Постанова № 35180641, 07.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2013 року Справа № 11/75

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Любович В.Ю.

Представники сторін:

від скаржника: Кучеренко О.В., представник, дов. № 10-2/08-10 від 08.01.13;

від ініціюючого кредитора: Кампо С.В., представник, дов.б/н від 20.04.13;

від ліквідатора: Лисенко О.П., представник, дов. б/н від 19.04.13р.

інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м. Кременчук

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2013р. у справі № 11/75

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металу та послуг", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс", м. Олександрія Кіровоградської області

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2013р. у справі № 11/75 (суддя Поліщук Г.Б.) відмовлено у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (з уточненнями) на дії ліквідатора арбітражного керуючого Мухи М.В. та у задоволенні клопотань публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" про призначення судової експертизи та про рецензування звіту про оцінку майна.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2013р. у справі № 11/75 за скаргою публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на дії арбітражного керуючого - ліквідатора ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" керуючого Мухи М.В. скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" задовольнити в повному обсягу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Так, господарським судом не враховано, що ліквідатор розпочав виконання своїх повноважень до набрання чинності постановою суду від 10.12.2012р. про відкриття ліквідаційної процедури, яка була оскаржена в апеляційному порядку. Також, ліквідатором в порушення вимог ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було погоджено з комітетом кредиторів порядку продажу майна банкрута, не було повідомлено комітет кредиторів та скаржника про час, місце та умови продажу заставного майна, а самі торги були проведені з порушенням строку їх призначення, встановленого ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію). Не з'ясовано господарським судом належним чином і обставин проведення оцінки заставного майна, що призвело до продажу заставного майна за заниженою вартістю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 07.11.2013 року.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав. Ліквідатор банкрута у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні, а також представник ініціюючого кредитора проти апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною.

Так, ліквідатор та ініціюючий кредитор вказують, що постанова господарського суду у справі про банкрутство набирає законної сили з дня її прийняття; ліквідатором було погоджено з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, в т.ч. заставного; оголошення про публічні торги з продажу майна банкрута було опубліковано двічі, але перший раз торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців, отже при організації проведення торгів було дотримано, встановлені законодавством строки; дії ліквідатора з оцінки майна банкрута відповідають чинному законодавству, а скаржником не подано належних доказів на підтвердження заниження вартості майна при оцінці та її невідповідності реальній ринковій вартості майна.

Інші учасники провадження у справі наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи. Представником скаржника у судовому засіданні оголошено усне клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку із недостатністю часу для підготовки до судового засідання.

Беручи до уваги, що підстави наведені представником скаржника в обґрунтування відкладення розгляду справи не є належними згідно ст. 77 ГПК України, неявка представників інших учасників провадження у справі не перешкоджає перегляду справи по суті, копії матеріалів справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, а апеляційний суд обмежений п'ятнадцятиденним строком на розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за необхідне клопотання представника скаржника про відкладення розгляду скарги відхилити та розглянути справу по суті у відсутності представників інших учасників провадження у справі, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, дослідивши копії матеріалів справи, заслухавши пояснення представника скаржника, ініціюючого кредитора та ліквідатора, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 28.10.2009р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металу та послуг" порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс".

Ухвалою господарського суду від 28.10.2010р. визначено вимоги ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Світ металу та послуг" до відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" в сумі 14017955,61 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Куманецького О.М.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2011 року припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Куманецького О.М. та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Панаріна М.М.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2011 року визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 20292852,20грн.

Ухвалою суду від 15.06.2011 року введено процедуру санації боржника на строк до 15.06.2012 року, призначено керуючим санацією Макарова С.М.

07.02.2012 року господарським судом припинено повноваження керуючого санацією ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" Макарова С.М. та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Муху М.В.

Постановою господарського суду Кіровоградської областівід 10.12.2012 року визнано відкрите акціонерне товариство "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс", призначено ліквідатором банкрута - відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" арбітражного керуючого Муху М.В.

Даною постановою господарський суд, також зобов'язав ліквідатора, арбітражного керуючого Муху М.В. здійснити в установленому Законом про банкрутство порядку опублікування в офіційних друкованих органах відомостей про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс", відкриття ліквідаційної процедури і докази публікації подати господарському суду до 10.01.2013 року; до 10.02.2013 року подати господарському суду погоджене з комітетом кредиторів банкрута клопотання про призначення членів ліквідаційної комісії банкрута; до 10.02.2013 року та 10.06.2013 року подати господарському суду відомості (інформацію) про виконану роботу по проведенню ліквідаційної процедури; не пізніше 10.12.2013 року подати господарському суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, що відповідають вимогам ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; подати господарському суду для затвердження звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого, затверджений рішенням комітету кредиторів (до звіту додати копію протоколу засідання комітету кредиторів).

25.04.2013 року на адресу господарського суду надійшла скарга кредитора - публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на дії арбітражного керуючого (ліквідатора), відповідно до змісту якої скаржник просив господарський суд зобов'язати ліквідатора включити ПАТ "Автокразбанк" до складу ліквідаційної комісії ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс"; провести інвентаризацію майна, що є предметом застави за договором про заставу № 23/1 від 22.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та вжити заходи по забезпеченню його збереження; включити до ліквідаційної маси загальний перелік обладнання, переданого в заставу ПАТ "АКБ Банк" на підставі договору про заставу №23/1 від 22.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_8, провести оцінку заставного майна ПАТ "АКБ Банк", повідомити банк про результати зазначеної оцінки та про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалою від 26.04.2013 року господарський суд призначив вказану скаргу до розгляду в судовому засіданні з витребування доказів, необхідних для її розгляду.

Крім того, публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" 27.06.2013 року подано до господарського суду доповнення вих. № 35-6/172-02 від 21.06.2013 року до скарги на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) в якому скаржник окрім того просив суд повідомити ПАТ "АКБ Банк" відомості про реалізоване майно, що передано в заставу за договором застави майна № 32/1 від 22.08.2008 року, а саме: перелік майна, що було передано на реалізацію; початкову суму реалізації та за яку суму було реалізовано майно; спосіб реалізації та надати документи на підтвердження даних фактів.

12.08.2013 року публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" подано до суду заяву вих. № 35-6/220-03 від 08.08.2013 року про уточнення вимог скарги на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) наступного змісту:

- визнати дії арбітражного керуючого - ліквідатора ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" Мухи М.В. з продажу майна банкрута, що предметом договору застави майна №23/1 від 22.08.2008, такими, що порушують вимоги абз. 2 п.4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013), ч.ч. 5,6 ст. 3-1, ст. 26, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013);

- зобов'язати арбітражного керуючого - ліквідатора ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" Муху М.В. перерахувати на рахунок ПАТ "АКБ Банк" (п/р 37392002010001 а ПАТ "АКБ Банк", м. Кременчук, МФО 331110, Свідоцтво платника ПДВ №100283107, ІПН 200463216036) кошти, отримані від продажу майна банкрута, що перебувало в заставі ПАТ "АКБ Банк", протягом трьох банківських днів після набрання ухвали суду законної сили.

Крім того, до суду 06.09.2013 року публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" подано заяву вих. № 35-6/248-03 від 05.09.2013 року про уточнення вимог скарги на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) в якій скаржник просить господарський суд визнати дії арбітражного керуючого - ліквідатора ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" Мухи М.В. з продажу майна банкрута, що предметом договору застави майна №23/1 від 22.08.2008, такими, що порушують вимоги ч.ч. 5, 6 ст. 3-1, ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". До поданої заяви скаржником додано звіт про оцінку збитків, заподіяних майну, що передано в забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" перед ПАТ "АКБ Банк" за договором про кредитну лінію № 23 від 22.08.2008 року на суму 818232грн.

Також, на адресу господарського суду 06.09.2013 року надійшло клопотання вих. № 35-6/248/02 від 05.09.2013 року публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" про призначення судової експертизи у справі № 11/75, проведення якої доручити Кіровоградському відділенню Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Мінюсту України, на розгляд якого поставити ряд питань:

1) Яка ринкова вартість обладнання у кількості сорока семи одиниць, що перебувало у заставі ПАТ "АКБ Банк", та щодо якого підготовлено висновок суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9, станом на момент прийняття експертного висновку 11.12.2012?

2) Чи об'єктивна (достовірна) оцінка обладнання у кількості сорока семи одиниць, що перебувало у заставі ПАТ "АКБ Банк", вартість якого визначена в звіті про оцінку майна підготовленого СОД ФОП ОСОБА_9 станом на 11.12.2012?

3) Чи об'єктивна (достовірна) оцінка обладнання у кількості двадцяти чотирьох одиниць, що перебувало у заставі ПАТ "АКБ Банк", вартість якого визначена в звіті про оцінку майна підготовленого СОД ФОП ОСОБА_10 станом на 26.04.2012?

4) Чи відповідає ринковій вартості вартість кожної одиниці обладнання, загальна кількість якого становить сорок сім одиниць, що перебувало у заставі ПАТ "АКБ Банк", визначена суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 від 11.12.2012? У випадку розбіжностей вартості майна вказати причину.

5) Чи відповідає висновок про вартість заставного майна, підготовлений на замовлення ліквідатора, суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 від 11.12.2012 вимогам змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення, встановленим положенням (національними стандартами) оцінки майна? Чи маж він значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, а тому може бути використаний.

Крім того, 12.09.2013 року публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" подано до суду заяву про уточнення вимог скарги, відповідно до якої скаржник просить суд прийняти дані доповнення до заяви про уточнення вимог скарги на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) вих. №35-6/248-03 від 08.09.2013року; визнати дії арбітражного керуючого - ліквідатора ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" Мухи Максима Вікторовича з продажу майна банкрута, що є предметом договору застави майна №23/1 від 22.08.2008, такими, що порушують вимоги ч.5, ч.6 ст.3-1, ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; зобов'язати Державний Департамент з питань банкрутства Міністерства юстиції України в межах його компетенції провести перевірку діяльності арбітражного керуючого Мухи Максима Вікторовича (ліцензія серії НОМЕР_1 від 18.05.2009 року) при здійсненні ним обов'язків ліквідатора у справі № 11/75 про банкрутство ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс", з метою вирішення питання щодо наявності (відсутності) підстав для анулювання ліцензії арбітражного керуючого Мухи М.В. у зв'язку з допущеними ним порушеннями чинного законодавства.

Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" 12.09.2013 року також подано до господарського суду клопотання про призначення по справі рецензування звіту про оцінку майна.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2013р. у справі № 11/75 відмовлено у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (з уточненнями) на дії ліквідатора арбітражного керуючого Мухи М.В. та у задоволенні клопотань публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" про призначення судової експертизи та про рецензування звіту про оцінку майна.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 12.09.2013 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.11р. №4212-VI, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у даній справі порушено 28.10.2009р., постанова про визнання боржника банкрутом прийнята 10.12.2012р., продаж майна банкрута в ліквідаційній процедурі відбувся 17.01.2013р., тобто до набрання чинності зазначеним Законом.

Таким чином, під час розгляду даної справи мають застосовуватися положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 01.07.1992р. № 2344-ХІІ (в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV із змінами та доповненнями).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі - Закон), в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.ст. 23-25 Закону, ліквідатор зобов'язаний здійснювати передбачені Законом заходи по ліквідації підприємства- боржника з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, норми ч. 5 ст. 85 ГПК, на які посилається скаржник в апеляційні скарзі, регулюють порядок набрання законної сили рішенням суду в позовному провадженні, а у провадженні справ про банкрутство порядок набрання законної сили постановою суду про визнання боржника банкрутом та час з якого ліквідатор розпочинає виконувати свої повноваження встановлюється ст.ст. 23-25 Закону.

Постанова про визнання ВАТ «ОФ «Віра-Сервіс» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури була прийнята судом 10.12.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що заходи щодо оцінки наявного у банкрута майна та організації його продажу ліквідатор почав здійснювати з 11.12.2012р., тобто після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та свого призначення

За наведених обставин доводи скаржника щодо того, що ліквідатор розпочав виконання своїх повноважень до набрання чинності постановою суду від 10.12.2012р. про відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з її оскарженням в апеляційному порядку є безпідставними, а судом першої інстанції при розгляді скарги з'ясовані дані обставини, їм дана належна правова оцінка та зроблено правильний висновок щодо відсутності з боку ліквідатора порушень законодавства щодо початку здійснення ліквідаційних заходів.

Виходячи з дати порушення провадження у справі, прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та часу продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі необґрунтованими є і доводи скаржника щодо порушення ліквідатором п.2 ч.4 ст.42 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.11р. №4212-VI, який передбачає продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду, оскільки скаржник посилається на норму Закону про банкрутство в редакції, що діє з 19.01.2013 року та вірно не застосовувалась господарським судом при розгляді даної справи. В редакції ж Закону, яка діяла до 19.01.2013 року, норма, яка б зобов'язувала ліквідатора здійснювати реалізацію заставного майна виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду, відсутня.

Місцевим господарським судом, також обґрунтовано відхилені твердження скаржника щодо порушення ліквідатором вимог Закону про банкрутство тим, що ліквідатором не звітує перед заставним кредитором, оскільки Закон про банкрутство не передбачає обов'язку ліквідатора звітувати перед кредиторами, які не входять до складу комітету кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що на засіданні комітету кредиторів 25.12.2012 року, було вирішено не створювати ліквідаційну комісію банкрута. Створення ліквідаційної комісії, відповідно до приписів Закону про банкрутство, не є обов'язковим, так як Закон передбачає можливість виконання ліквідатором одноособово функцій ліквідаційної комісії. Відтак відхилення вимог скаржника про включення його до ліквідаційної комісії не суперечить положенням Закону.

Спростовуються матеріалами справи і доводи скаржника щодо порушення ліквідатором вимог ст. 30 Закону в частині визначення порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання без попереднього погодження з комітетом кредиторів.

Так, частиною 2 ст. 30 Закону передбачено погодження ліквідатором порядку продажу майна, складу, умов та строків придбання майна з комітетом кредиторів.

Як свідчать матеріали справи, порядок продажу майна, склад, умови та строки його придбання в т.ч. заставного майна були погодженні комітетом кредиторів на засіданні, яке відбулось 25.12.2012р., про що зазначено у протоколі, копія якого додана до матеріалів справи. Саме на підставі зазначеного рішення відбувалися дії щодо подальшої реалізації майна банкрута.Так, зокрема аукціон з продажу майна банкрута відбувся на підставі оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" від 05.01.2013 року, а не оголошення опублікованого у обласній щотижневій рекламно-інформаційній газеті "Лідер" 14.12.2012 року, як зазначає скаржник.

Відповідно комітету кредиторів була доведена інформація щодо продажу заставного майна банкрута. Про час, місце та умови продажу заставного майна ліквідатором окремим листом, також було повідомлено заставного кредитора (а.с. 143-144 т. 2).

З огляду на матеріали справи, не знаходять свого підтвердження і доводи скаржника щодо не виконання ліквідатором належним чином обов'язків, передбачених ст.ст. 3-1, 25 Закону, а саме: не вжиття заходів по забезпеченню збереження майна банкрута; не проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута згідно з законодавством; не виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута (уникає спілкування з кредитором ПАТ "АКБ Банк", перешкоджає перевірці заставного майна); не формування ліквідаційної маси; не проведення заходів щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів першої черги.

Так, ліквідатором арбітражним керуючим Мухою М.В. 13.08.2013 року були подані до господарського суду документи про оцінку заставного майна банкрута, копія зведеного акту інвентаризації майна (основних засобів) банкрута; копія інвентаризаційного опису основних засобів, що знаходяться в заставі; пакет документів щодо підготовки до реалізації та реалізації на аукціоні заставного майна ПАТ "Автокразбанк".

Дослідивши вищенаведені докази місцевий господарський суд встановив вжиття ліквідатором заходів щодо формування ліквідаційної маси та щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів першої черги, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги скаржника в частині зобов'язання ліквідатора включити ПАТ "Автокразбанк" до складу ліквідаційної комісії банкрута, провести інвентаризацію майна, що є предметом застави за договором про заставу №23/1 від 22.08.2008 та вжити заходи по забезпеченню його збереження, включити до ліквідаційної маси загальний перелік обладнання, переданого в заставу ПАТ "АКБ Банк" на підставі договору про заставу №23/1 від 22.08.2008, провести оцінку заставного майна ПАТ "АКБ Банк", повідомити банк про результати зазначеної оцінки та про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься протокол засідання комітету кредиторів банкрута від 10.07.2013 року, з якого вбачається, що комітетом кредиторів позитивно оцінено проведену ліквідатором роботу.

Відхиляються апеляційним судом і доводи скаржника щодо порушення ліквідатором вимог ч.2 ст.15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), в частині невідповідності строку опублікування оголошення про проведення торгів вимогам вищезазначеного Закону.

Так, відповідно до п.4 ст. 3-1 Закону, арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим законом чи угодою з кредиторами.

Організація та проведення продажу майна підприємства-банкрута здійснювалось спеціалізованою організацією ПП «Експертне агентство» на підставі договору № 41/12 від 14.12.2012р.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 30 Закону, ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Як вже вище зазначалось зазначений обов'язок ліквідатором було виконано. На засіданні комітету кредиторів, яке відбулось 25.12.2012р., було прийняте рішення, що відповідно до приписів Закону майно банкрута має реалізовуватися виключно на конкурентних засадах, а саме на відкритих торгах або на аукціоні.

Частиною 3 ст. 30 Закону передбачено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно з ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється за наявності не менш як двох покупців.

Відповідно до частини 2 ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації.

