Ухвала суду № 35173924, 13.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/100/13-ц Головуючий у І інстанції Телепенько А.Д. Провадження № 22-ц/780/4831/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 26 13.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

07 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.

При секретарі: Антіпову Я.А.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року позивач ПАТ „Родовід Банк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним та ОСОБА_3 16 травня 2006 року було укладено кредитиний договір, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 1 500 000 доларів США, терміном по 17 травня 2007 року із встановленням процентної ставки у розмірі 15 % річних, яку в подальшому було змінено на - 15,5 %, та на 22 % шляхом підписання додаткових угод.

Згідно із п. 1.1 додаткової угоди № 3 від 11 вересня 2008 року до кредитного договору ПАТ „Родовід Банк" відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 5 456 200 грн. та 10 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ПАТ „Родовід Банк" та ОСОБА_2 16 травня 2006 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 434, відповідно умов до якого ОСОБА_2 передано в іпотеку належне йому на праві власності домоволодіння: житловий будинок з гаражем разом з огорожею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,050 га; земельна ділянка площею 0,0254 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором у позичальника виникла заборгованість у розмірі 14 006 245,23 грн.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 26 грудні 2005 року було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_5 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 10 000 000 грн., при цьому забезпеченням за даним договором позики було нерухоме майно передане ОСОБА_2 в іпотеку банку.

25 травня 2010 року Ленінським районним судом міста Севастополя у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, шляхом звернення стягнення на майно винесено рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 26 грудня 2005 року, шляхом звернення стягнення на житловий будинок з гаражем разом з огорожею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,050 га; земельну ділянку площею 0,0254 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, за ОСОБА_5 було визнано право власності на вищезазначене нерухоме майно. На підставі рішення за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на вказане майно.

28 липня 2011 року Апеляційним судом м. Севастополя рішення Ленінського районного суду від 25 травня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 26 грудня 2005 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

01 липня 2009 року було вчинено виконавчий напис, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 582, згідно якого за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню підлягали вимоги банку у розмірі 4 894 442,57 грн. та 282,76 доларів США.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору від 16 травня 2006 року, банк звернувся з позовом про стягнення з нього заборгованості до Дніпровського районного суду м. Києва, який 26 травня 2011 року виніс рішення про задоволення позову.

Рішенням Апеляційного суду Київської оласті від 21 грудня 2011 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року змінено, шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід банк» з 8 528 083 грн. 04 коп. до 6 658 768 грн. 75 коп.

З 13 липня 2011 року проводяться виконавчі дії щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3, але заборгованість не погашена.

Позивач просив, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з гаражем разом з огорожею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,050 га; земельну ділянку площею 0,0254 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2, для задоволення грошових вимог банку за кредитним договором від 16 травня 2006 року, в сумі 14 006 245,23 грн.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ „Родовід Банк" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ПАТ „Родовід Банк" подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. В Апеляційній скарзі посилався на те, що суд не отримавши відповіді на запит до Реєстраційної служби Броварського МРУЮ Київської області про надання інформації щодо власника нерухомості, неаргументовано відмовив йому в задоволенні стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на придмет іпотеки, чим завдав шкоди Банку.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Судом встановлено, що 16 травня 2006 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3було укладено кредитиний договір, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 15 00 000 доларів США, терміном по 17 травня 2007 року із встановленням процентної ставки у розмірі 15 % річних.

Згідно із п. 1.1 додаткової угоди № 3 від 11 вересня 2008 року до кредитного договору ПАТ „Родовід Банк" відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 5 456 200 грн. та 10 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ПАТ „Родовід Банк" та ОСОБА_2 16 травня 2006 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 434, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: житловий будинок з гаражем разом з огорожею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,050 га; земельну ділянку площею 0,0254 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 травня 2010 року задоволено зустрічний позов ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 26.12.2005 року, шляхом звернення стягнення на майно ОСОБА_7, а саме: житловий будинок з гаражем разом з огорожею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,050 га; земельну ділянку площею 0,0254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 зареєстрував право власності на іпотечне майно та отримав державні акти на: земельну ділянку площею 0,0502 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом (а.с. 36), земельну ділянку площею 0,0254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок за цією ж адресою, що підтверджується витягом № 26658702 про реєстрацію права власності від 09 липня 2010 року.

28 липня 2011 року Апеляційним судом м. Севастополя рішення Ленінського районного суду від 25 травня 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборговансоті за договором позики від 26 грудня 2005 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Згідно виконавчого напису від 01 липня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 582, за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок з гаражем та огорожею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,050 га, на земельну ділянку площею 0,0254 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню підлягали вимоги ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 4 894 442,57 грн. та 282,76 доларів США.

16 жовтня 2012 року Апеляційним судом Київської області винесено рішення, яким визнано виконавчий напис від 01 липня 2009 року зареєстрований в реєстрі за № 582, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, яким є житловий будинок та дві земельні ділянки в АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_2, на користь ПАТ «Родовід банк» таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язанна вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підпунктом 3.1.1. договору іпотеки від 16 травня 2006 року укладеного між банком та ОСОБА_2, передбачено, що при порушенні іпотекодавцем/позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 36 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України « Про іпотеку»).

Як видно з матеріалів справи право власності на майно, що передано в іпотеку зареєстровано за ОСОБА_5 до якого позивач позовних вимог не пред'являв.(а.с.23).

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ „Родовід Банк", оскільки позивачем не надано доказів того, що на момент звернення до суду із вказаним позовом, майно, на яке позивач просив звернути стягнення, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" - відхилити.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: