Постанова № 35188567, 31.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10045/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Горяйнова А.М.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та стягнення надмірно сплачених платежів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2013 №100270000/2013/410285/2, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28.05.2013 №100270000/2013/10313 та стягнути надмірно сплачені платежі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що повернення надміру сплачених платежів можливе лише за наявності звернення платника податку до відповідного органу, - а тому вважає, що за відсутності письмової заяви позивача, Управлінням не було допущено порушень його прав.

Також не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апеляційну скаргу подала Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України, та просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що позивачем не було надано на вимогу митного органу додаткових документів, у зв'язку з чим митним органом було відмовлено в прийнятті вантажно-митної декларації позивача та прийнято рішення про визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів із застосуванням резервного методу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» згідно вантажно-митної декларації від 27.05.2013 №100270000/2013/247184 подало Київській регіональній митниці до митного оформлення, зокрема, товари: «камери гумові нові для легкових автомобілів» виробник: «Qingdao Readyflyer Co., Ltd», країна виробництва Китай, за митною вартістю 1,7602 долари США за штуку; «шини пневматичні гумові нові» виробник: «Qingdao Readyflyer Co., Ltd», країна виробництва Китай, за митною вартістю 1,3997 долари США за штуку.

Митна вартість зазначених товарів була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні для митного оформлення товару документи, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 07.12.2012 №2013RFL-UA-01; інвойс від 07.04.2013 №RFDC130119; коносамент від 11.04.2013 №MSCUQC407619; пакувальний лист від 07.04.2013 №RFDC130119; накладну CMR від 24.05.2013 №657786; сертифікат країни походження від 08.04.2013 №13C3702A8068/00013; експортну декларація країни відправлення від 07.04.2013 №425820100580035387; рахунок за транспортні витрати від 24.05.2013 №IMINV/04345/2013-MSU; виписки з бухгалтерської документації (платіжне доручення на оплату перевезення від 24.05.2013 №583, платіжне доручення в іноземній валюті від 08.05.2013 №165), а також інші документи, що підтверджується матеріалами справи.

Київською регіональною митницею було відмовлено позивачу в митному оформлені товару та оформлено картку відмови від 28.05.2013 №100270000/2013/10313. Підставою для відмови стало рішення про визначення митної вартості товарів від 28.05.2013 №100270000/2013/410285/2, яким було визначено митну вартість товарів «камери гумові нові для легкових автомобілів» виробник: «Qingdao Readyflyer Co., Ltd», країна виробництва Китай, за митною вартістю 2,0044 долари США за штуку; «шини пневматичні гумові нові» виробник: «Qingdao Readyflyer Co., Ltd», країна виробництва Китай, за митною вартістю 1,4476 долари США за штуку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Київською міжрегіональною митницею Міністерства доходів і зборів України не надано суду доказів, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 та 11.09.2012, зокрема, в останніх було зазначено: «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці інформації, наведеної в вантажній митній декларації від 27.05.2013 №100270000/2013/247184, відповідачем проаналізовано інформацію, що містилась в товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та виявлено розбіжності, а саме: по-перше, відповідно до пункту 3.2 контракту плата за товари проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати шляхом банківського переказу грошових коштів протягом 10 робочих днів після надання продавцем копій необхідних документів, а надане платіжне доручення від 08.05.2013 №165 не узгоджується з іншими товаросупровідними документами, оскільки товар був відвантажений раніше, ніж проведена оплата за даний вантаж, що суперечить умовам контракту; а по-друге, подана митна декларація країни відправлення від 07.04.2013 №425820100580035387 подана китайською мовою, - що є порушенням вимог, викладених у листі Державної митної служби України від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-ЕП.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що товар був відвантажений раніше, ніж здійснена оплата товару, є безпідставним, оскільки відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Таким чином, строки оплати товару жодним чином не впливають на числове значення митної вартості товару.

Посилання митного органу на те, що митна декларація країни відправлення не відповідає вимогам, викладеним у листі Державної митної служби України від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627ЕП, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначений лист Державної митної служби України не є нормативно-правовим актом, а тому не може вважатись обов'язковим для виконання.

Окрім того, частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено вичерпний перелік обов'язкових документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару, виявлення розбіжностей у яких дає підстави митному органу для витребування від декларанта додаткових документів.

До переліку таких документів не входить митна декларація країни відправлення. Таким чином, означений документ не може впливати на числові значення складових митної вартості товару.

За таких обставин, посилання митного органу на наявність розбіжностей в товаросупровідних документах товару жодним чином не спростовує правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставить під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації від 27.05.2013 №100270000/2013/247184 та картки відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28.05.2013 №100270000/2013/10313.

Разом з тим, щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві відшкодувати з Державного бюджету України суму ПДВ надмірно сплачених ТОВ «Ардіс» митних платежів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником (головним бухгалтером) суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно п.7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, встановлений нормативними актами порядок повернення надмірно сплачених митних платежів позивачем не дотриманий.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не звертався до митниці із відповідною заявою про повернення з бюджету надмірно сплачених грошових коштів, а тому митницею і не приймалося рішення з цього питання і не порушувалися інтереси та права позивача, з огляду на що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанцій дійшов необґрунтованого висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання або справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві відшкодувати з Державного бюджету України суму переплати податку на додану вартість у розмірі 1 592 грн. та митного збору у розмірі 619,47 грн. рішення прийнято з порушенням норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваної постанови в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві відшкодувати з Державного бюджету України суму переплати податку на додану вартість у розмірі 1 592 грн. та митного збору у розмірі 619,47 грн. та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Горяйнов А.М.

Шостак О.О.