Рішення № 35164590, 30.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/2-4391/2011

Провадження №22ц/779/2424/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Горблянського Я.Д.,

секретаря: Турів О.М.,

з участю сторін: апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника позивача - Бойчука Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 6 червня 2013 року, -

встановлено:

В грудні 2010 року ПАТ "Універсал Банк" звернулося в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 22 січня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір 02/10300605к, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 10000 грн. з датою погашення 21 січня 2009 року, з відсотковою ставкою 0,001 % річних, сплатою щомісячної комісії в розмірі 1,67% від суми кредиту. Відповідач зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 55799,33 грн., з яких: 7916,65 грн. простроченої заборгованості, 3173 грн. комісії та 44709,68 грн. пені. 22.01.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договори поруки, за яким поручителі зобов'язались відповідати солідарно перед кредитором за зобов'язаннями ОСОБА_3 Посилаючись на наведене позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість в розмірі 55799,33 грн.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 6 червня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яку ухвалою суду залишено без задоволення.

Зазначене заочне рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржили в загальному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом норм процесуального та матеріального права і просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

В засіданні суду апеляційної інстанції апелянти доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, викладених у ній.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 22 січня 2007 року між ВАТ "Універсал Банк, правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір 02/10300605к, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 10000 грн. з датою погашення 21 січня 2009 року, з відсотковою ставкою 0,001 % річних, сплатою щомісячної комісії в розмірі 1,67% від суми кредиту. Відповідач зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 55799,33 грн., з яких: 7916,65 грн. простроченої заборгованості, 3173 грн. комісії та 44709,68 грн. пені. 22.01.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договори поруки, за якими поручителі зобов'язались відповідати солідарно перед кредитором за зобов'язаннями ОСОБА_3

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачів вищевказану суму заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по кредиту є обґрунтованою, яку слід стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Однак, такий висновок суду не відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В пункті 24 постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" дано роз'яснення щодо застосування ч.4 ст.559 ЦК України. Тут, зокрема, зазначено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договорів поруки, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_5(а.с.12-13), вбачається, що в них не встановлено строку дії поруки, а умова договорів поруки (пункт 12) щодо їх дії до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником чи поручителем, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, В таких випадках,коли у договорах поруки не вказано строку дії договору,згідно рекомендацій Верховного Суду України, викладених у постанові від 18 липня 2012 року по справі №6-78цс12 підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України ,в якій зазначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У пункті 1.1. кредитного договору зазначено, що строк виконання зобов'язань закінчується 21 січня 2009 року.

За таких обставин у ПАТ "Універсал Банк" мав право пред'явити вимогу до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо повернення кредиту, протягом наступних 6 місяців, відлік яких розпочався з 21 січня 2009 року(до 21.07.2009 року), однак позов ним подано 23.12.2010 року.

В резолютивній частині рішення суд двічі стягнув з ОСОБА_3 заборгованість в сумі 55799,33 грн., що є незаконним, вийшовши за межі позовних вимог.

В порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення сторін, незважаючи на те, що в матеріалах справи є адресна довідка(а.с.22), згідно якої місцем реєстрації ОСОБА_3 є АДРЕСА_1, повістки про виклик в судове засідання йому надсилалися судом першої інстанції на іншу адресу: АДРЕСА_2, за якою відповідачі не проживають, чим суд позбавив відповідачів права на захист та постановив заочне рішення у відсутності відповідачів, а також відмовив у перегляді заочного рішення у відсутності відповідачів, не маючи доказів про належне їх повідомлення про день і час розгляду справи.

Зважаючи на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов та стягнути з боржника ОСОБА_3 в користь позивача 7916,65 грн. простроченої заборгованості за договором кредиту, 3173 грн. комісії та стягнути 7000 грн. пені, зменшивши її на підставі заяви ОСОБА_3, заявленої ним в апеляційній інстанції про зменшення суми пені, яка становить понад 44000 грн. та є неспіврозмірною з основною заборгованістю 7900 грн., яку позивач був позбавлений можливості подати в суді першої інстанції, на підставі ч.3 ст.551 ЦПК України, де зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Колегія суддів вважає необґрунтованим стягнення з відповідачів пені 44709,68 грн., розмір якої в п'ять разів перевищує суму простроченої заборгованості по кредиту. Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено сплату позичальником пені за кожний день прострочення платежу в розмірі 0,5% від несплачених вчасно сум за кожний день прострочення платежу, а в розрахунку заборгованості(а.с.7) ставка пені становить 180%.

В позові в частині стягнення заборгованості з відповідачів - поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - слід відмовити в зв'язку з припиненням поруки.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача ЯремчукаР.В.на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального праваЗгідно

На підставі ч.3 ст.551, ч.4 ст.559 ЦК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313-315, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 6 червня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"(місцезнаходження: м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором №02/10300605к від 22.01.2007 року, ,що складається з 7916,54 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 3173 грн. комісії, 7000 грн. пені, а всього 18089,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" 229 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Я.Ю.Ковалюк

Я.Д.Горблянський