Ухвала суду № 35188645, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7013/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.,

Хрімлі О.Г.,

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Комплект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Комплект» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Альфа Пром Комплект», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом у період із 13 по 19 грудня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Бері.Мор» за період із 01 квітня по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 6079/22-719/34647409 від 26 грудня 2012 року.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток у загальному розмірі 338 577, 00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року - 44 010, 00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 190 495, 00 грн.; IV квартал 2011 року - 104 072, 00 грн., чим порушено п. п. 138.2, 138.4, п. п. 138.5.1 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138 ПК України; занижено ПДВ у загальному розмірі 294 414, 00 грн., у тому числі за червень 2011 року - 31 589, 00 грн.; липень 2011 року - 57 870, 00 грн.; серпень 2011 року - 56 265, 00 грн.; вересень 2011 року - 58 193, 00 грн.; жовтень 2011 року - 55 130, 00 грн.; листопад 2011 року - 35 367, 00 грн., чим порушено п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 10 січня 2013 року відповідачем складено податкові повідомлення - рішення № 0000032270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 294 414, 00 грн. за основним платежем та у розмірі 65 707, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000042270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 338 577, 00 грн. за основним платежем.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Асторія-Груп» здійснено операції із поставки товарно - матеріальних цінностей № ДГ-003 від 01 червня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Асторія-Груп» зобов'язалось продати і передати у власність позивача обладнання, а позивач прийняти та оплатити його.

В підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, банківські виписки по рахунку, документи, які підтверджують реалізацію придбаних позивачем товарів третім особам (договори купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, накладні на вантаж), які представниками позивача надано суду як докази реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Асторія-Груп".

Проте, вищезазначені докази викликають сумніви щодо їх достовірності та підтвердження реальності виконання господарських договорів.

Відповідно до інформації, зазначеної в актах № 653/23-02/37505972 від 14 лютого 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія-Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період із 01 червня по 31 липня 2011 року та № 715/22-03/37505972 від 06 квітня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія-Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період із 01 серпня по 31 жовтня 2011 року, встановлено, що у ТОВ «Асторія-Груп» відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених договорах, трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, а також фактичні дії, направлені на виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Крім того, ТОВ «Асторія-Груп» не знаходиться за податковою адресою.

Посилання представника позивача на те, що позивач не мав фінансово-господарських відносин з ТОВ «Бері. Мор» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з наявних у матеріалах справи копій документів, вбачається, що деякі із зазначених документів оформлені (виписані) на ім'я позивача ТОВ «Асторія-Груп», яке є попередником ТОВ «Бері. Мор» (найменування змінено із ТОВ «Асторія-Груп» на ТОВ «Бері. Мор»).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували замовлення позивачем товару (письмового замовлення, телефонограм тощо) та не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення придбаного позивачем товару.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції між позивачем та ТОВ «Асторія - Груп» не мали реального характеру.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Комплект»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 листопада 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 13 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.