Постанова № 35166103, 05.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р. Справа № 804/13264/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Самойленко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогою щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0002072202 від 06.06.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 233878 грн. 50 коп. (155919 грн. 00 коп. - основний платіж, 77959 грн. 50 коп. - штрафна санкція).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ безпідставно виходила із того, що продаж раніше придбаних акумуляторних батарей на експорт за ціною, нижче ціни придбання, не може вважатись операцією, здійсненою в межах господарської діяльності ТОВ «Промислові Енергетичні Системи», у зв'язку з чим податковий кредит, сформований при купівлі акумуляторних батарей, сформований неправомірно, тому що для визначення дохідності/збитковості експортної операції, враховується ціна купівлі та продажу товару без урахування ПДВ. Також позивач зазначив, що починаючи з наступного дня після підписання специфікації № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/АКБ від 25.07.2011 року, курс НБУ російського рубля до гривні почав знижуватися, у зв'язку з чим дохід від реалізації товару став значно нижчим ніж передбачалось, а саме різниця між ціною придбання та ціною реалізації товару при змінному курсі російського рубля до гривні станом на 16.05.2012р. склала 11406,99 грн.

Таким чином позивач вважає, що висновки, які сформовані податковим органом в акті позапланової виїзної перевірки від 23.05.2013 року за № 2760/22-2/33185376 є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення № 0002072202 від 06.06.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 233878 грн. 50 коп. підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. До матеріалів справи були надані письмові заперечення на позов, в обґрунтування яких зазначено, що ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» здійснює оптову та роздрібну торгівлю акумуляторними батареями, оптову торгівлю свинцем та свинцевими сплавами, виробництво свинцевої стрічки згідно договору переробки продукції на давальницьких умовах. Наявність у ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податкового кредиту. Також відповідач вважає, що головною метою ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» було одержання доходу за рахунок податкового кредиту з податку на додану вартість, що є підставою для визнання одержання цієї податкової вигоди необгрунтованим, а саме в порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ позивачем завищено податок на додану вартість у період липень-серпень 2012р. на загальну суму 155 909 грн., тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів акту позапланової виїзної перевірки від 23.05.2013 року за № 2760/22-2/33185376 (далі за текстом - Акту перевірки) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» (далі за текстом -ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» або ТОВ «ПЕС») зареєстроване розпорядженням виконкому Дніпропетровської міської ради від 06.10.04р., реєстраційна справа №12241020000002948. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33185376. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів: м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 3. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.10.2004 року за № 13063, станом на 23.05.2013 року перебував на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС.

Так, на підставі направлення від 26.04.2013р. № 741/22-2, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС фахівцем ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, згідно із п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст 20, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України) та відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 24.04.2013 року № 788, проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період травень 2012 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 155 919 грн., у тому числі за липень 2012 року в сумі 74 511 грн. та за серпень 2012 року в сумі 81 408 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 2760/22-2/33185376 від 23.05.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові енергетичні системи», код за ЄДРПОУ 33185376 з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період травень 2012 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку», на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002072202 від 06.06.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 233878 грн. 50 коп. (155919 грн. 00 коп. - основний платіж, 77959 грн. 50 коп. - штрафна санкція).

Як вбачається з матеріалів Акту перевірки від 23.05.2013 року за № 2760/22-2/33185376 (стор. 6, 7) - ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» здійснює оптову та роздрібну торгівлю акумуляторними батареями, оптову торгівлю свинцем та свинцевими сплавами, виробництво свинцевої стрічки згідно договору переробки продукції на давальницьких умовах.

У період травень 2012 року підприємством було здійснено експорт акумуляторних батарей на загальну суму 764 366,52 грн. або 3 002 578,92 російських рублів, (Контракт від 25.07.2011 року № 25ПЭС-11/АКБ).

Зазначений товар позивачем було придбано у ТОВ «Трансмаг» (код ЄДРПОУ 30325166, м. Дніпропетровськ), згідно договору купівлі - продажу від 07.05.2012 року № 08 Т-12/АКБ та відповідно виписаних (оформлених) видаткових та податкових накладних.

Транспортування товару здійснювалося залізнодорожним транспортом із залученням перевізників: Договір від 01.06.2006 року № 25Т-06, укладений з ТОВ «Трансмаг» (код 30325166, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 5) на транспортне обслуговування. Згідно договору ТОВ «Трансмаг» - перевізник, ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» - замовник.

В Акті перевірки зроблено висновок проте, що експортований товар було придбано ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» у ТОВ «Трансмаг» за ціною 935 510,88 грн., в тому числі ПДВ - 155 918,48 грн., а реалізовано на експорт Обществу с ограниченной ответственностью «Торговый дом «Источник тока Курский» (Россия, г. Курск) за ціною 764 366,52 грн. Різниця склала 171 143,48 грн. З урахуванням викладеного, операція з реалізації товару ТОВ «Промислові Енергетичні Системи», попередньо отриманого у ТОВ «Трансмаг», не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання в сумі 935 510,88 грн., в тому числі ПДВ 155 918,48 грн. та подальшу реалізацію цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, який складає 764 366,52 грн. Фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Промислові енергетичні системи» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 155 919 грн., яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість (стор. 8 Акту перевірки).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у т.ч. операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Податковий кредит був сформований позивачем у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ТОВ «Промислові Енергетичні Системи», за результатами якої був отриманий та задекларований дохід.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (...).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України передбачено, що стаття 39 цього Кодексу (Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни) набирає чинності з 1 січня 2013 року.

В пункті 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказано, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з поставки товарів ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» виходило з договірних цін, які встановлені стороною контракту та додатковою згодою та відповідають рівню звичайних цін. Протилежного податковим органом не доведено.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, судом встановлено, що правильність та правомірність відображення в податковому обліку операцій з придбання та продажу експортної продукції за період травень 2012 року сформовано на підставі належним чином наступних оформлених первинних документів.

ООО «Торговый дом «Источник тока Курский», покупець за Контрактом № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року, листом № 31/1 від 07.05.2012 року звернулось до ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» з пропозицією поставки до 22.05.2012 року акумуляторних батарей:

- 6СТ-60 АЗ (1) DOMINATOR за ціною не вище 1090 руб./шт обсягом 168 шт.,

- 6СТ-77 АЗ (1) UNO за ціною не вище 1165 руб./шт обсягом 128 шт.,

- 6СТ-190 АЗ (4) UNO за ціною не вище 2910 руб./шт обсягом 588 шт.,

- 6СТ-192 А (3) FORSE за ціною не вище 3790 руб./шт обсягом 252 шт., під умовою відмови від подальших замовлень у разі непогодження пропозиції.

16.05.2012 року специфікацією № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року ТОВ «ПЕС» та ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» погодили поставку акумуляторних батарей, причому за вищими цінами, ніж у вищенаведеній пропозиції. Загальна вартість замовлення склала 3002578, 92 російських рубля.

На момент підписання специфікації № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року та купівлі ТОВ «ПЕС» акумуляторних батарей для їх продажу на експорт ООО «Торговый дом «Источник тока Курский», тобто станом на 16.05.2012 року, курс НБУ російського рубля до гривні складав 2,6344 грн./1 руб. (данні про офіційний курс рос. рубля до гривні в період з 03.05.2012 року по 31.05.2012 року з сайту НБУ).

Витрати ТОВ «ПЕС» на купівлю акумуляторних батарей у ТОВ «Трансмаш» без ПДВ склали 779592 грн. 40 коп., (2959278 руб. 77 коп.), що підтверджується: видатковими накладними № ТР-0000145, № ТР-0000146 від 16.05.2012р.; податковими накладними № 10, № 11 від 16.05.2012р. Різниця між ціною придбання та ціною реалізації товару при незмінному курсі російського рубля до гривні станом на 16.05.2012 року складала 43300 руб. 15 коп., або 11406 грн. 99 коп.

Проте, починаючи з наступного дня після підписання специфікації № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року та купівлі ТОВ «ПЕС» акумуляторних батарей для їх продажу, курс НБУ російського рубля до гривні почав знижуватися і на момент відвантаження товару - 21.05.2012 року склав 2,5457 грн./1 руб. У зв'язку з чим на момент відвантаження вартість товару до ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» різниця склала 764366 грн. 52 коп., що ТОВ «ПЕС» не могло об'єктивно передбачити.

Таким чином, ТОВ «ПЕС» при погодженні з нерезидентом ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» умов купівлі-продажу акумуляторних батарей виходило із необхідності збереження відносин з покупцем, відтак, й ринку збуту, та мало на меті отримання доходу від своєї діяльності. Неотримання ж належного доходу від конкретної операції з поставки акумуляторних батарей за специфікацією № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року було зумовлено об'єктивною, незалежною від ТОВ «ПЕС» причиною - зміною курсу відношення рубля до гривні. Крім того, одна господарська операція не визначає діяльність будь-якого підприємства, як негосподарську, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за Контрактом ПЭС-11/АКБ від 25.07.2011 року на адресу ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» після 21.05.2012 року було здійснено наступні поставки батарей:

- специфікація №4 від 13.06.2012р., відповідно до якої закупка відбулась - 14.06.2013р., де вартість закупки без ПДВ, грн. склала 707984,78; дата відвантаження/курс НБУ (грн./1 рос. руб.) - 17.06.2013р./0,25133; вартість продажу, грн./рос. руб. - 773904,53/3079246,60; дохід, грн. - 65919,75;

- специфікація №5 від 17.06.2012р., відповідно до якої закупка відбулась - 17.06.2013р., де вартість закупки без ПДВ, грн. склала 713162,12; дата відвантаження/курс НБУ (грн./1 рос. руб.) - 19.06.2013р./0,2507; вартість продажу, грн./рос. руб. - 799146,71/3187661,40; дохід, грн. - 85984,59;

- специфікація №6 від 17.06.2012р., відповідно до якої закупка відбулась - 17.06.2013р., де вартість закупки без ПДВ, грн. склала 741450,60; дата відвантаження/курс НБУ (грн./1 рос. руб.) - 19.06.2013р./0,2507; вартість продажу, грн./рос. руб. - 806867,50/3218458,32; дохід, грн. - 65416,90;

- специфікація №7 від 22.07.2012р., відповідно до якої закупка відбулась - 23.07.2013р., де вартість закупки без ПДВ, грн. склала 813660,16; дата відвантаження/курс НБУ (грн./1 рос. руб.) - 30.07.2013р./0,24328; вартість продажу, грн./рос. руб. - 906803,19/3727405,44; дохід, грн. - 93143,03.

Загальний дохід згідно вказаних специфікацій склав 310464,28 грн.

Реальність здійснення господарських операцій з поставки акумуляторних батерей після 21.05.2012 року підтверджується: видатковою накладною №ТР-0000145 від 16.05.2012 року; податковою накладною № 10 від 16.05.2012 року; видатковою накладною №ТР-0000146 від 16.05.2012 року; податковою накладною № 11 від 16.05.2012 року; ВМД від 21.05.2012 року; рахунком до специфікації № 3 з відміткою митниці; данними про офіційний курс рос. рубля до гривні в період з 03.05.2012 року по 31.05.2012 року з сайту НБУ; специфікацією №4 від 13.06.2013 року; рахунком до специфікації №4 від 13.06.2013 року з відміткою митниці, видатковою накладною №ВДО-001885 від 14.06.2013 року; податковою накладною № 79 від 14.06.2013 року; специфікацією №5 від 17.06.2013 року; рахунком до специфікації №5 від 17.06.2013 року з відміткою митниці; видатковою накладною № ВДО-001900 від 17.06.2013 року; податковою накладною № 99 від 17.06.2013 року; специфікацією № 6 від 17.06.2013 року; рахунком до специфікації № 6 від 17.06.2013 року з відміткою митниці; видатковою накладною № ВДО-001901 від 17.06.2013 року; податковою накладною № 101 від 17.06.2013 року; данними про офіційний курс рос. рубля до гривні в період з 17.06.2013 року по 21.06.2013 року з сайту НБУ; специфікацією № 7 від 22.07.2013 року; рахунком до специфікації № 7 від 22.07.2013 року з відміткою митниці; видатковаою накладною № ВДО-002265 від 23.07.2013 року; податковою накладною № 261 від 23.07.2013 року; данними про офіційний курс рос. рубля до гривні в період з 19.07.2013 року по 31.07.2013 року з сайту НБУ.

Таким чином суд вважає, що ТОВ «ПЕС» зберегло відносини з покупцем за Контрактом № 25 ПЭС - 11/АКБ від 25.07.2011 року, ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» та мало на меті отримання доходу від діяльності з цим контрагентом, та керуючись наведеними нормами Податкового кодексу України мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у травні 2012 року.

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Отже, ст. 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем акумуляторних батарей за ціною, нижчою від їх придбання, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з закупівлею товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А відтак продаж позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

З такою правовою позицію погоджується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі від 15.12.2010 в справі N К-32595/09.

Безпідставним також є висновок ДПІ проте, що різниця реалізованого на експорт товару склала 171143,48 грн. Такі доводи податкового органу є помилковими та не відповідають реальним обставинам формування податкового кредиту, що вбачається з наступного.

Підприємство позивача зберегло відносини з покупцем за Контрактом № 25 ПЭС - 11/АКБ від 25.07.2011 року, ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» та мало на меті отримання доходу від діяльності з цим контрагентом в подальшому, сплачувало ПДВ за придбання товарів (послуг), а суми ПДВ сплачені в зв'язку із таким придбанням правомірно були віднесені до складу податкового кредиту.

Крім того, представником ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної продукції та подальшою реалізацією цієї ж продукції.

Нормами п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до положень п.п. 14.1.228 ст. 14 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Так, згідно з п. 10 ПБУ-16 (Наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р.) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (надалі за текстом - ПБО-9). У положеннях п. 9 ПБО-9 (наказ Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р.) передбачено перелік фактичних витрат, що формують первісну вартість товарів, придбаних за плату. До них відносяться:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оскільки ПДВ згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами ПКУ, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідно до пп. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України складає 0%.

Враховуючи викладене, для визначення дохідності/збитковості експортної операції, враховується ціна купівлі та продажу товару без урахування ПДВ, а саме 779592,40 грн. - 764366,52 грн. Тому різниця між вартістю придбаного та реалізованого на експорт товару склала 15 225,88 грн.

Проте, неотримання доходу від операції з поставки акумуляторних батарей за специфікацією № 3 до Контракту № 25 ПЭС - 11/ АКБ від 25.07.2011 року, зумовлено об'єктивною, незалежною від ТОВ «ПЕС» причиною - зміною курсу відношення рубля до гривні, що підпадає під поняття звичайного комерційного ризику.

Господарським кодексом України у ст. 42 передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю у ст.3 ГКУ розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також, Податковим кодексом України господарська діяльність визначена, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

В свою чергу діюче законодавство визначило прибуток (доход) суб'єкта господарювання як показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ст.142 ГКУ).

Таким чином, прибуток - це мета всій діяльності, а не результат кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково, не спираючись на норми права, вважає відповідач.

Саме такі висновки робить ВАСУ в постанові від 15.12.11р. по справі № К-35575/09, вказуючи, що господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції. При цьому збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства ПДВ не можна вважати ні доходом, ні витратами. Про це свідчать прямі норми пп. 136.1.2 ст.136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та пп. 139.1.6 ст.139 ПКУ (про не включення ПДВ до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002072202 від 06.06.2013р., яке винесено Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби форми «Р» № 0002072202 від 06.06.2013р., винесене у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем в сумі 155 919 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 77 959,50 грн.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 11.11.2013р.

Суддя Е.О. Юрков