Постанова № 35167677, 29.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6070/13-a

категорія 8.2.1

29 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Енергія" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2013 р. № 000046222 та № 000047222,-

встановив:

У серпні 2013 року Приватне підприємство "Енергія" звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 липня 2013 року № 000046222, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 17 954, 00 грн. (за основним платежем - 11 976, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5988, 00 грн.) та № 000047222, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9525, 00 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податковий орган дійшов висновку про податкові порушення позивачем виключно на підставі акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.02.2012 року № 484/22-2/37144087, в якому зафіксовані правопорушення, допущені контрагентом позивача - ТОВ "Інсатбуд" та на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.06.2012 року № 575/2240/35828705, в якому зафіксовані правопорушення, допущені контрагентом позивача - ТОВ "Інвесттехінжиніринг". Зазначає, що податковий орган проводив невиїзну перевірку, під час якої первинні документи позивача не перевіряв, тому висновки відповідача є необґрунтованими і такими, що суперечать приписам податкового законодавства. В перевіреному періоді ТОВ "Інсатбуд" та ТОВ "Інвесттехінжиніринг" надавали позивачеві послуги по будівельних роботах. Первинні бухгалтерські документи, якими зафіксовані факти виконання послуг, відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а податкові накладні, видані позивачу вищевказаними контрагентами, відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх у повному обсязі.

Під час розгляду адміністративної справи первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби замінено на належного відповідача - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача просив справу розглянути в письмовому провадженні. Надав відповідну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі до суду не подав. 21 жовтня 2013 року на адресу суду подав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначенні статтею 79 ПК України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Приватне підприємство "Енергія" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 9603256 від 20.08.1997 року являється платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 27.06.2013 року по 01.07.2013 року посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Енергія" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інсатбуд" за червень 2011 року та з ТОВ "Інвесттехінжиніринг" за лютий-березень 2012 року, результати якої викладені в акті від 08.07.2013 року № 248/15-2/20425931.

Зазначеним актом зафіксовано порушення Приватним підприємством "Енергія" вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 11 976, 00 грн. та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 9525, 00 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ "Інвесттехінжиніринг").

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року № 000046222, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 17 954, 00 грн. (за основним платежем - 11 976, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5988, 00 грн.) та № 000047222, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9525, 00 грн.

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 25 березня 2011 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Інсатбуд" (який виступає як Виконавець) укладено договір № 250311, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати роботи по об'єктах ПП "Енергія". Замовник зобов'язується передати Виконавцю у встановленому порядку затверджений зведений кошторисний рахунок.

Пунктом 4 договору визначено, що вартість та витрати по виконанню робіт визначаються на договірній основі. Вартість робіт по даному договору не є кінцевою і підлягає зміні у випадку збільшення вартості матеріалів, пального, змін тарифів на перевезення або виконання додаткових послуг, не врахованих умовами договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, зо Замовник перераховує на рахунок Виконавця аванс у розмірі 50% від загальної вартості робіт. Вид розрахунків безготівковий, форма розрахунків платіжне доручення.

Здача робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного завершення робіт.

30 червня 2011 року між ПП "Енергія" та ТОВ "Інсатбуд" було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 55, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року № 2 форми № КБ-2в та складено довідку про вартість виконаних робіт форми № КБ-3.

На виконання умов договору ТОВ "Інсатбуд" виписало на користь ПП "Енергія" податкові накладні від 30.06.2011 року № 712 на загальну суму з ПДВ - 519, 00 грн. та № 713 на загальну суму з ПДВ - 1900, 00 грн.

На підтвердження оплати проведених ТОВ "Інсатбуд" робіт позивачем надано платіжні доручення.

4 січня 2012 року між ПП "Енергія" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Інвесттехінжиніринг" (який виступає як Виконавець) укладено договір № 040112, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за власний ризик виконувати роботи по об'єктах ПП "Енергія". Замовник зобов'язується передати Виконавцю у встановленому порядку затверджений зведений кошторисний рахунок.

