Вирок № 35131905, 28.10.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 116/3218/13-к

Провадження № 1-кп/116/230/13

28.10.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Хіневич А.М.

при секретарі - Велішаєвій Е.Р.

за участю прокурора - Лисогоря В.І.

потерпілого - ОСОБА_1

захисників - адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі кримінальне провадження №42013130000000039 за обвинуваченням:

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ровно Ровенської області, громадянина України, безробітного, з вищою освітою, жонатого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.365 КК України,

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Миколаївка, Сімферопольського району, громадянина України, холостого, безробітного, з вищою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.365 КК України,

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Кечилі Азербайджану, громадянина України, безробітного, неодруженого, з вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.365 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5, будучи згідно наказу начальника ГУ МВС України в АР Крим №41 о/с від 24.11.2011 р. тимчасово виконуючим обов'язки оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, маючи спеціальне звання - лейтенанта міліції, ОСОБА_6, будучи згідно наказу начальника ГУ МВС України в АР Крим №51о/с від 10.02.2011 р. оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, маючи спеціальне звання - капітан міліції, та ОСОБА_7., будучи згідно наказу начальника ГУ МВС України в АР Крим №371 від 30.07.2010 р. оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, маючи спеціальне звання - лейтенант міліції, виконуючи відповідно до ст.ст.1, 20 Закону України «Про міліцію» функцію офіційних представників державного озброєного органу виконавчої влади, які захищають життя, здоров'я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, тобто посадовими особами, які займають відповідальне становище, працівниками правоохоронного органу, на яких згідно ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. №2460-ІV, покладено обов'язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, захищати і охороняти від протиправних посягань життя і здоров'я громадян, інтереси суспільства і держави, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють, а також дотримуватися функціональних обов'язків, до яких входить забезпечення в межах компетенції виконання чинного законодавства, що стосується правоохоронної діяльності на обслуговуваній сектором території, координацію оперативно-розшукової діяльності на території, що обслуговується, забезпечувати документування виявлених у напрямку роботи видів злочинної діяльності, в рамках своєї компетенції під час виконання своїх службових обов'язків здійснювати оперативний зв'язок з відділеннями кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в АР Крим, незважаючи на вимоги закону, перевищуючи владу і службові повноваження, діючи умисно, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, вступивши у злочину змову між собою, вчинили злочин у сфері службової діяльності при наступних обставинах.

Так, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. під приводом виконання оперативно-розшукових заходів, не ставлячи до відома керівництво Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим про проведення заходів за межами території, яка обслуговується сектором карного розшуку відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, перевищуючи владу і службові повноваження, 07.12.2011 р., о 19 годині 30 хвилин, біля будівлі №3 по вул. Шкільній в с. Перово Сімферопольського району, незаконно затримали мешканця м. Сімферополя ОСОБА_1, застосувавши фізичне насильство, заламали йому руки, повалили на землю, після чого ОСОБА_6 і ОСОБА_5 нанесли більше 3-х ударів ногами і руками в область голови і ніжних кінцівок ОСОБА_1, тим самим заподіяли йому тілесні ушкодження у вигляді: синців і саден обличчя, садна правої нижньої кінцівки, які не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого провели у відсутність понятих його огляд.

В цей час ОСОБА_7 на автомобілі «ВАЗ-2125», державний номер НОМЕР_1, перекрив рух автомобілю «ВАЗ-21099», державний номер НОМЕР_2, потерпілого, що знаходився поруч, оглянув салон автомобіля та у відсутність понятих провів догляд свідка ОСОБА_11, який знаходився у вищевказаному автомобілі «ВАЗ-21099».

Застосувавши насильство до ОСОБА_1, зломивши волю до опору, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, незаконно провели огляд його особистих речей, в ході якого виявили та незаконно вилучили паспорт громадянина України НОМЕР_4, виданий 15.01.2008 р. Центральним РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, ідентифікаційним код НОМЕР_5, посвідчення водія НОМЕР_6, довідку Сімферопольського об'єднаного міського комісаріату АР Крим вих. №1477 від 04.11.2008 р. та пластикову карту КРУ КБ «Приватбанк», і в порушення вимог ст.264 КУпАП, п.2.3, 3.1 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України №400-04, та п.2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України від 04.10.2003 р. №1155, не склали жодних процесуальних документів, пов'язаних із затриманням та вилученням вказаних документів, не викликали слідчо-оперативну групу Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим для проведення огляду місця події.

Після цього, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. незаконно посадили ОСОБА_1 в автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний державний номер НОМЕР_2, і доставили його з місця затримання з с. Перово Сімферопольського району АР Крим - території обслуговування Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим, на територію вул. Воровського в м. Сімферополь на автостоянку біля магазину Red Scorpio - територію обслуговування Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, де були затримані співробітниками оперативної групи Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим.

Своїми діями ОСОБА_5 у співучасті з ОСОБА_6, ОСОБА_7. заподіяли істотну нематеріальну шкоду як державним інтересам у вигляді дискредитації звання працівника міліції, наділеного правоохоронними функціями, так і інтересам особи, правосуддя, підірвали існуючий правопорядок, конституційний принцип верховенства права, авторитет і престиж правоохоронних органів - міліції, в особі Міністерства внутрішніх справ України, в цілому, та, зокрема, ГУ МВС України в АР Крим, заподіяли істотну нематеріальну шкоду і суспільним інтересам, та охоронюваним законом права громадянина ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5. винним себе у вчиненні злочину не визнав, показав, що 07.12.2011 року знаходився на робочому місці в Центральному РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим. Приблизно в обідній час, він з ОСОБА_6 на вулиці зустрів ОСОБА_7, який перебував на лікарняному. ОСОБА_7 розповів, що реєстрував агентурну записку, суть записки не розповів, і одразу ж поїхав. Через деякий час йому зателефонував його знайомий ОСОБА_13 і повідомив, що на його підприємстві співробітнику пропонують придбати наркотичний засіб - амфетамін. Він запропонував ОСОБА_13 погодитися придбати наркотичні засоби і передати цій особі для цього гроші, щоб затримати особу під час передачі наркотичних засобів та зафіксувати факт збуту наркотичних засобів. Через деякий час ОСОБА_13 знову зателефонував і сказав, що ця особа повинна під'їхати за грошима. Тоді він разом з ОСОБА_6 терміново на автомобілі свого начальника виїхали для перевірки отриманої інформації в село Перове, де знаходився офіс ОСОБА_13. Приблизно о 15-00 чи 16-00 годині, вони приїхали в Перове. Через деякий час до будівлі, де знаходився офіс ОСОБА_13, під'їхав автомобіль «ВАЗ 21099», з якого вийшов молодий чоловік і увійшов до будівлі. Це був ОСОБА_1. Він залишився на вулиці чекати ОСОБА_1. Той швидко вийшов, сів у машину та поїхав. Одразу ж подзвонив ОСОБА_13 і сказав, що гроші на наркотичні засоби він вже передав. Він разом з ОСОБА_6 поїхав слідом за автомобілем, в який сів ОСОБА_1, на вул. Пролетарську в м. Сімферополі. На вул. Пролетарській до автомобілю ОСОБА_1 сів якийсь хлопець, як він зрозумів, збутчик наркотиків. Але далі простежити вони не змогли, бо втратили з виду автомобіль ОСОБА_1. Тоді вони вирішили повернутися до с. Перове, оскільки знали, що ОСОБА_1 повернеться з наркотиками. По дорозі він зателефонував ОСОБА_7, щоб той під'їхав в с. Перове, оскільки в автомобілі ОСОБА_1 було 3 людини, а їх було двоє, потім зателефонував ОСОБА_14 і попросив його бути понятим. Підібравши по дорозі ОСОБА_14, вони вирушили в с. Перове. Приїхали в с. Перове, поставили автомобіль. Він вийшов з автомобілю і став неподалік від входу у будівлю, де знаходився офіс ОСОБА_13, очікуючи ОСОБА_1. В с. Перове також вже знаходився на автомобілі ОСОБА_7. Під'їхав автомобіль білого кольору ВАЗ 21099, з водійського місця вийшов ОСОБА_1 і попрямував до входу у будинок. Коли потерпілий порівнявся з ним (з ОСОБА_5), він вийшов з-за колони біля входу, де стояв, представився працівником міліції, на що ОСОБА_1 став убігати, він побіг слідом, але ОСОБА_1 впав. В цей момент також до ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_6. Вони допомогли ОСОБА_1 встати, підвели до автомобілю, на якому під'їхав ОСОБА_1. Стали встановлювати особу ОСОБА_1, але той не міг нічого сказати, оскільки злякався. На питання, чи мав при собі заборонені предмети, ОСОБА_1 відповів, що не має. Він зрозумів, що наркотичні засоби ОСОБА_1 викинув, коли біг. Потім ОСОБА_1 сказав, що приїхав до знайомих, назвав себе. Тоді він відвів в бік ОСОБА_6 і сказав, що це саме та особа, на яку зареєстрована агентурна записка ОСОБА_7. ОСОБА_1 став телефонувати своєму знайомому «дядьку ОСОБА_12». Він поговорив по телефону з цим дядею ОСОБА_12, який повинен був привезти паспорт ОСОБА_1. Тоді він вирішив їхати на вул. Воровського в м. Сімферополь. На вул. Воровського він їхав в машині потерпілого, бо хотів з ним поспілкуватися, встановити контакт. Коли приїхали на вул. Воровського, їх затримали працівники міліції.

Крім того, ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_15 доручив їм перевірити інформацію з агентурної записки ОСОБА_7 і дав для цього свій автомобіль. В агентурній записці були вказані як ОСОБА_1, так і друга особа «дядька ОСОБА_12». Йому не було відомо, що та особа, про яку йому повідомив ОСОБА_13 і для перевірки якої вони виїхали в с. Перове, був саме ОСОБА_1, інформація про незаконні дії з наркотичними засобами якого містилася в агентурній записці. Свою інформацію він ніде не реєстрував. Стверджує, що ОСОБА_1 вони не оглядали, запропонували потерпілому пред'явити вміст його кишень, вірніше, на його запитання про наявність заборонених предметів ОСОБА_1 сам вивернув і показав вміст кишень. Все, що ОСОБА_1 викинув, коли вбігав, вони зібрали і виклали на багажник автомобілю ОСОБА_1. Потерпілого вони не утримували, той міг поїхати, ніякого насилля щодо нього не застосовували, ніяких тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняли. ОСОБА_7 і ОСОБА_6 також ніяких дій щодо потерпілого не вчиняли, опитували його. На Воровського поїхали, щоб встановити особу «дядька ОСОБА_12», як особи, стосовно якої зареєстрована агентурна записка.

Зазначив, що можливо вони і порушили якісь вимоги інструкцій, але наміру порушувати закон не мали.

Обвинувачений ОСОБА_6. в судовому засіданні винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав і пояснив, що 07.12.2011 року знаходився в Центральному РВ м. Сімферополя на роботі. Приблизно о 12-00 годині разом зі своїм колегою ОСОБА_5 знаходився на вулиці біля будівлі райвідділу, де зустріли ОСОБА_7. Той пояснив, що отримав від одного зі своїх агентів оперативну інформацію і приїжджав в РВ її зареєструвати . Після цього одразу поїхав. Приблизно через 2-3 години ОСОБА_5 сказав, що є інформація про збут наркотиків, він вже доповів керівництву і йому дали автомобіль «Skoda - Octavia» для перевірки інформації. По дорозі на пр. Кірова в машину підсів ОСОБА_15, як потім він дізнався ОСОБА_14. Разом попрямували в с. Перове, де стали очікувати цю особу. Незабаром під'їхав автомобіль ВАЗ 21099 білого кольору, а приблизно через 10 хвилин від'їхав. Вони попрямували за ним. В районі вул. Пролетарської в м. Сімферополі до автомобілю ВАЗ 21099 підсів ще один хлопець. Але на вулиці Леніна вони втратили із виду автомобіль, тоді вирішили повернутися в с. Перове, знаючи, що той також повернеться до с. Перове. Хвилюючись, що можуть не встигнути, подзвонили ОСОБА_7, щоб він під'їхав в с. Перове, оскільки проживав неподалік. Під'їхавши до будівлі, де знаходилася особа, якій ОСОБА_1 повинен був привезти наркотичні засоби, побачили, що там вже був ОСОБА_7. Праворуч від будівлі залишили службову машину, а ОСОБА_7 поставив свою машину навпроти входу в будівлю. Через 10 хвилин під'їхав автомобіль ВАЗ 21099 білого кольору, а ОСОБА_7 на автомобілі став слідом за нею. ОСОБА_5 став біля входу в будівлю. Потім він побачив, що ОСОБА_7 з кимось розмовляє, а від ОСОБА_5 біжить потерпілий. Потерпілий впав. Вони підійшли до нього, допомогли піднятися. Коли потерпілий біг, йому здалося, що той щось викинув. Він вирішив пошукати, що викинув потерпілий, але нічого не знайшов. Після цього підійшов до місця, де перебували потерпілий, ОСОБА_5, ОСОБА_7, і дізнався, що необхідно їхати на вул. Воровського в м. Сімферополь, щоб зустрітися з «дядьком ОСОБА_12», так як «дядько ОСОБА_12» представляв оперативний інтерес. На вул. Воровського він їхав в машині, що надав ОСОБА_15, а ОСОБА_5 та ОСОБА_14 їхали в машині разом з потерпілим. Приїхавши на вул. Воровського, зупинилися на зупинці «Red Scorpio» і стали чекати появи «дядька ОСОБА_12». Через деякий час під'їхав білий автомобіль «Mercedes Vito» з співробітниками Сімферопольського РВ і супроводили всіх до Сімферопольського РВ. Там їх опитали, потім виїхали до с. Перове, де провели огляд місця події і знайшли документи потерпілого, а саме: паспорт, в якому знаходився пакетик з речовиною білого кольору.

Обвинувачений ОСОБА_6 стверджував, що ніяких законів вони не порушували, виїхали в с. Перове на запланований оперативний захід, який розробляли ще в райвідділі, оскільки ОСОБА_5 сказав, що є інформація, яку необхідно перевірити. Не викликали опер групу, оскільки нічого не знайшли і не було про що повідомляти. Інформацію ОСОБА_5 надав ОСОБА_13, але для її реєстрації необхідно було встановити анкетні дані тієї особи, яка намагалася збути наркотичні засоби. Вони планували перевірити інформацію, але не обговорювали з ОСОБА_5, яким чином, оскільки завжди діяли за ситуацією. Мали намір затримати особу з наркотичними засобами. В разі виявлення наркотичних засобів, викликали б слідчо-оперативну групу. Займалися перевіркою інформації про незаконний оборот наркотичних засобів за дорученням ОСОБА_15, свого безпосереднього керівника. Спочатку вони спостерігали за автомобілем, оперативної закупівлі наркотичних засобів робити не планували.

Обвинувачений ОСОБА_7 також не визнав винність у вчиненні злочину, вказав, що взагалі не розуміє, в чому його обвинувачують, ніяких порушень закону він не допускав. Про обставини, що мали місце 07.12.2011 року пояснив наступне. З 05.12.2011 року перебував на лікарняному. 06.12.2011 року увечері йому надійшла інформація від агента про те, що ОСОБА_1 з особою на ім'я «дядька ОСОБА_12» збуває наркотики. 07.12.2011 року інформація була їм зареєстрована в режимно-секретній частини Центрального РВ. Під час реєстрації агентурної записки 07.12.2011 року він зустрів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, стисло виклав їм зміст інформації. Того ж дня, близько 18-00 години ОСОБА_5. і ОСОБА_6 А.С. зателефонували йому і просили допомогти затримати особу, яка збуває наркотики. Повідомили, що ця особа буде на автомобілі ВАЗ 21099 білого кольору. Погодившись, він прибув до с. Перове, під'їхав автомобіль ВАЗ 21099, він припаркував свій автомобіль позаду цього автомобіля. Підійшов до автомобілю. На передньому пасажирському сидінні був хлопець, як потім з'ясувалося, це був ОСОБА_11. Він попросив вийти з машини, представився співробітником міліції, запитав, чи є у нього заборонені предмети, на що той відповів, що таких не має. В цей момент біля нього стояв ОСОБА_14. Він не пам'ятає, хто запропонував ОСОБА_11 пред'явити вміст кишень. Потім оглянув транспортний засіб, на якому приїхав потерпілий, - нічого не виявив. Потім побачив ОСОБА_5, ОСОБА_6 та потерпілого. Підійшов до них. Потерпілий був увесь брудний. Він виніс потерпілому води, щоб той умився. Після цього повернувся до машини. Періодично він виходив з автомобілю та повертався знову до автомобілю. Оскільки він себе погано відчував, він не вдавався у подробиці, що відбувалося між потерпілим та ОСОБА_5 і ОСОБА_6. Приблизно через 40 хвилин до нього підійшов ОСОБА_5, а можливо і ОСОБА_6, і сказали, що необхідно їхати на вул. Воровського в м. Сімферополь. Коли вони під'їхали на вул. Воровського на автостоянку, туди ж під'їхав автомобіль Mercedes Vito, з нього вийшли співробітники Сімферопольського РВ і всі поїхали до Сімферопольського райвідділу. Як падав ОСОБА_1, він не бачив. Він також не бачив, як ОСОБА_1 убігав від ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ОСОБА_1 ніхто не затримував.

