Ухвала суду № 35165902, 05.03.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

1

5

Справа №0916/4032/2012

Провадження 22ц/779/554/2013

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Гавриш Я.М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника Підвербцівської сільської ради Теліщука М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Підвербцівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування за законом, з апеляційною скаргою ОСОБА_6, та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Тлумацького районного суду від 17 січня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася із зазначеним позовом до ОСОБА_7, Підвербцівської сільської ради та просила визнати за ними в рівних долях право власності на спадкове майно, садибний житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1, який до смерті належав їх матері ОСОБА_8.

Заявлені вимоги позивачі обґрунтували тим, що їхня мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. 20 лютого 1997 року мати оформила заповіт на свого сина ОСОБА_9, який також помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Всі троє сестер проживають в місті Одеса, тому до брата ОСОБА_9 у с. Підвербці приїжджали раз на рік і тільки на роковинах смерті брата дізнались, що він з невідомих причин спадщину після смерті матері не прийняв і не набув прав і обов'язків спадкоємця.

Вважають себе єдиними спадкоємцями за законом, однак у зв'язку з відмовою державного нотаріуса видати свідоцтво на спадщину звернулись за захистом в суд.

У грудні 2012 року син померлої ОСОБА_7 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою та просив визнати за ним право власності на спірний житловий будинок, як спадкове майно після смерті батька. Зазначав, що після смерті батька у нього виникло право на спадщину, оскільки батько вступив в управління спадковим майном після смерті бабки ОСОБА_8.

Ухвалою Тлумацького районного суду від 17 січня 2013 року позовну заяву ОСОБА_7 повернуто у зв'язку з невиконанням вказівок судді усунути недоліки заяви.

Рішенням Тлумацького районного суду від 17 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання за ними в рівних долях права власності на спадкове майно, садибний житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1, відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт в скарзі зазначає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував відсутність доказів, що брат ОСОБА_9 після смерті матері вступив у фактичне володіння та користування будинковолодінням в АДРЕСА_1 Тлумацького району. Після смерті їх матері ОСОБА_8 він в будинку не проживав, догляд за ним не здійснював.

ОСОБА_6, приїхавши з м. Одеса сплатила всі борги за домоволодіння, що також підтверджує той факт, що брату ОСОБА_9 будинок не був потрібний.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та їх представника, яка вимоги скарги підтримала, сільського голову села Підвербці, який вважає, що справа повинна бути вирішена по закону, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_8 спадщину по заповіту прийняв тільки її син ОСОБА_9, який з дня відкриття спадщини у шестимісячний строк вступив в управління та володіння спадковим майном, а рішення Тлумацького районного суду від 01 жовтня 2012 року, яким ОСОБА_6 визначено додатковий тримісячний строк для прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_8 не має преюдиційного значення для вирішення даного спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі та ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є дітьми ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

За життя ОСОБА_8 20 лютого 1997 року належний їй на праві власності житловий будинок, сарай, земельну ділянку і все належне майно, грошові заощадження, які знаходяться в Жидачівській ощадній касі заповіла сину ОСОБА_9, який проживав у м. Івано-Франківську.

Позивачі вважають, що оскільки брат спадщину за заповітом не прийняв, вони як спадкоємці першої черги мають право на спадкове майно.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 561 ЦК 1963 р. було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином законом, чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 було визначено, що спадщина є належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, якщо він її прийняв. ЦК 1963 р. не було встановлено граничного строку, за спливом якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину.

Згідно довідки виконавчого комітету Підвербцівської сільської ради від 14 травня 2012 року (а.с. 6), з дня смерті ОСОБА_8 в спадковому будинку ніхто не проживав і не проживає. Похорон померлої проводив її син ОСОБА_9, який обробляв земельні ділянки до дня своєї смерті.

Довідкою цього ж виконкому на а.с. 94 та копією погосподарської книги підтверджено, що за ОСОБА_8 рахувався житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1.

В засіданні апеляційного суду сільський голова села Підвербці підтвердив, що син ОСОБА_9 після смерті матері обробляв земельну ділянку, яка призначена для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, використовував для цього господарські будівлі, мав ключі від будинку.

Позивачка ОСОБА_6 в засіданні також пояснила, що ніхто із сестер не заперечував у використанні братом спадкового батьківського майна, а після його смерті використовувати це майно сином ОСОБА_7. Претензії до спадкового майна поставили після того, як дізнались, що ОСОБА_7 за повідомленням людей вирішив продати спадковий батьківський будинок.

Враховуючи зазначені докази суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_9 прийняв у спадщину за заповітом житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 після смерті матері шляхом вступу у шестимісячний строк в управління майном, тому позивачі не мають згідно норм діючого на час відкриття спадщини законодавства прав на це спадкове майно.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_9 спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори прийняв його син ОСОБА_7, і Першою Івано-Франківською нотаріальною конторою заведено спадкову справу №389/2011 від 24 квітня 2011 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313- 315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду від 17 січня 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з часу набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко

Згідно з оригіналом

Суддя Р.Й. Матківський