Постанова № 34854363, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. справа № 808/4444/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСНАБПРОМ»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «УКРСНАБПРОМ» у квітні 2013 року звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000472310, № 0000482310 від 01 листопада 2012 року та № 0000142310 від 25 січня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у період з 04.10.2012 по 12.10.2012 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРСНАБПРОМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт № 433/2200/36320414 від 19 жовтня 2012 року.

На підставі висновків акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000482310 від 01 листопада 2012 року, яким ТОВ «УКРСНАБПРОМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 691108,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 171948,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000472310 від 01 листопада 2012 року, яким підприємству збільшено податок на додану вартість за основним платежем на суму 457278,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 114319,50 грн.

Крім того за результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом 25 січня 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000142310, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 90567,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 22641,75 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу та валових витрат за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 встановлено заниження доходу на загальну суму 11949,00 грн., в тому числі за півріччя 2010 року на 9275,00 грн., за 3 квартали 2010 року на 1453 грн., за 2010 рік на 11949,00 грн. та завищення витрат на загальну суму 2739232,00 грн., у тому числі за півріччя 2010 року на 1936383,00 грн., за 3 квартали 2010 року на 2739232,00 грн., за 2010 рік 2739232,00 грн., крім того встановлено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.03.2011 на загальну суму 14403,00 грн., в результаті чого ТОВ «УКРСНАБПРОМ» занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 на загальну суму 687795,00 грн. та за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 у розмірі 3313,00 грн.

Також перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.04.2010 по 31.03.2012 на загальну суму 547845, у тому числі за квітень 2010 року на 90567,00 грн., за травень 2010 року на 128630,00 грн., за червень 2010 грн. на 105847,00 грн., за липень 2010 року на 83236,00 грн., за серпень 2010 року на 83412,00 грн., за листопад 2010 року на 56153,00 грн., в результаті чого ТОВ «УКРСНАБПРОМ» занижено ПДВ на загальну суму 457278,00 грн.

Такі висновки податковим органом зроблено на підставі дослідження наданих до перевірки первинних документів: податкових накладних, декларацій з ПДВ, договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг) та вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя в кримінальній справі № 0814/183/2012, 1/814/11/2012 від 13.03.2012.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області не доведено порушення ТОВ «УКРСНАБПРОМ» податкового законодавства та не спростовано факт отримання позивачем товару (робіт, послуг) від ТОВ «Абсолют АМ». Натомість факт здійснення ТОВ «УКРСНАБПРОМ» господарських операцій з ТОВ «Абсолют АМ» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що містяться в матеріалах справи.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону, валовий доход, зокрема, включає, що загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Главою 2 вказаного Положення встановлено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи у квітні 2010 року ТОВ «УКРСНАБПРОМ» та ТОВ «Абсолют АМ» було укладено договори купівлі-продажу (№ 07/2010, № 12/2010), на виконання яких виписані податкові та видаткові накладні. На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано виписки з розрахункового рахунку, що містяться в матеріалах справи.

Позивачем також надано договори та ряд первинних документів, укладених останнім з ВАТ «Брикет», які, на його думку, підтверджують подальше використання придбаного товару.

Натомість суд апеляційної інстанції знаходить такі докази неналежними, які не містять інформації щодо предмету доказування, адже предметом доказування в даній адміністративній справі є реальність поставки ТМЦ за договорами купівлі-продажу, укладеними між ТОВ «Абсолют АМ» та ТОВ «УКРСНАБПРОМ».

Так, за договорами № 07/2010 від 01.04.2010, № 12/2010 від 20.04.2010 ТОВ «Абсолют АМ» зобов'язується передати, а ТОВ «УКРСНАБПРОМ» прийняти та оплатити продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціна якої зазначається в рахунках-фактурах продавця. Товар постачається транспортом продавця та за його рахунок. Навантаження та розвантаження товару здійснюється технікою та персоналом продавця за його рахунок.

Натомість позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді не надані рахунки-фактури, за якими можливо було б ідентифікувати належність первинних документів до вищевказаних договорів.

Окрім того надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені на виконання договорів про надання автотранспортних послуг, укладених між ТОВ «Абсолют АМ» (експедитор) та ТОВ «УКРСНАБПРОМ» (замовник). Первинні документи, які підтверджують реальність поставки товару за договорами № 07/2010 від 01.04.2010, № 12/2010 від 20.04.2010 (товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, акти здачі-прийняття товару тощо), позивачем не надані.

Додатково судом апеляційної інстанції береться до уваги, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя в кримінальній справі № 0814/183/2012, 1/814/11/2012 від 13.03.2012 встановлено, що ТОВ «Абсолют АМ» створене у березні 2010 року з метою незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів, ухилення від сплати податків іншими підприємствами та фактично не здійснювало фінансово-господарської діяльності, тобто є фіктивним підприємством.

Крім того, вироком встановлено, що особами, визнаними винними у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 200, 205, 358 Кримінального кодексу України, використовувались печатка та реєстраційні документи ТОВ «Абсолют АМ» для укладання фіктивних договорів та первинної бухгалтерської документації.

При цьому висновки суду першої інстанції, що вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя в кримінальній справі № 0814/183/2012, 1/814/11/2012 від 13.03.2012 не може братися до уваги при вирішенні даної адміністративної справи, оскільки в ньому не досліджувалися господарські відносини ТОВ «Абсолют АМ» з ТОВ «УКРСНАБПРОМ», а тому відсутні підстави вважати господарські операції між вказаними контрагентами безтоварними, суд апеляційної інстанції знаходить помилковими, адже вказаний вирок суду безпосередньо стосується діяльності прямого контрагента позивача.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку про не доведеність з боку позивача реальності здійснення господарських операцій за угодами купівлі-продажу, укладеними з ТОВ «Абсолют АМ» та погоджується з доводами апелянта, що виписані ТОВ «Абсолют АМ» первинні документи не є такими в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують факт здійснення господарських операції ТОВ «УКРСНАБПРОМ» та ТОВ «Абсолют АМ».

Окрім того суд апеляційної інстанції додатково долучив до матеріалів справи та дослідив вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2013 року у справі № 337/4417/13-к, який набрав законної сили. Зазначеним вироком встановлено, що господарські операції між ТОВ «УКРСНАБПРОМ» та ТОВ «Абсолют АМ» фактично не відбулися, ТОВ «Абсолют АМ» фактично постачання товарів не здійснювало.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року в адміністративній справі № 808/4444/13-а скасувати.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСНАБПРОМ» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 12 листопада 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова