Рішення № 35167005, 11.03.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/2-6661/2011

Провадження №22ц/779/583/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Девляшевського В.А.,Ковалюка Я.Ю.,

секретаря: Турів О.М.,

з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,

представника апелянта ОСОБА_3,

представника прокуратури Челій-Пушкар О.І.,

представника банку Бойчука М.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави - ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 6 грудня 2012 року, -

встановила:

В липні 2011 року заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави - ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Івано-Франківського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" звернувся в суд з позовом з вказаним позовом, який мотивував тим, що 14 серпня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №493, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 16000 грн. на 36 місяців, а позичальник зобов'язався повернути кредит до 14.08.2011 року та сплачувати проценти в розмірі 28 відсотків за його користування та інші платежі, а у випадку невиконання договірних зобов'язань сплатити пеню за порушення виконання зобов'язань в розмірі 20% від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення (п.5.2 договору). 14 серпня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідного до якого умов якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно з боржником за своєчасне та повне виконання ним зобов'язань за основним договором, а також за додатковими угодами до нього. Відповідач ОСОБА_2 неналежно виконував свої зобов'язання по кредитному договору, що призвело до виникнення заборгованості. Посилаючись на наведене та з урахуванням уточнених позовних вимог заступник прокурора просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь банку: прострочений борг - 15546,70 грн., прострочені проценти - 9965,67 грн., пеню - 47527,90 грн., а всього 73040,27 грн

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 6 грудня 2012 року позов заступника прокурора м.Івано-Франківська задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 61764,08 грн. заборгованості за кредитним договором №493 від 14.08.2008 року.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в солідарному порядку до Державного бюджету 617,64 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зіслався на те, що судом порушено норми матеріального права, не враховано тих обставин, що умови кредитного договору ним не виконувались з об'єктивних причин, що в нього погіршився стан здоров'я після перенесених двох інфарктів міокарда, що він є інвалідом 2-ої групи, крім пенсії по інвалідності немає інших доходів, постійно лікується амбулаторно та двічі на рік стаціонарно, значні кошти витрачає на ліки, його матеріальне становище є тяжким, просив зменшити розмір пені в межах розумного на підставі ст.551 ЦК України з врахуванням його тяжкого матеріального становища. Крім того, судом всупереч вимог Закону України "Про судовий збір" з нього - інваліда другої групи стягнуто судовий збір, від сплати якого він звільнений цим законом. Просив скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове, яким звільнити його від сплати пені та судового збору.

В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, пояснив, що суд першої інстанції залишив поза увагою вимогу ОСОБА_2 про зменшення пені, не застосував статтю 551 ЦК України, хоча для цього були підстави. Також представник апелянта зазначив, що суд, зіславшись на п.1 ч.2 ст.258 ЦК частково зменшив пеню з 47527,90грн. до 36351,71 грн., проте в мотивувальній частині рішення не зазначив періоду, за який така пеня судом стягнута та не навів будь-якого розрахунку звідки така сума взялася, тому в цій частині рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим. Також, вважає незаконним рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору, оскільки він, будучи інвалідом 2-ої групи від сплати судового збору звільнений законом «Про судовий збір». Просив апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір пені в межах розумного та звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Представник прокуратури м.Івано-Франківська просив апеляційну скаргу відхилити.

Представник ПАТ "Державний ощадний банк України" апеляційної скарги не визнав, пояснив, що суд першої інстанції задовольнив вимогу апелянта про застосування строку позовної давності та стягнув пеню в меншому розмірі, ніж просив банк, просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу підставною, обґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам ст.ст.213-214 ЦПК України, ухвалене з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що 14 серпня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №493, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 16000 грн. на строк до 14 серпня 2011 року зі сплатою 28% річних за користування кредитом .Згідно п.5.2 договору передбачено сплату позичальником пені в розмірі 20% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочки у випадку несвоєчасного виконання договірних зобов'язань.

14 серпня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 був укладений договір поруки.

Внаслідок несплати коштів, визначених умовами кредитного договору, станом на 11.07.2011 року утворилася заборгованість: кредитний залишок - 889 грн., прострочений борг - 14657,66 грн., нараховані проценти - 10498,05 грн., пеня - 24181,83 грн., які прокурор м.Івано-Франківська, заявивши позов в інтересах банку в липні 2011 року просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в солідарному порядку.

На час розгляду справи в суді 04.12.2012 року заявлені вимоги прокурор збільшив просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 15546,70 грн. простроченого боргу, 9965,67 грн. нарахованих процентів та 47527,90 грн. пені, згідно розрахунку банку, проведеного 4 жовтня 2012 року (а.с.74), а всього просив стягнути з відповідачів 73040,16 грн. в солідарному порядку.

