Постанова № 35188352, 17.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. справа № 1170/2а-2172/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Дурасової Ю.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Песенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Кіровоградській областіна постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. у справі № 1170/2а-2172/11 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: про 1. 1. Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції; 2. Головного управління державного казначейства України у Кіровоградській області стягнення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління державного казначейства України у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач-2), в якому просив, з урахуванням уточнень, викладених в заяві від 12.07.2011р., стягнути на його користь надміру сплачений податок з доходів фізичних осіб: - з казначейських рахунків, на яких обліковуються кошти місцевого бюджету м.Кіровограда в розмірі 382,94 грн.; - з казначейських рахунків, на яких обліковуються кошти Кіровоградського обласного бюджету в розмірі 127,64 грн.

Позивач, також, просив стягнути на його користь штраф за несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого податку в розмірі 510,59 грн. з казначейських рахунків, на яких обліковуються кошти призначені для утримання Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції.(т.2, а.с.2)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками звітного 2005 року з метою отримання надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 510,59 грн. він подав до податкового органу декларацію про доходи та заяву про повернення коштів по податковому кредиту за навчання. Названі документи були залишені податковим органом без виконання, тим самим податкова служба незаконно обмежила його право на отримання надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011р. у справі №1170/2а-2172/11 адміністративний позов задоволено повністю. (суддя - Пасічник Ю.П.) (т.2, а.с.43-44)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що вся відповідальність за вчасність і повноту перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб покладається на податкового агента, яким є працедавець позивача - ДП «Теплоенергоцентраль». Те, що підприємство несвоєчасно перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб є прямою виною підприємства, і воно має нести за це відповідальність. Факт утримання податку із заробітної плати платника є достатнім для твердження про те, що свій обов»язок зі сплати податку такий платник виконав.

Відповідач-1 - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі № 1170/2а-2172/11 від 14.09.2011 року. (т.2, а.с.48-49)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що суми до повернення позивачеві коштів у 2006 році не існувало, оскільки вони були спрямовані на погашення недоїмки за 2005 рік; штраф за неповне повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у 2005 році не нараховувався, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. № 127 втратила чинність 20.08.2005 р. Відповідач-1 вважає, що зменшення сум з податку в обліковій картці платника за рахунок податкового кредиту такого платника податку є правомірним, а відтак не повинна була надавати висновки органу держказначейства на повернення ОСОБА_1 з місцевого бюджету повної суми надміру сплаченого податку. Судом, також, невірно взято до уваги факт нарахування штрафу за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач-2 - Головне управління державного казначейства України у Кіровоградській області, також подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року по справі №1170/2а-2172/11, виклавши абзац другий, третій та четвертий резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з місцевого бюджету м. Кіровограда та Кіровоградського обласного бюджету (р/р № 33212800700002, в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО: 823016, код доходів 11010100, ідентифікаційний код 24145329.) на користь ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб в розмірі 510,59 грн (382,94 грн. (75%)+127,65 грн. (25%)).

Стягнути з Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 510,59 грн. штрафу за несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого податку".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що податок з доходів фізичних осіб м.Кіровограда зараховується та стягуються з вищевказаного доходного рахунку місцевого бюджету, а для належного виконання рішення суду, резолютивна частина постанови потребує змін в частині зазначення рахунку з якого буде здійснено стягнення (повернення) коштів, що надійшли до міського та обласного бюджетів. Крім того, стягнення штрафу за несвоєчасне повернення податку необхідно проводити шляхом стягнення з відповідного податкового органу. Відповідач-2, також, просив суд розглянути справу за їх відсутності.

Позивач письмових заперечень на апеляційні скарги не надав.

Позивач та відповідачі, кожен окремо, про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили, про причини їх не явки суд не сповістили, з заявами про розгляд справи за їх обов»язковою участю - не направляли.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності сторін по справі.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що існують підстави для скасування судового рішення. Апеляційна скарга Відповідача-1, підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Відповідача-2 - частковому задоволенню з огляду на наступне.

Стягнення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб є предметом судового спору.

Матеріали справи не містять свідчень про те, що сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи заявляли свої заперечення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційних вимог кожної апеляційної скарги.

Спірні правовідносини що виникли між стронами по справі врегульовано Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»; Інструкцією про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 22.09.2003 № 442.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що уся відповідальність за вчасність і повноту перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб покладається на податкового агента, яким є працедавець позивача, а саме ДП «Теплоенергоцентраль».

Таким чином, зменшення сум з податку в обліковій картці платника, яка утворилася з вини його податкового агента, за рахунок податкового кредиту такого платника податку є неправомірним, а відтак Кіровоградська ОДПІ повинна була надати висновки органу держказначейства на повернення ОСОБА_1 з місцевого бюджету повної суми надміру сплаченого податку, а саме: 469,87 грн. за наслідками 2004 року та 510,59 грн. за наслідками 2005 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2005 році ОСОБА_1 працював у дочірньому підприємстві «Теполоенергосталь» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» та одночасно навчався в Академії адвокатури України на п»ятому курсі.

У вказаному періоді позивачем було сплачено за навчання у названому вищому навчальному закладі 4290 грн., що було зазначено позивачем у декларації про майновий стан і доходи за 2005 рік.

Наведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до податкового органу з вимогою повернути позивачеві надміру сплачену суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 510,60 грн.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.16 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий кредит -це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 названого Закону платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Відповідно до пункту 4.5 Інструкції про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 22.09.2003 № 442, сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

З правового аналізу вищезазначених норм Закону колегія суддів робить висновок про обґрунтованість права позивача на податковий кредит та наявність у нього права на його повернення.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог та відмовляючи в задоволенні позову колегія суддів керується положеннями підпункту «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно яких - фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.

Таким чином, у разі виникнення у позивача заборгованості зі сплати зазначеного податку з причин неповноти та/або несвоєчасності перерахування його роботодавцем відповідних сум податку до бюджету відсутні підстави для зменшення суми, що підлягає поверненню за наслідками реалізації ОСОБА_1 права на податковий кредит. Тобто зменшення недоїмки з названого податку в обліковій картці платника (яка утворилася з вини його податкового агента) за рахунок податкового кредиту такого платника не можна визнати правомірним.

На підставі матеріалів справи, колегія суддів вважає доведеним факт того, що у 2005 році позивачеві було повернуто 664,83 грн. цього податку та за період з 2005 по 2006 роки зменшено в особовій картці ОСОБА_1 зобов'язань з названого податку на 662,14 грн., що підтверджується даними обліку Кіровоградської ОДПІ.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 14 .09.2011р. необхідно скасувати, а в позові - відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об»єднаної державної податкової інспекції - задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України в Кіровоградській області - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011р. у у справі №759\11 - скасувати.

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 04 червня 2013р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.М. Нагорна