Рішення № 35184337, 11.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2013 Справа № 905/6765/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ

до відповідача: Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Донецьк

про стягнення заборгованості за кредитним договором №19 від 27.08.2008р. в сумі 4 666 522,53 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Купенко М.С. за довіреністю.

Від відповідача: Зайцева М.Ю. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

11.11.2013р. з 13.35 год. по 13.40 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №19 від 27.08.2008р. в сумі 4 666 522,53 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення зобов'язань за кредитним договором №19 від 27.08.2008р., у зв'язку з чим нараховує штрафні санкції.

Ухвалою суду від 24.09.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/6765/13.

28 жовтня 2013р. через канцелярію суду позивачем надано заяву від 25.10.2013р. про збільшення позовних вимог, виходячи зі змісту якої позивачем фактично збільшено розмір штрафу, який він просить стягнути з відповідача, зі 105 000,00 грн. до 115 000,00 грн., у зв'язку чим загальну суму стягуваної заборгованості збільшено до 4 676 522,53 грн.

05 листопада 2013р. від позивача надійшла заява від 31.10.2013р. про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 6 686 522,53 грн., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 500 000,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 3 996 500,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 45 222,21 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 361 461,12 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 19 791,66 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 158 194,74 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 1 246,38 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 9 962,32 грн., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 4 166,67 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 33 304,19 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 262,75 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 2 100,16 грн., штрафні санкції за порушення п.п.3.3.3, 3.3.5, 3.3.7, 3.3.11 кредитного договору в сумі 125 000,00 грн.

Оскільки відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, суд приймає до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглядає в межах справи №905/6765/13 вимоги позивача в редакції заяви від 31.10.2013р.

В судовому засіданні 11.11.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх збільшення. Представником відповідача заявлено клопотання про продовження строки вирішення справи та відкладення її розгляду з метою витребування у позивача генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та документів, які регулюють порядок здійснення операцій з кредитування, залучення та розміщення іноземних валют.

Згідно зі ст.38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. За приписами ч.1 ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, оскільки відповідачем не наведено доводів в обґрунтування необхідності дослідження вищевказаних документів в межах справи №905/6765/13 та в умовах чинності кредитного договору №19 від 27.08.2008р., суд робить відхиляє як необґрунтовано заявлене клопотання відповідача про витребування документів. Водночас, беручи до уваги, що підставою клопотань про продовження строку вирішення спору та про відкладення розгляду справи відповідач визначив необхідність витребування документів, суд відхиляє зазначені клопотання через їх безпідставність.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2013р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - кредитодавець, правонаступником якого є позивач) та Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №19 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п.1.1.1 (в редакції договору про внесення змін №13 від 26.05.2011р.) кредит надається у сумі 500 000,00 дол. США, що на 26.05.2011р. становить у гривневому еквіваленті 3 991 850,00 грн. Термін остаточного повернення кредиту становить 15.05.2013р. (п.1.1.2 в редакції договору про внесення змін №19 від 12.11.2012р.).

За умовами п.1.1.3 (в редакції додаткової угоди №3 від 08.12.2008р.) процентна ставка за користування кредитом складає 18,5% річних. Відповідно до норм п.2.7 кредитного договору, проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем, виходячи з умов, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році (або 360 днів в році - для кредиту в іноземній валюті) та календарна кількість днів у місяці, у валюті кредиту. Згідно з п.2.8.1, нараховані вищевказаним чином відсотки за місяць позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступним за тим, за який вони нараховані.

Згідно з п.4.2 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати несвоєчасно сплачених процентів та комісій, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. У разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.3, 3.3.5-3.3.7, 3.3.9-3.3.18 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф в розмірі 5 000,00 грн. (п.4.3 кредитного договору).

За умовами п.7.4, кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №19 від 27.07.2008р. (з наступними змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

На виконання п.1.1.1 кредитного договору №19 від 27.07.2008р., за меморіальним валютним ордером №503557 від 27.07.2008р. банк перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 5 000 000,00 дол. США. Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим банк звернувся до нього з вимогами №31/1-5957 від 02.09.2013р. та №31/1-6176 від 11.09.2013р. про сплату заборгованості за кредитним договором №19 від 27.07.2008р., проте вищевказані претензії залишено без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час судового розгляду справи №905/6765/13 не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 23.08.2013р. у позичальника наявна заборгованість за кредитом в сумі 500 000,00 дол. США та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 45 222,21 дол. США. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №905/6765/13 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та з урахуванням встановленого п.2.7.3 порядку щомісячного нарахування процентів за користування кредитом підтверджують наявність у позичальника заборгованості у вищевказаних сумах

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі наведених норм та положень п.4.2 кредитного договору позивачем за період 16.05.2013р.-23.08.2013р. нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 19 791,66 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 158 194,74 грн., та за період 04.04.2013р.-23.08.2013р. нараховано пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 1 246,38 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 9 962,32 грн.

Крім того, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів зазначеної норми позивачем за період 16.05.2013р.-23.08.2013р. нараховано 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 4 166,67 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 33 304,19 грн., та за 04.07.2012р. і за період 04.04.2013р.-23.08.2013р. нараховано 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 262,75 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17.09.2013р. складає 2 100,16 грн.

Проаналізувавши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, судом встановлено наявність в них окремих арифметичних неточностей в умовах загальної відповідності чинному законодавству.

Вирішуючи питання щодо правомірності стягнення заборгованості за кредитним договором №19 від 27.07.2008р. в національної валюті, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за будь-якими грошовими зобов'язаннями. Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача, суд робить висновок, що стягнення гривневого еквіваленту заборгованості за кредитним договором №19 від 27.07.2008р. не суперечить чинному законодавству.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок про правомірність вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №19 від 27.07.2008р., яка станом на 23.08.2013р. у гривневому еквіваленті на дату звернення позивача до суду 17.09.2013р. складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі в сумі 3 996 500,00 грн., що є гривневим еквівалентом 500 000,00 дол.США, заборгованість за відсотками в сумі 361 461,12 грн., що є гривневим еквівалентом 45 222,21 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 154 823,29 грн., що є гривневим еквівалентом 19 369,86 дол.США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 9 731,08 грн., що є гривневим еквівалентом 1 217,45 дол. США, 3% річних від суми несвоєчасно повернутого кредиту в розмірі 32 847,95 грн., що є гривневим еквівалентом 4 109,59 дол. США, 3% річних від суми несвоєчасно сплачених відсотків в розмірі 2 071,30 грн., що є гривневим еквівалентом 259,14 дол. США.

Разом з цим, позивачем на підставі п.4.3 кредитного договору нараховано штрафи загальною сумою 125 000,00 грн., які складаються за наступного:

- штраф в розмірі 5 000,00 грн. за кожний з вісімнадцяти випадків порушення умов п.3.3.11 кредитного договору, оскільки позивачем не надано банку бухгалтерський баланс за 30.09.2012р., звіт про фінансові результати за 30.09.2012р., розшифровку дебіторської заборгованості за 30.06.2011р., 31.12.2011р., 31.03.2012р., 30.06.2012р., 30.09.2012р., 31.12.2012р., 31.03.2013р., 30.06.2013р., розшифровку кредиторської заборгованості за 30.06.2011р., 31.12.2011р., 31.03.2012р., 30.06.2012р., 30.09.2012р., 31.12.2012р., 31.03.2013р., 30.06.2013р.;

- штраф в розмірі 5 000,00 грн. за порушення п.3.3.3 кредитного договору, оскільки відповідачем порушено строк остаточного повернення кредиту;

- штраф в розмірі 5 000,00 грн. за кожний з п'яти випадків порушення п.3.3.5 кредитного договору, оскільки позичальником не сплачено проценти за користування кредитом у період березень 2013р.-липень 2013р. у строк, визначений п.2.7.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №6 від 26.06.2009р. - до 03 календарного числа місяця, наступним за тим, в якому нараховані проценти);

- штраф в сумі 5 000,00 грн. за порушення п.3.3.7 кредитного договору, яким встановлено обов'язок позичальника суворо дотримуватись положень цього договору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафів за неналежне виконання п.п.3.3.3 та 3.3.5 кредитного договору в загальній сумі 30 000,00 грн., оскільки наявність позичкової та відсоткової заборгованостей відповідача у вищевказані періоди, як зазначалось вище, є доведеною належним чином.

Разом з цим, пунктом 3.3.11 кредитного договору встановлюється обов'язок позичальника протягом дії цього договору надавати кредитодавцю щоквартально, не пізніше 25 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним, належним чином засвідчені бухгалтерський баланс (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2), розшифровку кредиторської та дебіторської заборгованості за встановленою кредитодавцем формою. Таким чином, зазначеною нормою фактично встановлено обов'язок позичальника надавати документи про його фінансовий стан.

Виходячи зі змісту викладеного, ненадання певних документів, незалежно від їх кількості, з переліку, визначеного п.3.3.11 кредитного договору, свідчить про неналежне виконання позичальником вищевказаного обов'язку належним в цілому, а тому ненадання різних документів (як-то бухгалтерського балансу або звіту про фінансові результати, або розшифровки кредиторської/дебіторської заборгованості) не може кваліфікуватись в розумінні зазначеної норми як окремі (за кожним ненаданим документом) порушення п.п.3.3.11 договору, а відтак - як окремі підстави для нарахування передбаченого п.4.3 штрафу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відомості довідки №10/2-7174 від 25.10.2013р., а також відсутність спростувань з боку відповідача, суд вважає доведеним невиконання відповідачем належним чином встановленого обов'язку надавати документи про свій фінансовий стан за 30.06.2011р., 31.12.2011р., 31.03.2012р., 30.06.2012р., 30.09.2012р., 31.12.2012р., 31.03.2013р., 30.06.2013р. (загалом -вісім випадків), оскільки у зазначені періоди передбачені п.3.3.11 документи позичальником в повному обсязі надані не були, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу в цій частині є обґрунтованими лише в сумі 40 000,00 грн.

Крім того, за приписами ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Судом проаналізовано визначені позивачем підстави притягнення відповідача до сплати останнього штрафу в сумі 5 000,00 грн. та встановлено, що фактично невиконання зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та надання документів про фінансовий стан є окремими формами неналежного виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором. Проте, встановлений п.3.3.7 кредитного договору обов'язок відповідача суворо дотримуватися умов договору, за невиконання якого позивачем покладається штраф у розмірі 5 000,00 грн., фактично є подвійним стягненням штрафу за перелічені вище порушення.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги приписи ст.61 Конституції України, суд робить висновок, що банком заявлені вимоги про притягнення позичальника до подвійної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 5 000,00 грн., оскільки має місце тотожність виду цивільно-правової відповідальності за вищевказані порушення (неустойка у формі штрафу) та підстав відповідальності.

З огляду на наведені обставини та беручи до уваги встановлені ст.3 ЦК України загальні принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 5 000,00 грн. за неналежне виконання п.3.3.7, яким встановлено обов'язок позичальника суворо дотримуватись положень кредитного договору

Отже, враховуючи, що позовні вимоги є законними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.61, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.1, 4, 22, 24, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №19 від 27.08.2008р. в сумі 4 686 522,53 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 48, ЄДРПОУ 24068988) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, ЄДРПОУ 19017842) за кредитним договором №19 від 27.08.2008р. заборгованість за кредитом в сумі 3 996 500,00 грн., що є гривневим еквівалентом 500 000,00 дол. США, заборгованість за відсотками в сумі 361 461,12 грн., що є гривневим еквівалентом 45 222,21 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 154 823,29 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 9 731,08 грн., 3% річних від суми несвоєчасно повернутого кредиту в розмірі 32 847,95 грн., 3% річних від суми несвоєчасно сплачених відсотків в розмірі 2 071,30 грн., штраф в сумі 70 000,00 грн., судовий збір в сумі 67 952,32 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 18.11.2013р.

Суддя П.В. Демідова