Ухвала суду № 35187262, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 2а-4369/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представників позивача - Євтєєвої Т.В., відповідача - Майстренка П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Інтерфлот» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства «Інтерфлот» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління міндоходів у Миколаївській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської Державної податкової служби) про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2012 року Приватне мале підприємство «Інтерфлот» (далі - ПМП «Інтерфлот», позивач) звернулося до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000560231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18325,00 грн., у тому числі за основним платежем - 14660,00 грн. та за штрафними санкціями - 3665,00 грн.

В обґрунтування позову зазначається про відсутність в діях ПМП «Інтерфлот» порушень норм Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, про які вказується в акті перевірки. Висновки акту перевірки стосовно відносин з ТОВ «ПАНЛІ» не відповідають дійсності та зроблені на підставі припущень, без вивчення первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Актом перевірки не встановлювалась відсутність господарських операції за правочином, який податковий орган вважає нікчемним, не досліджувалось питання фактичного виконання робіт, їх документального підтвердження в господарській діяльності. Податковим органам не надано право визнавати правочини нікчемними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ПМП «Інтерфлот» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Євтєєву Т.В., відповідача Майстренка П.С., доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ПМП «Інтерфлот» перебуває на обліку у державній податковій інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС як платник податку на додану вартість.

В період з 23 лютого 2012 року по 24 лютого 2012 року посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ПМП «Інтерфлот» з питань взаємовідносин з ТОВ «Панлі» за липень 2011 року, на підставі якої 28 лютого 2012 року складений акт № 650/231-00/20862643 (а.с. 10-27). На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року № 0000560231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18325,00 грн., у тому числі за основним платежем - 14660,00 грн. та за штрафними санкціями - 3665,00 грн. Перевіркою встановлено порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Основним видом діяльності ТОВ «Панлі» згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами - 51.33.0.

В липні 2011 року при здійсненні господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Панлі», останнє постачало позивачу бронзу, труби, клапани, компенсатори та інше обладнання, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткова та податкова накладні (а.с. 28-29).

Враховуючи це суд першої інстанції виходив з того, що зазначена господарська операція не співпадає з видом господарської діяльності ТОВ «Панлі».

Крім того, на підставі акту перевірки позивача суд встановив, що у ТОВ «Панлі» відсутні матеріальні та людські ресурси для проведення господарських операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у тих об'ємах, які задекларовані згідно наданої підприємством звітності. Також згідно інформації УДАІ УМВС та КП «ММБТІ» будь-які транспортні засоби та нерухоме майно за ним не зареєстроване.

Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ «Панлі». Цей висновок ґрунтувався в тому числі і на тому, що підприємство, яке займається оптовою торгівлею молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами не може постачати, труби, клапани, компенсатори та інше устаткування для суднобудування.

В апеляційній скарзі ПМП «Інтерфлот» вказується, що суд першої інстанції неправильно дослідив докази та обставини справи, оскільки позивачем отримані та пред'явлені до перевірки податкові накладні, суми яких внесені до податкового кредиту позивача; позивачем пред'явлені накладні на отриманий від постачальника товар, суми яких внесено до валових витрат; ТОВ «Панлі» як контрагент позивача на момент здійснення господарських операції було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також було зареєстроване як платник ПДВ, що ретельно перевірялося позивачем, - тому рішення суду першої інстанції має бути скасованим з задоволенням позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів не приймає доводи зазначені в апеляційній скарзі та вважає висновки суду першої інстанції правильними, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 75 п.75.1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ст. 78. Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, з 23 до 24 лютого 2012 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПМП «Інтерфлот».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

Статтею 712 ч.1 Цивільного кодексу України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є покупцем, а ТОВ «Панлі» є постачальником.

Відповідно до ст. 198 п.198.1 пп. «а» Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно ст. 198 п.198.2 Податкового Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 7 п.7.4. пп.7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Згідно ст. 44 п.44.1. Податкового кодексу України забороняють платникам податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про наявність всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Панлі», є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правовою природою первинних документів є лише документарне оформлення фактично здійсненої господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку і ці документи мають силу виключно тоді, коли документи фіксують реальну господарську операцію, яка призвела до зміни в активах платників податків - сторін правочину. Сам по собі факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом здійснення господарських операцій, а тому суд в першу чергу досліджує фактичні обставини укладення та виконання договорів, з урахуванням майнового стану сторін правочину, наявності у них ресурсів для виконання договорів та інших обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предмети постачання (бронза, труби, клапани, компенсатори та інше обладнання, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткова та податкова накладні) відповідних договорів позивача з постачальником суттєво відрізняються від основних видів діяльності ТОВ «Панлі». Оскільки, основним видом діяльності ТОВ «Панлі» є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами - 51.33.0.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними акту перевірки ТОВ «Панлі», у вказаного підприємства відсутні організаційні, виробничі, матеріальні та інші умови для провадження господарської діяльності, оскільки навіть діяльність з перепродажу товарів потребує наявності певних ресурсів: складського приміщення, комп'ютерного обладнання, транспортних засобів тощо.

Відтак оскаржуване податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000560231 є правомірним.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Приватного малого підприємства «Інтерфлот».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Отже, апеляційна скарга Приватного малого підприємства «Інтерфлот» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні апеляційної скарги Приватного малого підприємства «Інтерфлот» - відмовити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя: О.С. Золотніков

Суддя: Ю.В. Осіпов