені і Київським апеляційним адміністративним судом (Постанова від 28 березня 2013 року у справі №2а-17538/12/2670).

Враховуючи збереження ПП «Шанті компані плюс» ідентифікуючих юридичну особу та платника ПДВ коду в ЄДРПОУ та індивідуального податкового номера, присвоєних до цього ПП «КЕШ-ТМ», а також його правонаступництво відносно вказаного підприємства, надавала позивачу право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у вказаної юридичної особи.

Вказане не суперечить законодавству, оскільки судом встановлено факт здійснення операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг) між вказаними суб»єктами господарювання.

Отже, адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому податкові повідомлення-рішення Менської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0001051700 від 25 червня 2013 року та № 0000711700 від 25 червня 2013 року підлягають скасуванню.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Менської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Менської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Менської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0001051700 від 25 червня 2013 року та № 0000711700 від 25 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.