Пунктом 4 договору визначено, що вартість та витрати по виконанню робіт визначаються на договірній основі. Вартість робіт по даному договору не є кінцевою і підлягає зміні у випадку збільшення вартості матеріалів, пального, змін тарифів на перевезення або виконання додаткових послуг, не врахованих умовами договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, зо Замовник перераховує на рахунок Виконавця аванс у розмірі 100% від загальної вартості робіт. Вид розрахунків безготівковий, форма розрахунків платіжне доручення.

Здача робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного завершення робіт.

31 січня 2012 року між ПП "Енергія" та ТОВ "Інвесттехінжиніринг" було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 12 від 31.01.2012 року, акт приймання виконаних монтажних робіт за липень 2012 року форми № КБ-2в, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року № 33 форми № КБ-2в та складено довідку про вартість виконаних монтажних робіт за липень 2012 року форми № КБ-3, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року форми № КБ-3.

На виконання умов договору ТОВ "Інвесттехінжиніринг" виписало на користь ПП "Енергія" податкові накладні від 29.02.2012 року № 115 на загальну суму з ПДВ - 74 110, 00 грн., № 113 на загальну суму з ПДВ - 7 140, 00 грн. та від 23.03.2012 року № 145 на загальну суму з ПДВ 25 000, 00 грн.

На підтвердження оплати проведених ТОВ "Інвесттехінжиніринг" робіт позивачем надано платіжні доручення.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладених договорів виконані між ПП "Енергія" та його контрагентами (ТОВ "Інвесттехінжиніринг", ТОВ "Інсатбуд"), що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП "Енергія" та його контрагентів - ТОВ "Інвесттехінжиніринг", ТОВ "Інсатбуд", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагентів не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 08.07.2013 року № 248/15-2/20425931, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Інсатбуд" ґрунтуються на підставі акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 06.02.2012 року № 484/22-2/37144087 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інсатбуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень, серпень 2011 року.

Отже, нереальність господарських операцій між ПП "Енергія" та ТОВ "Інсатбуд" податковий орган обумовлює неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагента позивача.

Однак неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість (свідоцтво № 100288888 НБ № 341823 від 17.06.2010 року ТОВ "Інсатбуд" та свідоцтво № 100133168 НБ № 468587 від 08.08.2008 року ТОВ "Інвеститехінжиніринг").

Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видами діяльності ТОВ "Інсатбуд" є: будівництво будівель, діяльність у сфері інжирінгу, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтаж металевих конструкцій, інші монтажні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами; ТОВ "Інвесттехінжиніринг" є: діяльність у сфері інжинірингу, технічні випробування та дослідження, збирання та знищення інших відходів, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості, авіаційні нерегулярні вантажні перевезення.

Позивачем надано ліцензії, видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, на право здійснення ТОВ "Інсатбуд", ТОВ "Інвесттехінжиніринг" господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Таким чином, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача.

Щодо посилань в акті перевірки податкового органу на той факт, що у контрагентів позивача відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення, директор ТОВ "Інвесттехінжиніринг" не має жодного відношення до здійснених господарських операцій з ПП "Енергія" слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для контрагента.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Також, у висновках довідки Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету" зазначається, що Закон не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Також, на підтвердження викладених в акті перевірки обставин щодо непричетності директора контрагента до його діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в акті перевірки.

У контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

Також слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ДПІ не надано відомостей щодо оскарження у судовому порядку зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документах контрагента позивача в порядку ст. 50 Закону України "Про нотаріат".

Оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена належним чином, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства мав підстави для відшкодування податку на додану вартість в повному обсязі.

Таким чином, зазначені обставини в акті перевірки не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що ПП "Енергія" правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Інсатбуд", ТОВ "Інвесттехінжиніринг", тому податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 липня 2013 року № 000046222, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 17 954, 00 грн. (за основним платежем - 11 976, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5988, 00 грн.) та № 000047222, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9525, 00 грн. суд визнає нечинними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись. Податковим кодексом України, ст.ст. 69-70, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Енергія" задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 липня 2013 року за № 000046222, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 17 964, 00 грн. та за № 000047222, яким підприємству зменшено розмірі від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 9 525, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа