Ухвала суду № 35186029, 22.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р.Справа № 2а-2923/12/2170Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Воробко Т.Г. (довіреність від 06.12.2012 р. № 440),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (далі - позивач, або ТОВ «Херсонес») звернулось до суду з позовом, в якому просило суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, далі - відповідач, або ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) від 25.06.2012 року № 0000541504 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 міс. 2012 року на суму 246366,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 123183,00 грн., № 0000551504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 60643,00 грн. та застосовано штрафну санкцію 30322,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 25.06.2012 року № 0000541504 та № 0000551504.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 25.06.2012 року № 0000541504 та № 0000551504.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з підстав викладених у поданих запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.101-103 т.2).

Представник апелянта в судове засідання не прибув, попередньо звернувшись з заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.120 т.2).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника апелянта, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 08.06.2012 року по 12.06.2012 року, посадовими особами ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Херсонес» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлених на рахунок платника у банку за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1142/15-4/14113558 від 13.06.2012 року (а.с.18-33 т.1).

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.06.2012 року: № 0000541504 щодо зменшення ТОВ «Херсонес» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 міс. 2012 року на суму 246366,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 123183,00 грн., № 0000551504, яким ТОВ «Херсонес» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 60643,00 грн. та застосовано штрафну санкцію 30322,00 грн. (а.с.35-36 т.1).

Зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що позиція податкової інспекції ґрунтується на фіктивній діяльності контрагентів позивача ПП «НЕД» та ТОВ «Херсон Пак», у зв'язку з чим, ДПІ вважає неправомірним заявлення ТОВ «Херсонес» суми ПДВ до бюджетного відшкодування за квітень 2012 року, формування податкового кредиту з фіктивними контрагентами вважає неправомірним, з чого зроблено висновок про укладення ТОВ «Херсонес» господарських угод з метою ухилення від сплати податків. При цьому, доходячи такого висновку, відповідач послався на акт від 01.06.2012 року № 89/15-3/36580048 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Херсон Пак» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, а також акт від 01.06.2012 року № 89/15-3/35568192 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НЕД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку» (а.с.31-39 т.2).

Також, встановлюючи порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач в акті перевірки зазначив, що по постачальникам сої не можливо встановити факт придбання товару, так як товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням, а тому і послуги по перевалці сої, відвантаженню, сушінню та складському зберіганню сої не є доречні. Зазначений висновок був здійснений податковим органом щодо операцій позивача з ТОВ «Агроюг Сервіс», ТОВ «АК «Аріана-М», ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», Державне підприємство «Херсонський морський торговельних порт».

Однак, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями податкового органу та вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 25.06.2012 року № 0000541504 та № 0000551504 винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладених договорів купівлі-продажу № 54 від 14.03.2012 року та № 60 від 16.03.2012 року між ТОВ «Херсонес» та ПП «НЕД» в березні 2012 року ПП «НЕД» (продавець) поставило позивачу (покупець) 200,727 тн сої на загальну суму 542369,94 грн., в тому числі ПДВ 130180,15 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними № РН-0000059 від 14.03.2012 року, № РН-0000060 від 14.03.2012 року, № РН-0000062 від 16.03.2012 року, № РН-0000063 від 16.03.2012 року, № РН-0000081 від 22.03.2012 року, № РН-0000082 від 22.03.2012 року; актами приймання № 1096 від 14.03.2012 року, № 1099 від 14.03.2012 року, № 1148 від 16.03.2012 року, № 1146 від 16.03.2012 року, № 1338 від 22.03.2012 року, № 1339 від 22.03.2012 року; актами про нестачу; товарно-транспортними накладними № 181623 від 14.03.2012 року, № 181622 від 14.03.2012 року, № 0626385 від 15.03.2012 року, № 0626386 від 15.03.2012 року, № 008558 від 22.03.2012 року, № 008557 від 22.03.2012 року; податковими накладними № 59 від 14.03.2012 року, № 60 від 14.03.2012 року, № 62 від 16.03.2012 року, № 63 від 16.03.2012 року, № 81 від 22.03.2012 року, № 82 від 22.03.2012 року; рахунками-фактури № СФ-0000059 від 14.03.2012 року, № СФ-0000060, від 14.03.2012 року, № СФ-0000062 від 16.03.2012 року, № СФ-0000063 від 16.03.2012 року, № СФ-0000081 від 22.03.2012 року, № СФ-0000082 від 22.03.2012 року; банківськими виписками за 22.03.2012 року та 26.03.2012 року та платіжними дорученнями № 160 від 22.03.2012 року, № 162 від 22.03.2012 року, № 166 від 23.03.2012 року (а.с.43-87 т.1).

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 01/09-15/175/53 від 12.03.2012 року ТОВ «Херсон Пак» надало позивачу послуги із сертифікації вантажу сої, що підтверджується актом наданих послуг № 68 від 16.03.2012 року, рахунком на оплату № 65 від 14.03.2012 року, випискою банку за 14.03.2012 року та платіжним дорученням від 16.03.2012 року, а також податковою накладною від 16.03.2012 року № 69 (а.с.88-96). Крім того, доказом отримання послуг по оформленню карантинних сертифікатів від ТОВ «Херсон-Пак», крім податкових та бухгалтерських документів, позивачем до суду надано фітосанітарний сертифікат, виданий Державною службою з карантину рослин та вказані карантині сертифікати, видані Державною інспекцією з карантину рослин у Херсонській області (а.с.5, 12-24 т.2).

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації, на підставі якої останнім був сформований податковий кредит по операціям з ПП «НЕД» та ТОВ «Херсон Пак», у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки № 1142/15-4/14113558 від 13.06.2012 року, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту актів від 01.06.2012 року № 89/15-3/36580048 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Херсон Пак» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, та від 01.06.2012 року № 89/15-3/35568192 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НЕД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку» (а.с.31-39 т.2).

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти зустрічних звірок, складених органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту актів від 01.06.2012 року № 89/15-3/36580048 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Херсон Пак» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, та від 01.06.2012 року № 89/15-3/35568192 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НЕД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку», правовідносини, що виникли між позивачем та ПП «НЕД», ТОВ «Херсон Пак» не досліджувались перевіряючими, тоді як висновки про нікчемність угод зазначених суб'єктів господарювання, зокрема, з ТОВ «Херсонес», ґрунтуються лише на встановлені, на думку контролюючого органу, неможливості продажу та/або надання товарів, послуг такими підприємствами.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, позивач та його контрагенти - ПП «НЕД», ТОВ «Херсон Пак» на момент укладання та виконання спірних Договорів були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в Акті перевірки № 1142/15-4/14113558 від 13.06.2012 року.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження, викладені в акті перевірки щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку податкового органу, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, оскільки позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у контрагентів документи з метою доведення, ким саме виготовлялась, транспортувалась поставлена продукція, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента. При цьому, судова колегія, також, звертає увагу на те, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача, також, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами ПП «НЕД», ТОВ «Херсон Пак». Водночас, колегія суддів наголошує, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що у ПП «НЕД», ТОВ «Херсон Пак» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, колегією суддів не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Херсонес» з ТОВ «Агроюг Сервіс», ТОВ «АК «Аріана-М», ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладених договорів купівлі-продажу № 67 від 21.03.2012 року та № 70 від 23.03.2012 року між ТОВ «Херсонес» (покупець) та ТОВ «Агроюг Сервіс» (продавець), в березні 2012 року останній поставив позивачу 201,836 тн сої на загальну суму 806854,5 грн., в тому числі ПДВ 134475,75 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними № РН-03-22 від 22.03.2012 року, № РН-03-23-1 від 23.03.2012 року, № РН-03-24 від 24.03.2012 року, № РН-03-25 від 25.03.2012 року; актами приймання № 1332 від 22.03.2012 року, № 1342 від 22.03.2012 року, № 1344 від 23.03.2012 року, № 1369 від 23.03.2012 року, № 1375 від 23.03.2012 року, № 1422 від 24.03.2012 року, № 1426 від 25.03.2012 року; актами про нестачу; товарно-транспортними накладними від 21.03.2012 року, 22.03.2012 року, 23.03.2012 року, 24.03.2012 року; податковими накладними № 5 від 22.03.2012 року, № 9 від 23.03.2012 року, № 10 від 24.03.2012 року, № 11 від 25.03.2012 року; рахунками-фактури № СФ-03-22 від 22.03.2012 року, № СФ-03-23-1 від 23.03.2012 року, № СФ-03-24 від 24.03.2012 року, № СФ-03-25 від 25.03.2012 року; банківськими виписками за 26.03.2012 року, 27.03.2012 року (а.с.97-124 т.1).

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладених договорів купівлі-продажу № 71 від 23.03.2012 року та № 83 від 06.04.2012 року між ТОВ «Херсонес» (покупець) та ТОВ «АК «Аріана-М» (продавець), в березні 2012 року останній поставив позивачу сою в кількості 57,052 тн на загальну суму 223524,44 грн., в тому числі ПДВ 37254,08 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними № РН-0000048 від 17.03.2012 року, № РН-0000057 від 25.03.2012 року; актами приймання № 1215 від 17.03.2012 року, № 1380 від 23.03.2012 року, актами про нестачу, товарно-транспортними накладними № 763119 від 15.03.2012 року, № 849663 від 23.03.2012 року, податковими накладними № 15 від 17.03.2012 року, № 24 від 25.03.2012 року; рахунками-фактурами № СФ-0000048 від 17.03.2012 року, № СФ-0000058 від 25.03.2012 року; банківськими виписками за 26.03.2012 року та за 27.03.2012 року (а.с.125-138 т.1).