Не зважаючи на те, що обвинувачені не визнали свою провину у вчиненому, стверджуючи, що потерпілого не затримували, діяли в рамках повноважень по перевірці інформації про збут ОСОБА_1 наркотичних засобів, суд приходить до висновку, що такі свідчення обвинувачених спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності, а їх вина в обсязі обвинувачення, встановленого судом, доведена сукупністю досліджених судом доказів, які не суперечать один одному, припустимі за способом збирання і відповідають об'єктивній істині.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 7 грудня 2011 року, приблизно о 19 годині, він і ОСОБА_18 на автомобілі ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_3, приїхали в с. Перово Сімферопольського району АР Крим, щоб забрати заробітну плату. Автомобіль припаркували біля будівлі в АДРЕСА_5. Він вийшов з автомобілю, попрямував до офісу ОСОБА_13, який знаходився в будівлі, за отриманням розрахунку за виконану роботу. Коли підійшов до вхідних дверей, на нього несподівано накинувся ОСОБА_5., який схопив за куртку і почав викручувати руки за спину. До ОСОБА_5. на допомогу підбіг ОСОБА_6 Вони удвох вивернули йому руки, нахилили вперед і, завдаючи фізичний біль, вивели з будівлі на вулицю і повалили на майданчик перед входом в будівлю обличчям в бруд . Бачив, що ОСОБА_18 витягнув з автомашини ОСОБА_7 і почав його обшукувати. ОСОБА_5 наніс йому удар в область голови, а ОСОБА_6 - по тулубу, завдаючи фізичний біль і спричиняючи тілесні ушкодження. Поки він лежав на землі, ОСОБА_5. дістав з кишені його куртки паспорт громадянина України, посвідчення водія, довідку з військкомату, ідентифікаційний код і пластикову картку «Приватбанку». Після цього ОСОБА_5. і ОСОБА_6 на його вимогу припинити насилля, підняли його з землі і притиснули до машини. ОСОБА_6 представився співробітником міліції. На багажнику автомобілю він побачив пакетик з білою речовиною. Вони вказали на пакетик і сказали, що він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Сказали при цьому, що дана речовина знайдена у нього в кишені, це є наркотичний засіб. Поруч з автомобілем, на якому він приїхав, стояв ОСОБА_7. ОСОБА_6 і ОСОБА_5. відійшли на деякий час, про щось розмовляли, а коли через кілька хвилин повернулися, ОСОБА_5. запропонував відкупитися за 5000 грн., які він повинен їм передати протягом години. Він злякався і погодився на їхні умови. Так як батька в місті не було, він зателефонував другу батька ОСОБА_21 Розмова відбулася під диктовку ОСОБА_5. Тоді ОСОБА_21 попросив дати трубку комусь з міліціонерів. Трубку взяв ОСОБА_5, представився ОСОБА_43. ОСОБА_21 сказав йому, що підвезе гроші через 40 хвилин. Оскільки ОСОБА_21 довго не було, вони йому ще телефонували і ОСОБА_21 сказав, що у нього не вистачило грошей, тому він заїде до нього до дому і візьме гроші. ОСОБА_5 запропонував переїхати ближче до його дому, назустріч ОСОБА_21. Вони посадили його в автомобіль на заднє сидіння, поруч з боків сіли ОСОБА_5 та ОСОБА_14. Решта поїхали слідом. Коли приїхали на вул. Воровського, то довелося чекати. Незабаром під'їхав ОСОБА_21, а з ним знаходилися працівники міліції, які всіх привезли до Сімферопольського РВ.

Перебуваючи в Сімферопольському РВ, він неодноразово просив співробітників міліції Сімферопольського РВ оглянути одяг підсудних і повернути документи, однак йому пояснювали, що хлопці такі ж співробітники міліції, і вони не мають права їх обшукувати, необхідно дочекатися представників УВБ. Після надання пояснень в Сімферопольському РВ, всі разом виїхали на місце події в с. Перове, де знайшли документи на ім'я потерпілого, що лежали акуратно на клумбі, близько ялинки, всередині був вкладений поліетиленовий пакет з якоюсь речовиною, схожою на ту, що ОСОБА_5 викладав на багажник автомобілю. Слідчий у присутності понятих вилучив документи і пакет.

Наполягав на тому, що він не міг вільно пересуватися, біля нього постійно знаходилися ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а коли вони відійшли, біля нього перебував ОСОБА_7. Дорогу автомобілю також перегородив ОСОБА_7. Наркотичних засобів ніколи не вживав. Вважає, що такі дії були спрямовані на те, щоб ОСОБА_13 не платив йому заробітну плату. Своїми діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завдали йому фізичного болю.

Крім того, потерпілий просив стягнути з обвинувачених заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 5000 грн., яка полягала у витратах на лікарняні препарати, пошкоджених речах. Також потерпілий зазначив, що йому спричинено моральну шкоду, оскільки він тривалий час не міг вільно пересуватися, у нього були відібрані документи, в зв'язку з чим він не мав можливості працевлаштуватися. У нього значно погіршилися стосунки з близькими внаслідок розповсюдження обвинуваченими неправдивих відомостей щодо розповсюдження ним наркотичних засобів. Моральну шкоду оцінює в 300 000 грн.

Показання потерпілого ОСОБА_1 суд сприймає як достовірні та таки, що відповідають дійсності, оскільки вони послідовні, логічні, повністю підтверджені іншими дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що 07.12.2011 року, приблизно о 19-00 годині, до нього прийшов ОСОБА_1, який попросив з'їздити з ним в с. Перове на вул. Шкільну, щоб отримати розрахунок на фірмі, де той працював. На його автомобілі ВАЗ-21099 білого кольору вони попрямували в с. Перове. По приїзду ОСОБА_1 вийшов з автомобілю, а він залишився. Через деякий час до машини підійшов чоловік у жовтій куртці, а потім підійшов до автомобілю ОСОБА_7. Йому сказали вийти з машини, руки покласти на дах машини, ноги поставити на ширині плечей, після чого ОСОБА_7 став проводити огляд його особистих речей, витягнув все з кишень. В цей час боковим зором він бачив, що ОСОБА_1 вивели з будівлі двоє чоловіків, як йому потім стало відомо, це були ОСОБА_5 і ОСОБА_6. На деякий час він відвернувся і почув глухі звуки, схожі на удари, почув слова ОСОБА_1, який просив щось припинити. Потім він побачив на багажнику автомобіля серветку з пакетиком. Ці чоловіки почали оглядати ОСОБА_1, сказали, що у нього знайшли «чеки». Після того, як був проведений огляд їх особистих речей, чоловіки представилися співробітниками міліції. Він бачив, що у ОСОБА_1 весь одяг був у багнюці. У одного з цих міліціонерів він бачив в руках документи ОСОБА_1. Потім ОСОБА_5. і ОСОБА_6 А.С. відійшли вбік, а ОСОБА_7 залишився поруч. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 кілька хвилин про щось розмовляли між собою, а потім повернулися і ОСОБА_5 сказав, що питання можна вирішити за 5000 грн. ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію. Він комусь зателефонував, на вимогу ОСОБА_5 розмовляв по телефону по гучномовному зв'язку і просив привезти гроші, щоб його не притягнули до відповідальності за наркотики. ОСОБА_1 дзвонив якомусь родичу. Потерпілий пояснив своєму дядькові, що йому необхідні гроші в сумі 5000 грн., які треба привезти в АДРЕСА_5. Вони знаходились в с. Перове ще годину. Поїхати з місця події вони не могли, оскільки їх автомобілю дорогу перегородив автомобіль ОСОБА_7. Потім ОСОБА_5 сказав ОСОБА_1 знову телефонувати родичу, бо той довго не приїжджав. Родич сказав, що сума велика і необхідно заїхати додому ОСОБА_1, щоб взяти там гроші. Тоді ОСОБА_5 сказав всім їхати на вул. Воровського у м. Сімферополі. Коли вони приїхали на вул. Воровського, до них під'їхав автомобіль Mercedes Vito, з якого вийшли співробітники міліції і всі поїхали до Сімферопольського РВ. Там ОСОБА_1 просив оглянути ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, щоб вилучити у них його документи, але йому відмовили. Після цього, вони виїжджали для огляду місця події в с. Перове, де під ялинкою знайшли документи ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_18 також зазначив, що його огляд проводив ОСОБА_7. Понятих при проведені огляду не було, ніяких документів за наслідками огляду не складалося. Вони не чинили опір, оскільки дуже перелякалися. Після того, як ОСОБА_1 оглянули, він побачив на його обличчі садни, одяг був забруднений. До приїзду в с. Перове у потерпілого ніяких пошкоджень не було. ОСОБА_1 йому сказав, що його побили, але не уточнював, хто саме бив. З поведінки кожного міліціонера він зрозумів, що головний у них був ОСОБА_5, а ОСОБА_7 і ОСОБА_6 підтримували його, один одному не перешкоджали, їх дії були узгоджені. Вся ініціатива виходила від ОСОБА_5. ОСОБА_1 постійно просив повернути йому документи, але ОСОБА_5 відповідав, що поверне одразу ж, як вирішиться питання. Він ніколи не чув, щоб ОСОБА_1 вживав наркотичні засоби. З місця події він міг піти і забрати речі, фізично його ніхто не тримав, але він був у шоковому стані.