Суд першої інстанції посилаючись на норми ст.ст.1048, 1049, 1050 ЦК України правомірно задовольнив вимоги прокурора, який подав позов в інтересах ПАТ "Державний ощадний банк України"про стягнення з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 15546,70 грн. та 9865,67 грн. прострочених процентів. Проте частково задовольнивши вимогу про стягнення пені та стягнувши пеню в межах спеціального річного строку позовної давності в розмірі 36351,71 грн. на підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, суд повинен був виходити з роз'яснень коментованої ст.266 ЦК України та привести розрахунок пені за останній рік невиконання боржником основного зобов'язання (з листопада 2010 по листопад 2011 року), оскільки пеня почала нараховуватися за невиконання основного зобов'язання з листопада 2008 року( див.розрахунок, наданий банком (а.с.74), що становить згідно поданого позивачем розрахунку за вказаний період (1121.70 грн.+1208.83 грн.+1252.79 грн.+1178.03 грн.+1351.84 грн.+1357.08 грн+1447.23 грн.+1454.08 грн.+1552.27 грн.+1623.34 грн.+1581.75 грн.+1631.87 грн.+1571.53 грн.=18352.34 грн. Оскільки розмір пені в межах спеціального строку позовної давності судом першої інстанції визначено неправильно, без приведення будь-якого розрахунку, що є порушенням вимог ст.215 ЦПК України щодо змісту рішення суду у грошових зобов'язаннях, рішення суду підлягає скасуванню.

Крім зазначеного процесуального порушення, суд у резолютивній частині рішення теж не привів розшифровки заборгованості відповідачів по кредиту, по сплаті відсотків за користування кредитом та пені, яка не є заборгованістю по кредиту, а є неустойкою(штрафом,пенею), яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним основного зобов'язання, тобто є різновидом цивільно-правової відповідальності боржника, а ухвалив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 61764,08 грн. заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та незаконного стягнення з нього судового збору, від сплати якого він звільнений як інвалід 2-ої групи згідно п.9 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин, слід застосувати дію ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір пені з урахуванням тяжкого стану здоров'я ОСОБА_2 як боржника за основним договором та його тяжкого матеріального становища, що підтверджується документально: випискою з історії хвороби стаціонарного хворого - ОСОБА_2 (а.с.40-41) про те, що він з 30.09.2011 року по 14.10.2011 року знаходився в Івано-Франківському обласному клінічному кардіодиспансері з причин загострення постінфарктного періоду після перенесеного повторного інфаркту міокарда 21.07.2010 року (попередній інфаркт переніс-у 2007 році), постійно лікується амбулаторно та двічі на рік стаціонарно, випискою з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2(а.с.104-105), з якої вбачається, що він з 12.12.2012 року по 03.01.2013 року знову лікувався в тому ж лікувальному закладі з приводу погіршення стану здоров'я після перенесених двох інфарктів міокарда. З ксерокопії пенсійного посвідчення ОСОБА_2(а.с.110) вбачається, що він отримує пенсію по інвалідності 2-ої групи від загального захворювання, з ксерокопії акту огляду МСЕК серії 10АА№296(а.с.39) вбачається, що ОСОБА_2 визнаний інвалідом 2-ої групи з 21.11.2011 року, черговий переогляд - листопад 2013 року, з оглянутої ксерокопії трудової книжки апелянта(а.с.38) вбачається, що він звільнений з роботи з 01.02.2011 року у зв'язку з виходом на пенсію.

З огляду на викладене, колегія суддів, керуючись ч.3 ст.551ЦК України та виходячи з принципів об'єктивності, реальності та справедливості приходить до висновку, що неустойку, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, в межах спеціального строку позовної давності, слід зменшити до 5000 грн.

За загальним правилом неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання та застосовується у разі його неналежного виконання боржником у вигляді штрафу, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання або пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Норма ст.266 ЦК України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових вимог(стягнення неустойки у вигляді штрафу(пені)та інших, які є похідними від основної вимоги спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.

Виходячи із зазначеної норми, з урахуванням норми п.1 ч.2 ст.258 ЦК України неустойка(штраф,пеня) підлягає стягненню межах 3-х річного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше як за один рік.

Неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Вирішуючи спір, колегія суддів керується роз'ясненнями п.27 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду Україниз розгляду цивільних і кримінальних справ від 30березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин", яким передбачено, що положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано за заявою відповідача щодо відсотків, які нараховуються як неустойка відповідно до умов договору за наявності істотних обставин, якими є: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Положення ст.616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які підлягають стягненню з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного боргу та відсотків за кредитним договором, який суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

На підставі п.1 ч.2 ст.258, ст.266, ч.3 ст.551, 616, 1048, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 6 грудня 2012 року про стягнення 61764 грн. 08 коп. заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за кредитним договором №493 від 14.08.2008 року та 617 грн. 64 коп. судового збору скасувати.

Постановити нове рішення. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6 в солідарному порядку в користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 15546 грн. 70 коп. простроченої заборгованості, 9865 грн. 67 коп. прострочених процентів, 5000 грн. пені по кредитному договору №493 від 14.08.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід Державного бюджету України 304 грн. 12 коп. судового збору.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

В.А.Девляшевський

Я.Ю.Ковалюк