Рішення № 35174625, 14.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 21/016-12/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: Новікова В. Д. (довіреність б/н від 13.08.2013 р.);

від відповідача-2: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП Стріла", смт Макарів

про перегляд рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. за нововиявленими обставинами

у справі № 21/016-12/19

за позовом Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна", м. Київ

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП Стріла", смт Макарів;

2) Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта", м. Київ;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення 91 064, 93 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.05.2013 р. до канцелярії суду від відповідача-1 надійшла заява б/н від 21.05.2013 р. про перегляд рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 за нововиявленими обставинами, у якій він просить суд прийняти заяву до розгляду, задовольнити її та скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 в частині позовних вимог ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" до ТОВ „АТП Стріла" і прийняти нове рішення, яким відмовити ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" у задоволенні позовних вимог до ТОВ „АТП Стріла", у зв'язку із тим, що власником транспортного засобу - автомобіля „Mercedes Benz 312D", реєстраційний номер НОМЕР_1, є фізічна особа ОСОБА_4, а відповідач-1 ніколи не був зареєстрований як власник вказаного автомобіля і третя особа - ОСОБА_3 здійснював володіння та управління автомобілем „Mercedes Benz 312D", реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі довіреності, виданої йому власником вказаного транспортного засобу ОСОБА_4

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України зазначену заяву у справі № 21/016-12/19 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2013 р. (суддя Бацуца В. М.) прийнято до розгляду заяву відповідача-1 - ТОВ „АТП Стріла" про перегляд рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. за нововиявленими обставинами у справі № 21/016-12/19 за позовом ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" до ТОВ „АТП Стріла", ВАТ Національної страхової компанії „Оранта" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - ОСОБА_3 про стягнення 91 064, 93 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.06.2013 р. Також, даною ухвалою суду витребувано у Відділу реєстраційно-екзаменоційної роботи ДАЇ з обслуговування Бородянського та Макарівського районів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області додаткові відомості та докази.

17.06.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення б/н від 12.06.2013 р. на заяву про перегляд рішення господарського суду Київської області за нововиявленими обставинами, у якій він просить суд відмовити заявнику у задоволенні заяви та залишити рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. без змін та розглянути заяву без участі його повноважного представника.

19.06.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.07.2013 р. Також, даною ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 додаткові відомості та докази.

19.06.2013 р. до канцелярії суду від Відділу реєстраційно-екзаменоційної роботи ДАЇ з обслуговування Бородянського та Макарівського районів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області на відповідний запит суду надійшов лист № 124 від 13.06.2013 р. із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

03.07.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.07.2013 р.

08.07.2013 р. до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення № 06-01/544 від 02.07.2013 р., у яких він просить суд розгляд справи проводити без участі його представника.

17.07.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.07.2013 р. Також, даною ухвалою суду повторно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 додаткові відомості та докази.

31.07.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.08.2013 р.

07.08.2013 р. до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 07.08.2013 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

14.08.2013 р. у судовому засіданні представник відповідача-1 надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо обґрунтування своєї заяви, вимоги заяви підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в заяві.

Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява відповідача-1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.03.2012 р. (суддя Ярема В. А.) у справі № 21/016-12 за позовом ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" до ТОВ „АТП Стріла", ВАТ Національної страхової компанії „Оранта" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - ОСОБА_3 про стягнення 91 064, 93 грн. відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 26.03.2012 р. у справі № 21/016-12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2012 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 26.03.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 р. у справі № 21/016-12, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу 21/016-12 передано для розгляду судді Карпечкіну Т. П.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. (суддя Карпечкін Т. П.) у справі № 21/016-12/19 за позовом ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" до ТОВ „АТП Стріла", ВАТ Національної страхової компанії „Оранта" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - ОСОБА_3 про стягнення 91 064, 93 грн. позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з ТОВ „АТП Стріла" на користь ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" 41 574, 93 грн. компенсації страхового відшкодування, 831, 50 грн. витрат по сплаті судового збору, а також присуджено до стягнення з ВАТ Національної страхової компанії „Оранта" на користь ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" 49 490, 00 грн. компенсації страхового відшкодування, 989, 80 грн. витрат по сплаті судового збору

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2013 р. рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. у справі № 21/016-12/19 залишено без змін.

Рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 набрало законної сили 30.01.2013 р. відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи позов ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" до ТОВ „АТП Стріла", ВАТ Національної страхової компанії „Оранта" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - ОСОБА_3 про стягнення 91 064, 93 грн. в обґрунтування рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 судом покладено ті факти, що шкоду транспортному засобу - автомобілю „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Клінгспор" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, було завдано внаслідок дтп з вини фізичної особи ОСОБА_3, під керуванням якого перебував транспортний засіб - автомобіль „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ТОВ „АТП Стріла", що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду як власник вказаного транспортного засобу - автомобіля „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого також станом на момент скоєння дтп була застрахована згідно полісу № АА/2980394 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТОВ „АТП Стріла" і ВАТ Національною страховою компанією „Оранта".

Згідно ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Пунктом 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" передбачено, що статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Згідно п. 2 цієї ж постанови до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідно до п. 3 цієї ж постанови виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Пунктом 5 цієї ж постанови передбачено, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

У процесі розгляду справи за заявою відповідача-1 про перегляд рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 за нововиявленими обставинами судом встановлено, що на момент скоєння дтп транспортний засіб - автомобіль „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, належав на праві власності фізичній особі ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, листом № 124 від 13.06.2013 р. із доданими до нього документами Відділу реєстраційно-екзаменоційної роботи ДАЇ з обслуговування Бородянського та Макарівського районів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, наявними у матеріалах справи, а винна фізична особа у завданні шкоди внаслідок дтп транспортному засобу - автомобілю „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Клінгспор" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, - ОСОБА_3 володів та користувався і здійснював керування транспортним засобом - автомобілем „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, на самостійних законних підставах, а саме на підставі довіреності від 18.08.2010 р., виданої від ОСОБА_4 на ОСОБА_3, наявною у матеріалах справи, і вказані обставини є істотними для вирішення спору у даній справі, існували на час її розгляду і не були відомі заявникові - відповідачу-1 на час розгляду справи, а тому є нововиявленими, і відповідно суд дійшов висновку, що вказані обставини є підставою для перегляду та часткового скасування рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 як за нововиявленими обставинами із прийняттям в цій частині нового рішення у даній справі.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, за наслідками перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами суд -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2011 р. о 11 годині 40 хвилин по вул. Миру в с. Дмитрівка в напрямку до центра села на перехресті вул. Лісна Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Клінгспор" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, та транспортного засобу - автомобіля „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_4 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності ТОВ „Клінгспор" на транспортний засіб - автомобіль „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи ОСОБА_4 на транспортний засіб - автомобіль „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, листом № 124 від 13.06.2013 р. із доданими до нього документами Відділу реєстраційно-екзаменоційної роботи ДАЇ з обслуговування Бородянського та Макарівського районів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, наявними у матеріалах справи, і на момент скоєння дтп транспортний засіб - автомобіль „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_4 був під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, що володів та користувався і здійснював керування вказаним транспортним засобом на самостійних законних підставах, а саме на підставі чинної довіреності від 18.08.2010 р., виданої від ОСОБА_4 на ОСОБА_3, та нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованої в реєстрі за № 1447.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що проведення Відділом реєстраційно-екзаменоційної роботи ДАЇ з обслуговування Бородянського та Макарівського районів при УДАІ ГУ МВС України в Київській області тимчасової реєстрації та видача за її наслідками тимчасового реєстраційного талону на ТОВ „АТП Стріла" щодо транспортного засобу - автомобіля „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав та належить фізичній особі ОСОБА_4 не призводить до зміни її власника та до набуття права власності на такий транспортний засіб.

Крім того, вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди ТОВ „Клінгспор" внаслідок скоєння дтп підтверджуються постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.08.2011 р. у справі № 3-3106/2011 р. та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси ТОВ „Клінгспор", пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, були застраховані згідно полісу № 640520956.11 від 09.05.2011 р. страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, укладеного між власником вказаного транспортного засобу - ТОВ „Клінгспор" та ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна".

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 12.08.2011 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_3, склала 167 989, 85 грн., що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 19С/08/11 від 19.08.2011 р., проведеним і складеним ФОП ОСОБА_6, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі повідомлення про страхову подію від 29.08.2011 р., протоколу № 61 від 08.09.2011 р. засідання комісії з проведення конкурсу (тендера), страхового акту № 59811 від 13.09.2011 р. про конструктивну загибель, розпорядження № 59811 від 13.09.2011 р. на виплату по страховому випадку, позивачем було виплачено страхове відшкодування ТОВ „Клінгспор" у розмірі 91 064, 93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8441 від 20.09.2011 р. на суму 91 064, 93 грн., наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність фізичної особи ОСОБА_3 як володільця та користувача транспортного засобу - автомобіля „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована згідно полісу № АА/2980394 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.02.2011 р. (тип договору - страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах), укладеного між іншим користувачем ТОВ „АТП Стріла" і ВАТ Національною страховою компанією „Оранта". Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн., франшиза - 510, 00 грн. Строк дії даного договору становив з 18.02.2011 р. по 17.02.2012 р.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування" та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування".

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Пунктом 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у процесі розгляду справи, на момент скоєння дтп транспортний засіб - автомобіль „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_4 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, а останній вже з 07.07.2011 р. не перебував у трудових відносинах з ТОВ „АТП Стріла", що підтверджується наказом № 32-К від 07.07.2011 р., наявним у матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що ТОВ „АТП Стріла" у даному випадку не є особою, що зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану транспортному засобу - автомобілю „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Клінгспор" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, за регресною вимогою ПРАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" на підставі ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

Крім того, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, на момент скоєння дтп транспортний засіб - автомобіль „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_4 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, що володів та користувався і здійснював керування вказаним транспортним засобом на самостійних законних підставах, а саме на підставі чинної довіреності від 18.08.2010 р., виданої від ОСОБА_4 на ОСОБА_3, та нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованої в реєстрі за № 1447.

З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - автомобілю „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Клінгспор" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, було завдано з вини фізичної особи ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що у зв'язку із виплатою ТОВ „Клінгспор" страхового відшкодування у розмірі 91 064, 93 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого ТОВ „Клінгспор" страхового відшкодування у розмірі 91 064, 93 грн. до фізичної особи ОСОБА_3, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, перебував у його законному користуванні - на відповідній самостійній правовій підставі (чинна довіреність) і дтп сталася з його вини, а не до ТОВ „АТП Стріла", що в даному випадку не є відповідальною особою за заподіяну шкоду, оскільки у таких відносинах на момент скоєння дтп не виступало володільцем та користувачем і не здійснювало експлуатацію вищевказаного джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Країна" до АТ „Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 4 526, 80 грн.).

Отже, в даному випадку суд вважає, що майнова шкода, завдана транспортному засобу - автомобілю „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Клінгспор" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 12.08.2011 р. з вини фізичної особи ОСОБА_3 у відповідності до положень ст. ст. 3, 5, 6, 22, 28, 29, 32 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підлягає відшкодуванню в тому числі страховиком - відповідачем-2 в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані ТОВ „Клінгспор" збитки у розмірі 91 064, 93 грн., а саме за майнову шкоду його транспортному засобу - автомобілю „Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 12.08.2011 р. з вини фізичної особи ОСОБА_3, у даному випадку є відповідач-2 - ВАТ НСК „Оранта" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом № АА/2980394 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.02.2011 р. (тип договору - страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах), укладеним між іншим користувачем ТОВ „АТП Стріла" і ВАТ Національною страховою компанією „Оранта", на суму 49 490, 00 грн. (50 000, 00 грн. страхова сума - 510, 00 грн. франшиза), та третя особа - фізична особа ОСОБА_3 відповідно до положень ст. ст. 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ВАТ Національною страховою компанією „Оранта" як страховиком, а саме на суму 41 574, 93 грн. (91 064, 93 грн. - 49 490, 00 грн. + 510, 00 грн.), оскільки транспортний засіб - автомобіль „Mercedes Benz 312", реєстраційний номер НОМЕР_1, на відповідній правовій підставі був у його володінні та користуванні, і дтп сталася з його вини, а не відповідач-1 - ТОВ „АТП Стріла", оскільки останнє в даному випадку не є відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як у таких відносинах на момент скоєння дтп не виступало володільцем та користувачем і не здійснювало експлуатацію вищевказаного джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, нововиявлені обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а тому позовна вимога позивача до відповідача-1 про стягнення 41 574, 93 грн. компенсації страхового відшкодування є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, а позовна вимога позивача до відповідача-2 про стягнення 49 490, 00 грн. компенсації страхового відшкодування є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, і відповідно рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами підлягає частковому скасуванню із прийняттям в цій частині нового рішення у даній справі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за розгляд заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву б/н від 21.05.2013 р. відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП Стріла" про перегляд рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. за нововиявленими обставинами у справі № 21/016-12/19 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 скасувати частково в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП Стріла" на користь Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" 41 574, 93 грн. компенсації страхового відшкодування та 831, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Прийняти у справі № 21/016-12/19 нове рішення, яким позов задовольнити частково та відмовити у задоволенні позову в частині позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП Стріла" на користь Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" 41 574, 93 грн. компенсації страхового відшкодування.

4. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. у справі № 21/016-12/19 залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" (ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТП Стріла" (ідентифікаційний код 35170492) судові витрати 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп. судового збору за розгляд заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 жовтня 2013 р.