Отже показання свідка ОСОБА_18 повністю узгоджуються з показаннями потерпілого стосовно того, що потерпілий не убігав від ОСОБА_5, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вивели потерпілого з будівлі. Крім того, показання свідка та потерпілого повністю узгоджуються стосовно того, як ними сприймалися такі дії правоохоронців, а саме, що вони розцінювали такі дії як затримання, особистий обшук у відсутність понятих, без складення жодного процесуального документу. Підтвердив свідок ОСОБА_18 і те, що з потерпілим вони о 15-00 чи 16-00 годині нікуди не їздили, і перший раз приїхали у село Перове лише після 19-00 години.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні підтвердив показання потерпілого та зазначив, що в день подій, приблизно о 19-00 годині, йому зателефонував ОСОБА_1 і попросив привезти гроші, оскільки його затримали за правопорушення. ОСОБА_25 зателефонував йому, бо батько знаходився в іншому місці. Він зателефонував батьку ОСОБА_1, сказав, що ОСОБА_1 затримали і ОСОБА_1 просив привезти гроші. Батько сказав, що грошей не має, треба дзвонити в міліцію. Деякий час він телефонував до міліції, черговому по місту, потім до чергової частини ГУ МВС України в АРК, повідомив їм, що вимагають гроші працівники міліції. Поки збирали оперативну групу, робітників УВБ, він поїхав на власному автомобілі до ОСОБА_1, щоб йому допомогти. По дорозі він по телефону спілкувався з тими міліціонерами, які, нібито, затримали ОСОБА_1. Один з них представився оперуповноваженим ОСОБА_43. Він перепитав у «ОСОБА_43», чи дійсно необхідно везти гроші, той підтвердив. Він також продовжував телефонувати до Сімферопольського РВ, щоб дізнатися, чи зібрали оперативну групу, з'ясувалося, що не могли найти транспорт. Він запропонував свій автомобіль. Він приїхав до райвідділу, оперативна група сіла до нього в автомобіль і вони приїхали на вул. Воровського, оскільки на той момент місце зустрічі було вказане саме вул. Воровського. На вул. Воровського знаходився ОСОБА_1, разом з ним були обвинувачені. Обвинувачені пред'явили свої документи, після чого всі присутні повернулися до Сімферопольського райвідділу, де надали пояснення, а потім виїхали в с. Перове для огляду місця події. Весь час, що вони перебували в райвідділі, ОСОБА_1 просив забрати у обвинувачених його документи, але співробітники Сімферопольського райвідділу відмовляли, посилаючись на те, що не можуть цього робити. При огляді місця події під ялинкою були виявлені паспорт ОСОБА_1 з якимось пакетиком, інші документи. Про наркотики він дізнався вже тоді, як всі повернулися до Сімферопольського райвідділу. Також ОСОБА_1 повідомив йому, що до нього обвинувачені застосовували фізичну силу. Коли потерпілий говорив з ним по телефону, то він чув, як потерпілому хтось підказував, що треба говорити.

Такі показання свідка ОСОБА_21 повністю підтверджують показання потерпілого щодо того, що потерпілий постійно намагався повернути від обвинувачених свої документи, що потерпілий не міг вільно пересуватися, оскільки його діями керували співробітники міліції.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що 07.12.2011 року ввечері він повертався з відрядження з м. Керчі в м. Сімферополь. Приблизно о 19 годині 20 хвилин йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_21 і сказав, що його син ОСОБА_25 просив зайняти йому 5000 грн., оскільки потрапив у неприємності. Він здзвонився з сином по мобільному телефону, той сказав, що співробітники міліції просять у нього 5000 грн. за те, щоб його не притягнули до кримінальної відповідальності за наркотики. Знаючи, що син не пов'язаний з наркотиками, він і ОСОБА_21 вирішили звернутися до міліції. Приїхавши з Керчі до Сімферополя, він відразу ж під'їхав до райвідділу на вул. ОСОБА_10, де побачив сина. Одяг у сина був весь брудний, на обличчі були синці. Потім при огляді місця події знайшов паспорт сина, всередині якого був прозорий пакетик з білою речовиною, водійські права, довідку з військкомату.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що 07.12.2011 року ОСОБА_5 запропонував йому бути присутнім в якості понятого при затриманні. Він зустрівся з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в центрі міста, разом поїхали в с. Перове. По приїзду туди вони ще чекали 10 хвилин, поки приїхав автомобіль 21099 білого кольору. В цей час ОСОБА_5 вже вийшов з їх автомобілю. Слідом вийшов він. ОСОБА_5 затримав потерпілого, сказав витягнути все з кишень. Де був затриманий потерпілий, він не бачив. На деякий час він відвернувся, коли повернувся, побачив якусь суперечку між потерпілим та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, останні підіймали потерпілого з землі. Він не пам'ятає, хто викладав вміст кишень потерпілого, можливо співробітники міліції, а можливо і потерпілий сам. Він бачив якісь документи потерпілого, але йому цих документів не давали. Потім ОСОБА_5 звернув увагу на серветку з пакетиком, що в ньому було, він не бачив. Серветка лежала на багажнику автомобіля. ОСОБА_5 постійно розмовляв з потерпілим, той комусь дзвонив. Потім всі поїхали на вул. Воровського в м. Сімферополь, де чекали ще 40 хвилин, після чого всіх відвезли до Сімферопольського райвідділу. ОСОБА_7 знаходився біля нього, але що він робив, він не пам'ятає. Він також не пам'ятає, чи оглядали іншого хлопця, який приїхав з потерпілим.

Свідок стверджував, що потерпілого затримували всі разом: ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7. ОСОБА_1 заперечував, що наркотичний засіб, на який вказували співробітники міліції, належав йому. Потерпілий дійсно не міг вільно покинути місце події. Він чув, як співробітники міліції говорили ОСОБА_1, що той «попав». Бачив у потерпілого тілесні ушкодження, одежа потерпілого була брудна. Свідок наполягав на тому, що йому не роз'яснювалося будь-яких прав, іншого понятого на місці події не було, жодних документів після проведених дій не складалося. З якою метою вони їхали на вул. Воровського, він не зрозумів. Всім керував ОСОБА_5.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 підтвердив той факт, що о 16-00 годині потерпілий, який є його онуком, ще знаходився вдома, збирався увечері поїхати з другом ОСОБА_7 в Южне. Він не пам'ятає, о котрій годині онук вийшов з дому. Повернувся онук вранці, на обличчі були садна, скаржився на болі в грудях, боці, розповів, що побили співробітники міліції. Він ніколи не помічав за онуком вживання наркотичних засобів, онук займався спортом.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні показала, що вона є співробітником Управління внутрішньої безпеки ГУ МВС України в АР Крим, куратором Центрального РВ. 08.12.2011 року надійшла заява від ОСОБА_1 і ще одного чоловіка, прізвища якого не пам'ятає, про те, що 07.12.2011 року співробітниками Центрального РВ щодо нього вчинені незаконні дії. За заявою було проведено перевірку. При опитуванні потерпілого звернула увагу на тілесні ушкодження на його обличчі, бачила синці під оком та садна на підборідді. Потерпілий пояснював, що його вдарив кулаком ОСОБА_5, він впав і потім його били ногами. З отриманих при проведені перевірки заяви ОСОБА_1 пояснень та в сукупності з іншими обставинами, вона дійшла висновку про те, що обвинувачені провели незаконне затримання, за межами своєї юрисдикції. В тому разі, якщо б потерпілий чинив їм опір, вони повинні були його затримати, викликати оперативну групу відповідного райвідділу, скласти документи, чого зроблено не було. Офіційно ОСОБА_1 затриманий не був, але фактично мале місце його затримання. Стосовно затримання ОСОБА_1 ніяких процесуальних документів не складено, до райвідділу його не доставлено. Свідок також пояснила, що нею перевірялася інформація про вживання ОСОБА_5 наркотичних речовин - амфетаміну. Вона проводила службову перевірку, в ході якої, згідно з довідкою медустанови було встановлено, що ОСОБА_5 вживає амфетамін. Від огляду в наркодиспансері ОСОБА_5 відмовився і написав заяву про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням. ОСОБА_6 може охарактеризувати з позитивного боку, жодних скарг на нього не надходило.

З показань свідка ОСОБА_29 судом встановлено, що в ніч на 07.12.2011 року він був відповідальним від керівництва УВБ в АР Крим. Приблизно о 20 годині від оперуповноваженого УВБ в АР Крим ОСОБА_30 отримав повідомлення про те, що співробітниками Сімферопольського РВ затримано співробітників Центрального РВ. За викликом виїхав до Сімферопольського райвідділу. Там опитав потерпілого, обвинувачених. З їх пояснень він зрозумів, що потерпілий був затриманий, у нього відібрали паспорт. Обвинувачені сказали, що про затримання потерпілого нічого не повідомляли керівництву, також керівництву не було відомо, де вони знаходилися. ОСОБА_7 взагалі перебував на лікарняному, отже не міг виконувати посадові обов'язки. При перевірці відповідності дій обвинувачених вимогам законів, було встановлено, що ніяких процесуальних документів про затримання ОСОБА_1 ними складено не було, про вилучення будь-яких предметів у потерпілого вони не говорили.

Свідок ОСОБА_30 показав, що 07.12.2011 року, приблизно о 20 годині, черговий ГУ МВС України в АРК доповів, що співробітники міліції вимагають гроші у громадянина, він направив на місце оперативну групу Сімферопольського РВ. Він доповів про отриману інформацію відповідальному від керівництва УВБ в АРК ОСОБА_29 і разом з ОСОБА_29 поїхав до Сімферопольського РВ, де опитали всіх затриманих. Бачив, що одяг потерпілого був у багнюці, на обличчі були тілесні ушкодження. Він опитував особу, яка нібито, була понятим. Понятий сказав, що був затриманий хлопець з наркотиками.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_31 показав, у грудні 2011 року, будучи відповідальним інспекції з особового складу ГУ МВС України в АР Крим, від чергового ГУ МВС України в АРК прийняв інформацію про вимагання співробітниками хабара, та про те, що Сімферопольським РВ були затримані три співробітники міліції. По приїзду до Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим опитав затриманих співробітників міліції і долучив їх пояснення до первісного матеріалу, при цьому обшук співробітників міліції не проводився. Він не пам'ятає, чи складалися якісь документи затримання тими співробітниками міліції.

Показання свідків ОСОБА_27, ОСОБА_14., ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 узгоджуються між собою, підтверджують показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_21, в своїй сукупності та в цілому створюють картину подій, що мали місце 07.12.2011 року, які повністю відповідають встановленим судом обставинам вчинення обвинуваченими злочину.

Свідок ОСОБА_32, який був допитаний у судовому засіданні, надав пояснення, відповідно до яких, він отримав інформацію про торгівлю наркотичними засобами. 07.12.2011 року йому зателефонував начальник Сімферопольського РВ і повідомив про те, що затримані три співробітники міліції Центрального РВ. Пізніше він дізнався, що проводилася перевірка інформації про збут наркотиків двома особами, в рамках перевірки такої інформації був затриманий ОСОБА_1. Інформацію повідомив ОСОБА_7 і вона була внесена до журналу секретної частини Центрального РВ. Йому відомо, що стосовно цієї інформації ніяких оперативно-розшукових справ не заводилося, обвинувачені не проводили оперативно-технічні заходи в рамках ОРС. Йому не відомо, чи доручалося ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відпрацьовувати інформацію на території Сімферопольського району. Про всі події йому відомо зі слів.

У судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_15, який пояснив, що в грудні 2011 року, саме в день, коли відбулися всі події, до нього підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, сказали, що є інформація, яку необхідно перевірити, просили надати їм транспортний засіб. Чия була інформація, йому не повідомляли, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 працювали разом. Увечері дізнався про затримання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за вимагання хабара. Виїхав до Сімферопольського райвідділу, де побачив ще й ОСОБА_7. Той повідомив, що в день реєстрував агентурну записку про збут наркотичних засобів двома фігурантами. Йому не повідомляли про проведення закупки наркотичних засобів, про затримання осіб, проведення таких дій з ним не узгоджували. ОРС за даними фактами не заводилося. Співробітники міліції не мали права затримувати особу, проводити її особистий огляд без заведення ОРС чи кримінального провадження, на той час кримінальної справи. При перевірці інформації ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали право проводити особистий розшук, розвід бесіду, але не мали права затримувати. При підтверджені інформації, вони повинні були написати рапорт, зареєструвати його, а потім порушення кримінальної справи. Візуальний нагляд обвинувачені не здійснювали, оскільки не було заведено ОРС. Обвинувачені мали право оглянути особу лише в тому випадку, якщо ця особа безпосередньо здійснювала правопорушення, що потребувало припинення, в іншому випадку, лише в порядку, передбаченому законодавством.

Такі показання свідка ОСОБА_15 узгоджуються з відповіддю в.о. начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в АР Крим від 21.03.2013 р. №28/2-199, згідно якої працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, і повідомлення про це в найближчий підрозділ міліції.

Не зважаючи на те, що свідок ОСОБА_15 є свідком сторони захисту, з його пояснень вбачається, що обвинувачені діяли поза межами своєї територіальної юрисдикції, про що йому не повідомляли, та їх дії суперечили вимогам законодавства, а саме: обвинувачені перевіряли інформацію, яка не була зареєстрована відповідно до вимог діючих інструкцій, фактично було проведено затримання особи, проведення огляду її речей, всі дії відбувалися за відсутністю понятих, жодних процесуальних документів за результатами затримання та перевірки не складалося, керівництву про проведення таких дій не доповідалося.

З пояснень свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_20 встановлено, що ними дійсно проводилася перевірка та реєстрація агентурної записки ОСОБА_7, в якій йшла мова про вчинення незаконного зберігання та збуту наркотичних засобів. В журналі реєстрації інформації було викладено весь текст записки, оскільки так вимагає інструкція. Свідок ОСОБА_33 не могла вказати на те, відносно скількох осіб реєструвалася інформація, а свідок ОСОБА_20 зазначила, що така агентурна записка стосувалася як особи, прізвище, ім'я, по батькові якої були відомі, так і щодо невідомої особи.

Разом з тим, відповідно до наданої начальником Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_34 відповіді вбачається, що в СКМДД Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим була зареєстрована інформація про причетність ОСОБА_1 до розповсюдження наркотичних речовин на території Центрального району м. Сімферополя. (а.с.160 том 1)

Будь-яких даних про причетність іншої особи до розповсюдження наркотичних засобів не повідомлялося. Не заявляли про це ні обвинувачені, ні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_33, ОСОБА_20, ОСОБА_34 при проведені перевірки заяви потерпілого ОСОБА_1 співробітниками УВБ, про проведенні досудового розслідування. Такі дані вже стали повідомлятися під час розгляду справи в суді, коли при першому розгляді справи були заслухані всі свідки, перевірені матеріалі справи, отже до таких показань суд ставиться критично, визнає їх неспроможними та необ'єктивними.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.12.2011 р. та фототаблиці до нього, при огляді 08.12.2011 року ділянки місцевості, розміром, приблизно 10х10 метрів, розташованої біля входу в будівлю за адресою: АДРЕСА_5, під однією з ялинок на траві виявлено паспорт на ім'я ОСОБА_1 в обкладинці бордового кольору, в якому знаходився полімерний пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, водійське посвідчення, ідентифікаційний код на ім'я потерпілого, пластикова карта «Приватбанку». Дані предмети були вилучені і поміщені в полімерні пакети (а.с.10 -18 том 1).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №158 від 09.04.2012 року при проведенні судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_1, вивченні медичних документів, з огляду на обставини справи, експерт дійшов висновку, що у потерпілого виявлені ушкодження у вигляді синців і саден обличчя, садна правої нижньої кінцівки, які утворилися в результаті дії тупого предмета, в даному випадку, можливо, кулаків або предметів з аналогічними травмуючими властивостями при не менше трьох травматичних впливах в область обличчя і гомілки потерпілого. Зазначені ушкодження заподіяні, не виключено, 07.12.2011 року, і є такими, що не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я, відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.с.28 -30 том 2).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_35 повністю підтвердив висновки проведеної ним експертизи і показав, що 09.04.2012 року він провів судову - медичну експертизу відносно ОСОБА_1. У потерпілого були виявлені ушкодження у вигляді синців і саден обличчя, садна правої нижньої кінцівки. Дані ушкодження утворилися в результаті дії тупого предмета, в даному випадку, можливо, кулаків або предметів з аналогічними травмуючими властивостями при не менше трьох травматичних впливах в область обличчя та правої гомілки потерпілого. Зазначені ушкодження заподіяні, не виключено, 07.12.2011 року, і є такими, що не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи той факт, що виявлені тілесні ушкодження знаходилися в різних зонах травматичного впливу: підборіддя зліва, очей праворуч, права внутрішня кісточка правої гомілки, експерт виключив можливість виникнення таких тілесних ушкоджень при падінні на площину з висоти власного росту. Він також зазначив, що приймав участь при проведені відтворення обстановки і обставин події за участі потерпілого, в ході якого вказані потерпілим обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень не суперечили механізму їх виникнення.

Крім того, експерт зазначив, що не має необхідності проводити додаткові чи повторні експертизи, оскільки ним були надані відповіді на всі питання, що ставилися перед ним.

Експерт виключив можливість отримання виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень внаслідок ударів о колону, дерево. При цьому експерт вказав на те, садна на підборідді могла виникнути внаслідок падіння потерпілого та удару підборіддям о землю, також не виключив експерт можливість спричинення тілесного ушкодження в області гомілки потерпілим собі самому при ударі взутою ногою під час ходи чи бігу, але про наявність таких обставин йому не заявлялося, а тому такі обставини не підтверджені об'єктивними даними. Ним не було виявлено характерних ознак спричинення тілесних ушкоджень в область грудної клітини потерпілого.

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події від 03.08.2012 р. потерпілий розповів на місці і показав, де і за яких обставин йому були спричинені тілесні ушкодження. Надані ним під час вказаної слідчої дії показання повністю відповідають його показанням у судовому засіданні. (а.с. 147-157 том 4)

З урахуванням сукупності всього вищезазначеного, суд приходить до висновку, що показання потерпілого стосовно обставин його затримання, відібрання документів, доставляння на вул. Воровського в м. Сімферополь, спричинення тілесних ушкоджень повністю знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Такі показання потерпілого є послідовними протягом всього часу розслідування кримінальної справи, в тому числі, при проведенні очних ставок з обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в ході яких потерпілий підтримав свої показання, аналогічні показання потерпілий надав при розгляді справи у суді як під час першого судового розгляду справи, так і в ході цього судового розгляду. Його показання є логічними та не суперечать показанням інших допитаних у судовому засіданні свідків. (а.с.152-153, 146-147, 132 том 2)

Що стосується показань свідків ОСОБА_36 та ОСОБА_13, які показали, що 07.12.2011 р. потерпілий ОСОБА_1 приїжджав до них з метою збуту наркотичних засобів, то такі показання не спростовують обставин, за яких потерпілий був затриманий, не підтверджені таки показання про збут наркотичних засобів іншими доказами по справі. При цьому свідок ОСОБА_36 підтвердив той факт, що потерпілий приїжджав до офісу з метою отримати заробітну плату. Свідок ОСОБА_13 такі свідчення спростував, повідомивши, що заробітну плату ОСОБА_1 він не виплачував. Свідок ОСОБА_37 вказав на те, що ОСОБА_1 працював на нього і заробітну плату ОСОБА_1 виплачував саме він. Крім того, свідок ОСОБА_36 зазначив, що раніше потерпілий ніколи не пропонував йому наркотичні засоби.

Отже показання цих свідків суперечать один одному, вказані свідки неодноразово змінювали свої показання, причини їх зміни у судовому засіданні пояснити не могли, вказавши на те, що помилялися стосовно деяких обставин.

Відповідно до отриманої з каналів зв'язку за постановою Апеляційного суду АР Крим інформацією, в період часу з 11-00 до 24-00 години ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7 не перебували в районі вул. Пролетарської, про що свідчать роздруківки телефонних зв'язків з мобільних телефонів ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. (а.с.158-159, 163-164, 167-171, 172-177 том 3)

Відповідно до Наказу начальника Головного управління МВС України в АР Крим від 23.11.2011 року № 504о/с лейтенант міліції ОСОБА_5 призначений дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління (а.с.66 том 3).

Згідно Наказу начальника Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим від 24.11.2011 року № 41о/с на лейтенанта міліції ОСОБА_5 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління, тимчасово покладені обов'язки оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління (а.с.68 том 3).

Наказом заступника міністра - начальника Головного управління МВС України в АР Крим від 10.02.2011 року № 51о/с капітан міліції ОСОБА_38 призначений оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління (а.с.21 том 3).

За даними послужного списку ОСОБА_6., особистий номер НОМЕР_7, ОСОБА_6 наказом заступника міністра - начальника Головного управління МВС України в АР Крим від 16.06.2011 року №223о/с призначений старшим оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління (а.с.26-33 том 3).

Відповідно до Наказу заступника міністра - начальника Головного управління МВС України в АР Крим від 30.07.2010 року №371о/с лейтенант міліції ОСОБА_7 знаходиться в розпорядженні Головного управління оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління (а.с.21 том 3).

З висновку управління внутрішньої безпеки в АР Крим департаменту внутрішньої безпеки МВС України про результати перевірки звернень громадян ОСОБА_1, ОСОБА_21 щодо неправомірних дій з боку працівників міліції Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим від 17.12.2011 року вбачається, що в ході проведення службового розслідування встановлено в діях працівників ВКМСД Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим порушення ст.ст.1, 2, 7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, ст.12 Закону України «Про міліцію», що виразилося в тому, що керівництву райвідділу не було доведено про застосування заходів фізичного впливу, виявлені порушення наказу МВС України № 400-2004, оскільки факти вилучення психотропних речовин не були зареєстровані, що є несумісним з подальшим перебуванням в органах внутрішніх справ і дискредитує цих співробітників і в їх діях формально вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст.ст.364, 365 КК України. Крім того, при проведені перевірки заяви потерпілого щодо неправомірних дій відносно нього з боку працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, було виявлено розбіжності в поясненнях ОСОБА_5, ОСОБА_6. і ОСОБА_15 щодо особи, якою було отримано інформацію про поширення наркотиків, і про фігурантів протиправних дій, також відзначений той факт, що працівники міліції в ході проведення службового розслідування змінювали свої пояснення, що відображено у висновках за результатами проведеної перевірки. (а.с.40-46 том 1).

Крім того, у висновку службового розслідування за поданням управління внутрішньої безпеки в АР Крим ДВБ МВС України від 24.01.2012 року зазначено, що при затриманні ОСОБА_1 ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 було порушено вимоги пункту 2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України від 04.10.2003 року №1155, що виразилося в тому, що оперативного чергового Центрального РВ не було поставлено до відома про виїзд для затримання підозрюваного у вчиненні злочину у с. Перове Сімферопольського РВ, оперативного чергового Сімферопольського РВ не було повідомлено про факт того, що ОСОБА_1 у с. Перове під час спроби втекти мав намір знищити доказ скоєння злочину шляхом викидання наркотичного засобу, внаслідок чого слідчо - оперативну групу на місце події для документування злочину своєчасно не направлено. Відповідно до вимог п.2.3 Інструкції про порядок прийому, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України № 400-04, за межами дислокації органу внутрішніх справ працівник міліції незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про злочин, або в разі виявлення такого, зобов'язаний вжити заходів до його припинення, встановлення і затримання осіб, охорони місця події і повідомити про це найближчий підрозділ міліції. Проте жоден із співробітників відділення КМСД Центрального РВ Сімферопольського МУ, які на той час перебували на місці події, зазначених вимог інструкцій не виконали. Більш того, з висновку вбачається, що працівники міліції ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 під розпис повідомлені та ознайомлені зі змістом інструкцій, законів та нормативних актів. (а.с.135-141 том 3).

На підставі Наказу начальника Головного управління МВС України в АР Крим від 24.02.2012 року № 65о/с лейтенант міліції ОСОБА_5. - дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління, 24.02.2012 року звільнений за пункту 64 «Ж» за власним бажанням (а.с.67 том 3).

Наказом начальника Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим від 25.01.2012 року №28 за порушення ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося в порушенні вимог наказів МВС Україна №№ 1155-03, 400-04, ОСОБА_6, ОСОБА_5 притягнуті до дисциплінарної відповідальності , щодо ОСОБА_7 застосовано обмеження раніше накладеним стягненням (а.с.142-144 том 3).

З урахуванням всього вищевикладеного, надавши оцінки дослідженим у судовому засіданні доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. у вчиненні ними перевищення влади і службових повноважень, тобто умисне вчинення ними як службовими особами дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, що супроводжувалося насильством, та вчинене за попередньою змовою групою осіб, та кваліфікує такі дії обвинувачених за ч.2 ст.28 ч.2 ст.365 КК України.

Кваліфікуючи дії обвинувачених таких чином, суд виходить з наступного.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виїхали в с. Перове для перевірки інформації, отриманої саме ОСОБА_5 від ОСОБА_13. Ця інформація не була зареєстрована в секретній частині Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, а не для перевірки, нібито, зареєстрованої того ж дня інформації ОСОБА_7. Оперативно-розшукової справи за отриманою ОСОБА_5 інформацією заведено не було. Всі ці обставини не заперечували самі обвинувачені і були підтверджені показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_32, ОСОБА_20, ОСОБА_33, ОСОБА_28. Безпосередній керівник обвинувачених не був проінформований про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виїхали для проведення затримання особи в Сімферопольському районі, про що зазначив ОСОБА_15.

В с. Перове Сімферопольського району мале місце саме затримання потерпілого та його особистий огляд, про що впевнено заявили у суді як сам потерпілий, так і свідки ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_21, які сприймали дії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 саме як затримання. Про це також свідчить і та обставина, що поблизу ОСОБА_1 постійно знаходилися хто-небудь з обвинувачених і він не залишався на одинці. Дорога автомобілю, на якому приїхав ОСОБА_1, була перегороджена автомобілем обвинуваченого ОСОБА_7. З с. Перове до вул. Воровського в м. Сімферополь потерпілий виїхав за вимогою ОСОБА_5, при цьому ОСОБА_5 та його знайомий ОСОБА_14 знаходилися разом з потерпілим в автомобілі, що також підтвердили потерпілий, свідок ОСОБА_14 та сам обвинувачений ОСОБА_5.

Про проведення особистого огляду потерпілого вказали сам потерпілий та свідок ОСОБА_18, не спростовував цього факту і свідок ОСОБА_14.

Наданими до суду доказами знайшло своє підтвердження факт застосування до потерпілого в момент затримання фізичного насильства. Так, про це повідомили потерпілий ОСОБА_1, свідок ОСОБА_18, ОСОБА_14, останній вказав на те, що бачив після затримання потерпілого у нього тілесні ушкодження. Крім того, свідки ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_30, ОСОБА_21 підтвердили факт наявності на обличчі потерпілого, в тому числі, в області ока, тілесних ушкоджень. Факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень підтверджений висновками проведеної по справі судово-медичної експертизи, а також висновком експерта у судовому засіданні.

Знайшло своє підтвердження і факт вилучення у потерпілого особистих документів. Це підтверджено і показаннями потерпілого, свідками ОСОБА_18, ОСОБА_14, які підтвердили, що бачили в руках у обвинувачених документи потерпілого. Підтверджується це і даними протоколу огляду місця події, за якими особисті документи були виявлені під ялинкою неподолік від місця події. При цьому суд звертає увагу, що місце, де фактично був затриманий потерпілий, а також місце, де він утримувався, знаходиться поодаль від того місця, де знайдені документи. З пояснень обвинувачених встановлено, що потерпілий, нібито, викинув наркотичний засіб та документи, коли убігав від ОСОБА_5 в напрямку від будівлі до свого автомобілю, отже до місця, де виявлені особисті документи, потерпілий не добіг, а тому не міг викинути туди свої документи. Отже ці документи могли бути підкинуті лише самими обвинуваченими, навіть після затримання потерпілого.

Зазначені обставини також спростовують доводи обвинувачених про те, що вони їхали на вул. Воровського, оскільки знайомий потерпілого повинен був привезти документи потерпілого. Про таку мету поїздки на вул. Воровського жидний зі свідків - очевидців, не зазначили.

Отже матеріалами справи та показаннями свідків знайшов своє беззаперечне підтвердження факт безпідставного затримання обвинуваченими потерпілого, застосування до нього обвинуваченими насилля, використовуючи надану їм в силу займаних посад владу та перевищуючи надані повноваження, повідомивши потерпілого про те, що вони є співробітниками міліції і не виявивши у потерпілого жодних наркотичних засобів, не здійснюючи жодних дії з припинення безпосередньо на місці будь-яких протиправних дій з боку потерпілого, оскільки таки ним не вчинялися, обвинуваченими не було прийнято заходів для складання процесуальних документів, не доведено до керівництва факту застосування насилля до затриманого без достатніх підстав, обвинувачені утримували потерпілого протягом майже двох годин, насильно доставили потерпілого з с. Перове на вул. Воровського в м. Сімферополь, вилучивши у нього особисті документи.

Суд також знаходить доведеним факт попередньої змови між обвинуваченими на вчинення перевищення влади. Про це вказали свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_14, які зазначили, що всі дії обвинувачених були узгоджені, обвинувачені схвалювали дії один одного. Про це також свідчить і те, що при під'їзді на місце події, не домовляючись безпосередньо на місці події, ОСОБА_7 одразу перегородив дорогу автомобілю, на якому приїхав потерпілий, і весь час, поки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 займалися потерпілим, знаходився біля друга потерпілого - свідка ОСОБА_18. Коли ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відлучалися, ОСОБА_7 також знаходився з потерпілим. В своїх поясненнях обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що йому подзвонили ОСОБА_5 і ОСОБА_6 і просили допомогти затримати особу, назвали марку і колір автомобіля, на якому ця особа під'їде на місце. Отже матеріалами справи підтверджений факт наявності попередньої змови між обвинуваченими на вчинення протиправних дій стосовно потерпілого.

Суд погоджується з тим, що діями обвинувачених спричинено істотну нематеріальну шкоду державним інтересам, особистим інтересам потерпілого, виходячи з того, що в результаті їх протиправних дій були порушені конституційні права потерпілого ОСОБА_1 на здоров'я, дискредитоване звання працівника міліції, наділеного правоохоронними функціями, підірваний існуючий правопорядок, порушено конституційний принцип верховенства права, авторитет і престиж правоохоронного органу.

Доводи обвинувачених ОСОБА_5., ОСОБА_6., що вони діяли у суворій відповідності до вимог закону, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Показання обвинувачених, дані ними в суді, не узгоджуються з іншими матеріалами справи, в установленому законом порядку оперативна інформація, отримана ОСОБА_5 від ОСОБА_13, не зареєстрована в режимно-секретній частині Центрального РВ. Даний факт підтвердив і підсудний ОСОБА_5. в судовому засіданні .

Спростовані у судовому засіданні висновками експертизи та показаннями експерта і доводи обвинувачених щодо отримання потерпілим тілесних ушкоджень внаслідок його падіння на землю. Не підтвердили того факту, що потерпілий убігав від ОСОБА_5, свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_14.

Що стосується доводів обвинувачених ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 про те, що зустріч з ОСОБА_21 була необхідна в оперативних цілях, оскільки була оперативна інформація про реалізацію наркотиків потерпілим ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_21, то такі доводи також суперечать матеріалам справи.

Так, згідно листа виконуючого обов'язки начальника Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_10 в журналі обліку оперативної інформації за №112т від 07.12.2011 року є інформація про те, що ОСОБА_1, 1991 року народження, причетний до поширення наркотичних засобів на території Центрального району м. Сімферополя (а.с.23 том 1).

13.04.2012 року на адресу начальника управління внутрішньої безпеки в Автономній Республіці Крим департаменту внутрішньої безпеки МВС України ОСОБА_39 направлено окреме доручення про перевірку даних про те, чи надходила інформація в Центральний РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим про протиправні дії як ОСОБА_1, так і ОСОБА_21 (а.с.145-146 том 3).

В ході перевірки шляхом огляду журналу обліку оперативної інформації ВКМСД Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим було встановлено, що за реєстраційним номером 112т від 07.12.2011 року зареєстрована інформація, отримана від джерела інформації 07.12.2011 року оперуповноваженим ОСОБА_7, про те, що ОСОБА_1 займається незаконним обігом наркотичних засобів.

Отже, видвинуті обвинуваченими версії їх перебування в с. Перове, обставин затримання потерпілого та їх переміщення на вул. Воровського в м. Сімферополі, повністю були спростовані дослідженими у суді доказами, в їх сукупності.

При визначенні покарання обвинуваченим, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, обставини його вчинення, наслідки, які настали, дані, що характеризують особу обвинувачених, а також пом'якшуючи та обтяжуючи покарання обставини.

Вчинений обвинуваченими злочин відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Згідно даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5, останній за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, спиртними напоями не зловживає, за місцем проходження служби у Збройних силах України зарекомендував себе виключно з задовільного боку, за гарне виховання сина батькам ОСОБА_5 командуванням частини вручена подяка, одружений, має неповнолітню дитину 2013 року народження, на даний час дружина перебуває у стані вагітності, за місцем служби в органах МВС характеризується посередньо, в лютому 2012 року звільнений з ОВС за п.64 «Ж», має на утриманні дружину ОСОБА_40 і вітчима ОСОБА_41, інваліда 2 групи. (а.с.)

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6., останній за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, нагороджений медаллю «За бездоганну службу», має подяки профспілкової організації Управління по боротьбі з організованою злочинністю за вагомий внесок у розвиток демократії, неодружений.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6., судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем навчання характеризується позитивно, за період служби в ОВС зарекомендував себе також позитивно, критику сприймає правильно, є учасником громадської організації «Конгрес азербайджанців в Криму - Ватан», не одружений, має на утриманні матір ОСОБА_42 , інваліда 2 групи.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7, судом не встановлено.

В якості обставин, що обтяжують покарання суд визнає відносно всіх обвинувачених вчинення ними злочину за попередньою змовою групою осіб, відповідно до п.2 ч.1 ст.67 КК України.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин вчинення, його суспільної небезпеки, ступеня участі та ролі кожного обвинуваченого у вчиненні злочину, беручи до уваги дані про особу обвинувачених, враховуючи обтяжуючи покарання обставини, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі на строк, ближчий до мінімального, обвинуваченому ОСОБА_6 - у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, з реальним відбуванням ними призначеного покарання, вважаючи, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження скоєння ними нових злочинів.

Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7., суд вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, при цьому суд виходить з приписів ч.2 ст.416 КПК України, згідно з якими при новому розгляді справи в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги, що вирок Сімферопольського районного суду від 11.10.2012 р. був скасований, в тому числі, і за апеляціями прокурора та потерпілого у зв'язку із неправильністю досудового слідства і необґрунтованості виправдання за ст.307 КК України, разом з тим, з мотивувальної частини ухвали Апеляційного суду АР Крим від 20.12.2012 р. не вбачається, що в разі, якщо суд дійде висновку про винність обвинувачених у вчиненні злочинів за тих же підстав, призначене покарання обвинуваченим слід вважати м'яким, отже суд позбавлений можливості призначити обвинуваченому ОСОБА_7 суворіше покарання, а тому вважає необхідним застосувати ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням і покладенням на нього передбачених ст.76 КК України обов'язків.

Крім того, санкція ч.2 ст.365 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. З урахуванням характеру вчиненого злочину, його суспільного резонансу, суд вважає за необхідне позбавити обвинувачених права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, пов'язаних із здійсненням функцій представника влади.

У відповідність з положеннями ч.2 ст.52, ст.54 КК України суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. спеціальних звань.

По справі є речові докази, якими суд вважає необхідним розпорядитися відповідно до ст.100 КПК України.

Так, в якості речових доказів по справі визнаний компакт-диск, який знаходиться у матеріалах справи і підлягає залишенню при матеріалах справи. (а.с.19 том 2).

Крім того, в рамках цього кримінального провадження речовим доказом визнаний амфетамін в пакеті №1509525, який підлягає знищенню. (а.с.186-187 том 4).

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_1, про стягнення з ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_7 матеріальної шкоди, задоволенню не підлягає, оскільки його розмір не підтверджений будь-якими доказами.

Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, підлягає частковому задоволенню. Позовні вимоги мотивовані тим, що протизаконними діями ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_1 заподіяно шкоду його охоронюваним законом правам та інтересам, у потерпілого втрачена довіра до правоохоронних органів, тривалий час потерпілий не міг влаштуватися на роботу внаслідок вилучення у нього документів, погіршилися стосунки з близькими в результаті безпідставного звинувачення у збуті наркотичних засобів.

Відповідно до ст.ст. 3, 27 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Судом встановлено, що протиправними діями ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 потерпілому завдано моральної шкоди, що виразилося в порушенні нормального укладу життя, злочинними діями обвинувачених йому були заподіяні тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, він зазнавав фізичний біль і страждання, був порушений його нормальний життєвий ритм, отже є підстави для відшкодування йому спричиненої моральної шкоди.

Однак заявлений потерпілим розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 300000,0 грн. суд вважає завищеним. При цьому суд виходить зі ступеня тяжкості завданих йому тілесних ушкоджень, характеру скоєного злочину, глибини фізичних та душевних страждань. З урахуванням зазначеного, виходячи з положень ст.ст. 1166, 1177, 23 ЦК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, викладених у Постанові «Про судову практику у справах про стягнення моральної шкоди», суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, і, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд вважає можливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 гривень, яка підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 на користь позивача.

Судові витрати по справі за проведення судової хімічної експертизи стягненню з обвинувачених не підлягають, оскільки не стосуються обсягу пред'явленого їм обвинувачення.

З метою забезпечення виконання вироку, для запобігання ризикам, визначеним ст.177 КПК України, до набрання вироком законної сили застосувати відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши обвинувачених під варту у залі суду.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373-374 КПК України, Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим,

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.365 КК України і призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах , органах державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади, на строк 2 роки, та зі штрафом у розмірі 8500 гривень ;

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_5 позбавити спеціального звання - лейтенант міліції.

Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Сімферопольському слідчому ізоляторі, помістивши його через ізолятор тимчасового тримання м. Сімферополя, взявши обвинуваченого під варту у залі суду.

Термін покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту взяття під варту за вироком суду, тобто з 28.10.2013 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_5 під вартою з 25.04.2012 р. до 07.06.2013 р.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.365 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади, на строк 2 роки, та зі штрафом у розмірі 8500 гривень.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_6 позбавити спеціального звання - капітан міліції.

Застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Сімферопольському слідчому ізоляторі, помістивши його через ізолятор тимчасового тримання м. Сімферополя, взявши обвинуваченого під варту у залі суду.

Термін покарання засудженому ОСОБА_6. обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 28.10.2013 р.

Зарахувати в строк відбуття покарання час перебування його під вартою з 25 квітня 2012 р. до 29.01.2013 р.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.365 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади, на строк 2 роки, та зі штрафом у розмірі 8500 гривень.

У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язок повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_7 позбавити спеціального звання - лейтенант міліції.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_7 залишити підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 гривень. В іншій частині позову відмовити .

Речові докази:

- DVD диск 26350ХЕ0954 зберігати при справі;

- амфетамін в пакеті № 1509525 - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий-суддя: