Ухвала суду № 35183444, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 522/14610/13-а

Категорія: 5.5 Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2013 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, третя особа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання недійсним п. 21 рішення Одеської міської ради № 2196-XXIV від 04 лютого 2004 року, визнання протиправними дій щодо укладення договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, третя особа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, в якому просила суд визнати недійсним п. 21 рішення Одеської міської ради № 2196-XXIV від 04 лютого 2004 року «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004 році, внесення змін до рішень Одеської міської ради»; визнати протиправними дії Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо укладення договору купівлі-продажу підвального приміщення площею 93,6 кв. м.

Ухвалою від 11 червня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси залишив без розгляду позов ОСОБА_1

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт посилається на те, що оскаржене рішення не було опубліковане на офіційному сайті Одеської міської ради, а тому вона не мала можливості з ним ознайомитись.

Також апелянт посилається на те, що до подання 07 червня 2013 року позову, вона 15 травня 2013 року звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про забезпечення доказів, та оскаржене рішення Одеської міської ради було отримано у червні 2013 року, після виконання Одеською міською радою ухвали суду першої інстанції від 20 травня 2013 року по справі № 522/11972/13-ц.

Одеська міська рада, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції встановив, що позивач пропустила строк звернення до суду та, звернувшись до суду з позовом, не навела відомостей про поважність причин пропуску цього строку.

Сторони належним чином повідомлені про часта місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору є рішення Одеської міської ради від 04 лютого 2004 року та дії Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, третя особа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, вчинені у жовтні 2004 року.

Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду та залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції послався на ч. 1 ст. 100 КАС України, зазначивши при цьому, що позивач не вказав відомостей про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Апеляційний суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1

Як ч. 1 ст. 100, так і ст. 107 та п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, визначають повноваження суду першої інстанції та можливість залишити позов без розгляду, але лише тільки після того, як суд першої інстанції не встановить поважних причин пропуску цього строку.

З метою дотримання права осіб на доступ до суду частиною 2 ст. 100 КАС України встановлено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Апеляційний суд встановив, що позовна заява ОСОБА_1 не містить посилань на будь-які обставини, що стосуються строку звернення до суду, не містить клопотання про поновлення цього строку, та позивач окремо не подавала заяви (клопотання) про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, суд першої інстанції не мав можливості дійти висновку про поважність чи неповажність причин пропуску строку звернення до суду при вирішенні питання про відкриття провадження по справі в порядку ст. 107 КАС України, а тому повинен був, та мав таку можливість, вирішити питання щодо дотримання строків звернення до суду як в ході підготовчого провадження так і в ході судового розгляду справи.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску цього строку, оскільки до подання 07 червня 2013 року позову, позивач 15 травня 2013 року звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про забезпечення доказів, та оскаржене рішення Одеської міської ради отримано позивачем у червні 2013 року, після виконання Одеською міською радою ухвали суду першої інстанції від 20 травня 2013 року по справі № 522/11972/13-ц, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 37-40).

Проте, апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, оскільки при зверненні до суду першої інстанції з адміністративним позовом позивач не надав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та не надав документів, які додані до апеляційної скарги та які підтверджують поважність причин пропуску цього строку.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови, визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст. ст. 206, ч. 2 ст. 211, ч. 6 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2013 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1.

Визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовними вимогами про визнання недійсним п. 21 рішення Одеської міської ради № 2196-XXIV від 04 лютого 2004 року, визнання протиправними дій щодо укладення договору купівлі-продажу.

Справу № 522/14610/13-а направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко