Рішення № 35176649, 12.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/16138/2012

Провадження № 22ц/779/2372/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом КС «Християнська злагода» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

18.10.2012 року КС «Християнська злагода» звернулась з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань по договору кредиту №38/07, укладеного між сторонами 21.08.2007 року на суму 3000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 60% річних, утворилася заборгованість у розмірі 25706,51 грн., в тому числі 3000 грн. заборгованості по кредиту, 10196,86 грн. заборгованості за відсотками, 2093,74 грн. інфляційних збитків, 665,91 грн. - 3% річних від простроченої суми та 9750,00 грн. додаткових відсотків за прострочення сплати відсотків.

Оскільки ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання по договору кредиту, просили стягнути вищевказану заборгованість в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка згідно договору поруки №38/07 від 21.08.2007 року є поручителем позичальника ОСОБА_2

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2013 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь КС «Християнська злагода» 25706,51 заборгованості за договором кредиту, та в дохід держави 257,07 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Судом не було враховано того, що у виданому їй позивачем примірнику договору кредиту відсутній графік погашення кредиту та зазначено про визначення кредиту як споживчого. Однак, до позовної заяви долучено примірник договору, який є відмінним від її примірника, зокрема і щодо визначення цільового призначення кредиту. Зокрема зазначено цільове призначення кредиту як кредиту на соціальні потреби.

Апелянт вказала, що на виконання вимог кредитного договору вона справно виконувала взяті на себе зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, однак у 2009 році проти посадових осіб кредитної спілки «Християнська злагода» було порушено ряд кримінальних справ, що призвело до закриття офісу та арешту рахунків спілки, що в свою чергу унеможливило продовження погашення кредиту.

Не враховано судом і того, що позивачем невірно проведено розрахунок заборгованості, оскільки не враховано наступні квитанції по оплаті кредиту: від 28.12.2007 року - 90 грн., від 15.01.2008 року - 40 грн., 30.01.2008 року - 190 грн., 15.01.2008 року - 30 грн., 20.06.2008 року - 5,20 грн. та від 01.09.2008 року - 35 грн., а всього на загальну суму 390 грн.

Крім того, апелянт вважає, що за відсутності поданої в установленому законом порядку попередньої вимоги до поручителя суд безпідставно стягнув заборгованість за договором кредиту з поручителя ОСОБА_3, не врахувавши положень ст. 559 ЦК про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя.

ОСОБА_2 також вказує на те, що суд не врахував того, що позивач звернувся з вимогою про повернення кредиту з пропуском позовної давності, а відповідно до вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, і позовна давність застосовується незалежно від наявності заяви про застосування останньої.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представники КС «Християнська злагода» апеляційну скаргу не визнали.

ОСОБА_3 просила задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2007 року між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №38/07 на суму 3000.00 грн. зі сплатою 60% річних за користування коштами та кінцевим терміном погашення 21.08.2008 року.

Того ж дня між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким остання зобов'язалась відповідати перед кредитором за зобов'язаннями ОСОБА_2 по договору кредиту №38/07.

Встановлено, що ОСОБА_2 не виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 24.07.2013 року утворилась заборгованість на суму 25706,51 грн., в тому числі 3000 грн. заборгованості по кредиту, 10196,86 грн. заборгованості за відсотками, 2093,74 грн. інфляційних збитків, 665,91 грн. - 3% річних від простроченої суми та 9750,00 грн. - додаткові відсотки за прострочення сплати відсотків.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_2 у скарзі на те, що в 2009 році проти посадових осіб кредитної спілки «Християнська злагода» було порушено ряд кримінальних справ, що призвело до закриття офісу, арешту рахунків спілки, що в свою чергу унеможливило продовження погашення кредиту не заслуговують на увагу, оскільки порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача не припинило діяльність кредитної спілки. З цього приводу апелянтом не представлено жодних доказів.

Натомість апелянт не заперечила, що представники кредитної спілки «Християнська злагода» неодноразово звертались до неї щодо необхідності погашення заборгованості за кредитом.

Долучені ОСОБА_2 до апеляційної скарги квитанції про погашення кредиту не можуть бути прийняті до уваги, оскільки кошти за цими квитанціями були перераховані на розрахунковий рахунок відмінний від рахунку, визначеного договором кредиту, тобто на інший рахунок.

Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення заборгованості за договором кредиту з поручителя ОСОБА_3 судом не було враховано положень ч.4 ст.559 ЦК України щодо припинення поруки.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.7.1 договору поруки, укладеного між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_3, договір поруки діє до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.(а.с.10).

У п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано роз'яснення про те, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, за відсутності у договорі поруки умови щодо строку його дії КС «Християнська злагода» вправі була пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Встановлено, що строк виконання основного зобов'язання за договором кредиту 21.08.2008 року, а позивач надіслав поручителю ОСОБА_3 претензію з вимогою погасити заборгованість за договором кредиту лише 26.10.2009 року (а.с.61), а з позовом до суду звернувся 18.10.2012 року, тобто після закінчення шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині задоволення позову КС «Християнська злагода» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2013 року в частині стягнення заборгованості за договором кредиту та судових витрат з ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк