Рішення № 35164637, 24.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа №0907/16550/2012

Провадження № 22ц/779/2009/2013

Категорія 5

Головуючий у І інстанції: Бабій О.М.

Суддя-доповідач: Матківський Р.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представників апелянта - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;

позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

представника ТОВ «Івано-Франківськміськбуд» Гульчія А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ТзОВ «Франківськміськбуд», Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, визнання незаконним рішення, визнання незаконним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, з апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року з позовом в суд звернулася ОСОБА_5, щоб ухвалити рішення, яким перевести на неї права та обов'язки покупця квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири №Ф/Н-37 від 16 вересня 2009 року, що укладений між ТзОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_9 Визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 як на майно, що придбане до шлюбу з відповідачем. Визнати незаконним рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 09 вересня 2010 року №503 та п. 118 переліку в додатку до даного рішення в частині оформлення на ОСОБА_9 права власності на квартиру АДРЕСА_1. Визнати незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2010 року, видане виконкомом Івано-Франківської міської ради на ім'я ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що до шлюбу з відповідачем ОСОБА_9 придбала майно, яке є її особистою власністю - квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, проте відповідач оформив на себе право власності на квартиру АДРЕСА_1 представивши недостовірні відомості до ТзОВ «Франківськміськбуд», який проводив будівництво та продаж квартири за наслідками зведеної будівлі. Ця недостовірна інформація була підставою для прийняття виконкомом рішення про видачу ОСОБА_9 свідоцтва про право власності на житло.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2013 року позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

Апелянт в скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону, рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Також суд не надав права надати докази, що спірну квартиру він одноосібно придбав у забудівника ще до шлюбу з ОСОБА_5 не за свої кошти, а за кошти його батьків.

Ще до одруження з позивачкою його батьки надали кошти на придбання квартири АДРЕСА_1, щоб після здачі будинку об'єднати дві квартири АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 та зробити велику дворівневу квартиру. Нотаріально оформити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не міг, оскільки будинок був ще не зданий в експлуатацію, тому фірмою - забудівником йому було запропоновано укласти договір купівлі-продажу квартири, а не попередній договір купівлі-продажу квартири.

Суд не врахував, що по договору купівлі-продажу від 16 вересня 2009 року сплатив вартість квартири.

Апелянт вважає, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 оформив правомірно.

Вислухавши доповідача, представників апелянта, які вимоги скарги підтримали, позивача, її представника та представника ТОВ «Івано-Франківськміськбуд», які вимоги скарги не визнали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив з того, що посилання ОСОБА_9 та його представника про надання позивачці коштів на придбання квартири АДРЕСА_1 нічим не підтверджені та є голослівними, не підтверджені доказами пояснення представника відповідача ТОВ «Франківськміськбуд» про те, що позивачка сама надала згоду на оформлення основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 саме за відповідачем ОСОБА_9

Судом встановлено, що 28 березня 2008 року ОСОБА_5 уклала з ТОВ «Франківськміськбуд» попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири на 10 поверсі за проектним номером АДРЕСА_4 за ціною 207 555 гривень.

Як встановлено судом першої інстанції загальна сума гарантійних внесків за березень, квітень, червень 2008 року становить 256 729, 37 гривень, що перевищує вартість квартири згідно попереднього договору купівлі-продажу від 28 березня 2008 року та 28 березня 2008 року між сторонами укладено основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3.

16 вересня 2009 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Франківськміськбуд» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири на 11 мансардному поверсі за проектним номером АДРЕСА_5 за ціною 168 000 гривень.

Також 16 вересня 2009 року було укладено договір купівлі-продажу квартири на 11 мансардному поверсі за проектним номером АДРЕСА_1 за ціною 168 000 гривень між ТзОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_9

05 серпня 2010 року між ТзОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_9 складено акт прийому - передачі квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 28 вересня 2010 року отримала свідоцтво про право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 на підставі рішення ВК Івано-Франківської міської ради від 09 вересня 2010 року .

29 вересня 2010 року на підставі рішення ВК Івано-Франківської міської ради від 09 вересня 2010 року ОСОБА_9 отримав право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватної власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею,ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом з'ясовано, що кошти, які ОСОБА_5 сплачувала згідно письмових договорів купівлі-продажу квартири належали їй особисто та сплатила вона їх за квартиру АДРЕСА_3 і АДРЕСА_1 ще до укладення шлюбу з ОСОБА_9, що підтверджується матеріалами справи.

Оцінивши всі зібрані по справі докази суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем ОСОБА_5 фактично було сплачено всі гарантійні внески за квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 згідно письмових договорів ще до шлюбу із ОСОБА_9, оплату внесків підтверджено квитанціями, а відповідач ОСОБА_9 жодним чином не підтвердив, що вносив оплату за квартиру АДРЕСА_1 за рахунок особистих коштів чи коштів його батьків.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Апелянт не заперечує відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до листа директора ТОВ «Івано-Франківськміськбуд» на а.с. 159 підтверджено, що між позивачем ОСОБА_5 та ТОВ-забудівником було укладено правовідносини щодо придбання обох квартир і саме нею внесено за них вартість 375 555 гривень. Представник ТОВ «Івано-Франківсткміськбуд» в засіданні апеляційного суду підтвердив, що договір купівлі-продажу квартири на 11 поверсі укладено із ОСОБА_9 фактично у 2010 році, хоча дата укладення договору зазначено 16 вересня 2009 року, тобто дата за якою на цю ж квартиру був укладений попередній договір із ОСОБА_5, якою вносились всі внески для будівництва цієї квартири.

В судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1 між ТОВ «Івано-Франківськміськбуд» та ОСОБА_9 укладено без встановленої законом нотаріальної форми, такий договір не можна вважати укладеним відповідно до вимог законодавства, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про переведення на неї прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку доказам та доводам позивача та правомірно задоволив її вимоги про визнання за нею права власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 як на майно, що придбане до шлюбу з відповідачем, визнання незаконним рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 09 вересня 2010 року №503 та п. 118 переліку в додатку до даного рішення в частині оформлення на ОСОБА_9 права власності на квартиру АДРЕСА_1, визнання незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2010 року, видане виконкомом Івано-Франківської міської ради на ім'я ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1.

Доводи апелянта про неправильність висновків суду не підтверджено жодними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 липня 2013 року в частині переведення на ОСОБА_5 прав та обов'язків покупця квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири №Ф/Н-37 від 16 вересня 2009 року, що укладений між ТзОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_9 скасувати та відмовити в задоволенні цих вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді І. В. Бойчук

В.Д. Фединяк