Опублікування оголошення про продаж майна підприємства-банкрута було здійснено 14 грудня 2012 року у газеті «Лідер» № 75. Зазначене оголошення містило інформацію про об'єкт продажу та час і місце проведення торгів, як це і передбачено ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію). В зазначеному оголошенні була визначена дата проведення торгів - 03.01,2013р. Публікацію оголошення про продаж майна було здійснено за 20 днів до дати проведення торгів. У зв'язку з відсутністю потенційних покупців торги не відбулись і 05 січня 2013 року було здійснено повторну публікацію про проведення торгів.

Торги відбулись 17 січня 2013 року, а первинна публікація оголошення про продаж майна була здійснена 14 грудня 2012 року, тобто більш ніж за 20 днів до проведення торгів. Отже, як вбачається з оголошень, копії яких було надано ліквідатором до матеріалів справи, вимоги Закону щодо опублікування оголошення про продаж майна банкрута дотримано.

Обставини ж щодо публікації первісного оголошення до погодження з комітетом кредиторів порядку продажу майна, складу, умов та строків його придбання в даному випадку не впливають оцінку дій ліквідатора в контексті вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки останнім забезпечено належним чином оповіщення потенційних покупців про продаж майна банкрута, що віднесено до його обов'язку в силу ч. 2 ст. 30 Закону.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно із законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом. Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

З матеріалів справи не вбачається звернення інших покупців з вимогами про припинення аукціону (конкурсу) або визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні (конкурсі). Не заявлялося таких вимог і скаржником, отже у господарського суду були відсутні підстави для визнання незаконними дій ліквідатора внаслідок недотримання терміну публікації оголошення про продаж майна банкрута з публічних торгів.

Місцевим господарським судом, також надана правильна оцінка обставинам наведеним скаржником щодо неправомірних дій ліквідатора по прийняттю звіту про оцінку майна, проведеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_11 станом на 11.12.2012 року. Так, скаржник вказує про невідповідність даних у висновку про вартість заставного майна, підготовленого на замовлення ліквідатора ФОП ОСОБА_11 реальній ринковій вартості майна, обґрунтовуючи свої доводи порівнянням його із певним звітом про оцінку збитків, спричинених пошкодженням майна, виконаним на замовлення кредитора у квітні 2012 року СОД ОСОБА_10, однак у скарзі та уточненнях до неї, скаржником не було конкретизовано, з посиланням на норми чинного законодавства, які саме норми закону порушив ліквідатор, в чому полягає неправомірність його дій та їх вплив на загальний результат оцінки.

Окрім цього, звіт про оцінку збитків, заподіяних майну, що передане в забезпечення виконання зобов'язань банкрута, не є належним обґрунтуванням невідповідності звіту про оцінку майна, проведеного на замовлення ліквідатора, нормативно-правовим актам з оцінки майна, виходячи з завдань оцінки та обсягу майна, що оцінювалося.

Відповідно до змісту ч.3 ст.4 та ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, скаржником не доведено господарському суду належними доказами невідповідності звіту про оцінку майна нормативно-правовим актам з оцінки та необхідності проведення судової експертизи у даній справі про банкрутство.

В силу приписів ст.24 Закону, до компетенції суду не входить призначення оцінки майна банкрута та його рецензування. Цей обов'язок, згідно ст.ст. 25, 29 Закону покладено на ліквідатора банкрута. Скаржник же не надав господарському суду доказів звернення до ліквідатора банкрута з метою здійснення рецензування оцінки заставного майна.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Апеляційний суд, також враховує, що питання призначення у справі судової експертизи та проведення рецензування звіту про оцінку майна поставлене скаржником після продажу майна банкрута у січні 2013 року, а скаржник не висував вимоги щодо визнання недійсними угод про продаж майна банкрута на аукціоні. Звіт же про оцінку прийнятий ліквідатором та був предметом розгляду комітету кредиторів та узгоджений на засіданні такого комітету, яке відбулось 25.12.2012р.

До того-ж, як вбачається з матеріалів справи, на даний час ліквідатор за погодженням комітету кредиторів вже фактично завершив ліквідацію банкрута, здійснивши розрахунки з кредиторами, зокрема і з скаржником, у повному обсязі в порядку, передбаченим Законом.

За наведених обставин, місцевим господарським судом було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань скаржника про призначення судової експертизи та про рецензування звіту про оцінку майна банкрута.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність у діях ліквідатора порушень вимог ст.ст. 3-1, 26, 25, 30, 31 Закону, які призвели до порушення прав та інтересів боржника або кредиторів та є достатньою підставою для задоволення скарги на дії ліквідатора.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржувана ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2013р. відсутні.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 573,50 грн. за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.49, ст.99 ГПК України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2013р. у справі № 11/75 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2013р. у справі № 11/75 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.11.2013 року.