Відповідно до контракту № 41 від 15.02.2012 року ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» надавав ТОВ «Херсонес» послуги з доробки, сушінню, зберіганню та перевалці сої. Загальна вартість вказаних послуг у березні 2012 року склала 17463,25 грн., в тому числі ПДВ 2910,53 грн., що підтверджується податковими накладними № 0300674 від 26.03.2012 року, № 3300622 від 19.03.2012 року, № 0300669 від 23.03.2012 року, № 0300587 від 15.03.2012 року, № 0300605 від 16.03.2012 року, № 0300778 від 31.03.2012 року; актами здачі - приймання робіт № 030-778 від 31.03.2012 року, № 030-674 від 26.03.2012 року, № 030-669 від 23.03.2012 року, № 030-622 від 19.03.2012 року, № 030-605 від 16.03.2012 року, № 030-587 від 15.03.2012 року; рахунками на оплату № 030-778 від 31.03.2012 року, № 030-674 від 26.03.2012 року, № 030-669 від 23.03.2012 року, № 030-622 від 19.03.2012 року, № 030-605 від 16.03.2012 року, № 030-587 від 15.03.12 року, оборотно-сальдової відомості (а.с.174-198 т.1).

Зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що відповідач встановлюючи порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з вказаними контрагентами - ТОВ «Агроюг Сервіс», ТОВ «АК «Аріана-М», ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», зазначив, що по постачальникам сої не можливо встановити факт придбання товару, так як товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням, а тому і послуги по перевалці сої, відвантаженню, сушінню та складському зберіганню сої не є доречні.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними зазначені висновки відповідача, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, а так само наявності в них певних недоліків. Сам факт наявності в товарно-транспортних накладних на поставлений товар недоліків, при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Крім того, відповідач не зазначає, які саме недоліки містять надані позивачем товарно-транспортні накладні.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, оформленням товарно-транспортних накладних займалися замовники транспорту (продавці товару), а не позивач. В ТТН зазначені перевізники, яких податкова інспекція мала можливість опитати на предмет підтвердження або спростування відомостей про доставку продукції.

Будь-яких інших доводів, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з контрагентами - постачальниками ТОВ «Агроюг Сервіс», ТОВ «АК «Аріана-М» та ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» акт спірної перевірки не містить.

Більш того, як вбачається зі змісту поданої апеляційної скарги, в ній взагалі відсутні будь-які посилання на порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з вказаними контрагентами. Тобто, апелянт не заперечує щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вказаними операціями.

Крім того, що стосується висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на вартість послуг, наданих ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» на суму 8330 грн. 55 коп., колегія суддів наголошує, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, вартість послуг з доробки, сушінню, зберіганню та перевалці сої на теплохід у березні 2012 року склала 2910 грн. 53 коп., а не 8330 грн. 55 коп., як зазначено в акті перевірки. Позивач мав з ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» інші правові відносини, зокрема, оренди земельної ділянки, оренди автотранспорту, автопослуги, відшкодування електроенергії та витрат по сплаті комунальних послуг, послуги по зберіганню соняшника (а.с.48-72 т.2), документи по яким не досліджувались податковою інспекцією, натомість були виключені з податкового кредиту без обґрунтування підстав такого виключення.

Що стосується взаємовідносин ТОВ «Херсонес» та ДП «Херсонський морський торговельних порт» з використання причалів в березні 2012 року на суму ПДВ 24917,03 грн., за якими, на думку відповідача, правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає, що вказані господарські відносини взагалі не стосуються покупки (придбання) позивачем сої. Відповідно до договору № 2/7Д від 11.01.2012 року ДП «Херсонський морський торговельних порт» надало послуги ТОВ «Херсонес» з перевалювання через причали порту № 9, 10 рослинної олії, але ніяк не сої (а.с.199-203 т.1). Вартість ПДВ за такі послуги склала 24917,03 грн., що підтверджується карткою рахунку 6442 та наданими ДП «Херсонський морський торговельних порт» податковими накладними № 20 від 02.03.2012 року, № 157 від 11.03.2012 року, № 755 від 30.03.2012 року, № 625 від 23.03.2012 року, № 162 від 09.03.2012 року (а.с.204-209 т.1)

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності висновку відповідача про завищення всього податкового кредиту за березень 2012 року на суму 394070 грн., приймаючи до уваги ту обставину, що податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виданих 41 контрагентом позивача, в акті описані взаємовідносини тільки з 6 суб'єктами господарювання, податок на додану вартість з якими складає тільки 335366 грн. З яких підстав податкова інспекція заперечує проти податкового кредиту в решті суми, не зазначено ні в акті перевірки, ні представником відповідача під час судового розгляду справи. Більш того, як вже наголошувалось колегією суддів, в апеляційній скарзі відповідач взагалі зазначає про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача при здійсненні ним господарської діяльності лише з ПП «НЕД», ТОВ «Херсон Пак».

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів, при цьому, складені тільки відносно ПП «НЕД» та ТОВ «Херсон Пак», як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень - рішень від 25.06.2012 року № 0000541504 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 міс. 2012 року на суму 246366,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 123183,00 грн., № 0000551504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 60643,00 грн. та застосовано штрафну санкцію 30322,00 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 25 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/